Справа № 22ц - 5643/2010 р. Головуючий у першій інстанції –
Литвиненко І.В.
Категорія - цивільна Доповідач – Шемець Н.В. У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2010 року місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого – судді: Позігуна М.І.,
суддів – Шемець Н.В., Губар В.С.,
при секретарі – Кравченко В.В.,
з участю – представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові Чернігівської області, управління Держгірпромнагляду по Чернігівській області, фізичної особи – підприємця ОСОБА_5 про встановлення факту трудових відносин та зобов’язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В :
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 червня 2010 року і винести нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи.
Оскаржуваним рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 червня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність трудових відносин її загиблого чоловіка ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5 через відсутність укладеного в письмовій формі трудового договору, оскільки працівник фактично був допущений до роботи, а обов’язок реєструвати трудовий договір і вносити запис до трудової книжки лежить на роботодавцеві.
Крім того, апелянт зазначає, що суд не обґрунтував в рішенні, у зв’язку з чим її чоловік регулярно, в період з 22 лютого 2008 року по 27 лютого 2008 року, використував належний ФОП ОСОБА_5 автомобіль, облаштований як таксі.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові Чернігівської області просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_4, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 червня 2010 року залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що 27 лютого 2008 року в м.Чернігові сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої загинув водій автомобіля ЗАЗ-110307, д.н.з. НОМЕР_2 – ОСОБА_6, чоловік позивачки ОСОБА_4 (а.с.8,9,13-15).
Позивач не може отримати страхові виплати в зв’язку з втратою годувальника відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, оскільки трудовий договір між ФОП ОСОБА_5 та її чоловіком не був зареєстрований.
Крім того, спеціальна комісія по факту загибелі на роботі ОСОБА_6 не створювалась та не складались акти форми Н-1 та Н-5, що унеможливлює проведення страхових виплат, тому позивач звернулась з позовом до суду про встановлення факту трудових відносин ОСОБА_6 з ФОП ОСОБА_5 з 22 лютого по 27 лютого 2008 року, та зобов”язання управління Держгірпромнагляду по Чернігівській області і ОСОБА_5 скласти акт про нещасний випадок, пов”язаний з виробництвом за формою Н-1 та акт (спеціального) розслідування нещасного випадку за формою Н-5 по факту загибелі ОСОБА_6
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з недоведеності вимог позивача про перебування її чоловіка в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_5 в якості водія таксі.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону.
Згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник або уповноважений орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченої законодавством про працю, колективним договором, і угодою сторін.
Відповідно до вимог ст. 24-1 КЗпП України, у разі укладення трудового договору між фізичною особою і працівником, фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі повинен трудовий договір у державній службі зайнятості.
Зі свідоцтва про державну реєстрацію ФОП вбачається, що відповідач ОСОБА_5 зареєстрований як фізична особа – підприємець 25 жовтня 2006 року(а.с.21).
З заявою про видачу ліцензії з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів та їх багажу на таксі він звернувся до уповноваженого органу 16 грудня 2008 року і 12 січня 2009 року отримав ліцензію з дозволеним видом робіт - внутрішні перевезення пасажирів на таксі; строк дії ліцензії з 24 грудня 2008 року по 23 грудня 2013 року; ліцензійна картка видана на автомобіль марки Chery amulet, реєстраційний № НОМЕР_3, дата реєстрації ТЗ 07 листопада 2008 року; водієм даного автомобіля ОСОБА_5 зазначив особисто себе (а.с.91-101).
Тобто, матеріали ліцензійної справи свідчать, що ФОП ОСОБА_5 оформив свою діяльність з надання послуг на внутрішні перевезення пасажирів на таксі вже після смерті чоловіка позивача, ліцензійна картка видана на інший транспортний засіб, а не на той, який потрапив в ДТП.
Доказів, що ФОП ОСОБА_5 в період з 22 лютого по 27 лютого 2008 року у визначеному законодавством порядку займався внутрішніми перевезеннями пасажирів на таксі, а автомобіль ЗАЗ 110307, реєстраційний № НОМЕР_2, використовувся як таксі, відсутні в матеріалах справи.
Тому доводи позивача - апелянта про те, що ОСОБА_6 працював саме як водій таксі з 22 лютого по 27 лютого 2008 року у ФОП ОСОБА_5 є необґрунтованими, оскільки суду не надано належних доказів, які б свідчили про те, що ФОП ОСОБА_5 у зазначений період мав у визначеному законом порядку право прийому на роботу найманого працівника як водія таксі.
Наявність тимчасового реєстраційного талону на автомобіль ЗАЗ 110307 на ім”я ОСОБА_6 на а.с. 12 не є доказом укладення трудової угоди.
Посилання апелянта на невизначення судом першої інстанції характеру використання її чоловіком автомобіля відповідача не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, оскільки не стосуються предмету спору, крім того, згідно ч.2 ст.10 ЦПК України саме позивач як сторона у спорі має доводити обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Суд першої інстанції також встановив, що ОСОБА_6 заяви про укладення трудового договору не подавав; в Чернігівському міському центрі зайнятості такий договір не реєструвався; копія такого трудового договору не надавалась відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові Чернігівської області; записи в трудову книжку ОСОБА_6 відповідачем ФОП ОСОБА_5 не вносились і за життя він ці обставини не оспорював.
Тому твердження позивача про фактичний допуск її чоловіка до роботи апеляційний суд не може прийняти, оскільки вони не доведені у визначений цивільно-процесуальним законодавством спосіб.
Щодо сплати страхових внесків ФОП ОСОБА_5 від заробітної плати найманого працівника, то апеляційний суд враховує, що ці внески сплачені лише після звернення позивача до ФОП (як то зазначено в апеляційній скарзі а.с.142-143), і лише в грудні 2009 року, тому ці квитанції не є підтвердженням факту роботи ОСОБА_6
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність передбачених законом підстав вважати, що між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладався трудовий договір, тому обгрунтовано відмовив у задоволенні позову про встановлення факту трудових відносин.
Оскільки відмовлено у задоволенні даної частини вимог, то відсутні правові підстави і для задоволення вимог позивача про зобов”язання скласти акти форми Н-1 та Н-5.
Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд не знаходить правових підстав для скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 червня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: