Справа №2-4210/10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

03 листопада 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого                 судді Антонової Н.В.

При секретарі             Кавун І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Головного управління юстиції у м. Києві, Другої Київської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2010 року позивачка звернулась до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначила, що відповідно до заповіту від 03 серпня 2001 року її рідний брат  ОСОБА_4, на випадок його смерті зробив розпорядження про те, що все його майно де б воно не було та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що йому належатиме на день смерті і на що він за законом матиме право заповів позивачці. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер. Після  смерті брата відкрилася спадщина до складу якої відноситься присадибна земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 яка належала померлому на праві присадибного землекористування та автомобіль Dacia Logan (державний номер НОМЕР_1), який знаходиться в заставі на забезпечення кредитних зобов’язань померлого.

Крім цього зазначає, що між померлим та позивачкою при житті спадкодавця було укладено договір дарування від 23.01.2008 р. квартири АДРЕСА_1.

Вказує, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11.03.2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ПАТ «Родовід Банк», третя особа Головне управління юстиції у м. Києві про визнання недійсним заповіту та договору дарування квартири, а також визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, позов задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування квартири, укладений 23.01.2008 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом. Відмовлено у задоволенні вимог по визнанню недійсним заповіту, складеному 03.08.2001 р. ОСОБА_4 на ім’я ОСОБА_1

За вказаних обставин позивачка вважає, що вона є спадкоємицею померлого спадкодавця за заповітом, а тому має право успадкувати майно померлого.

Позивачка та її представник у судовому засіданні позов підтримали повністю, підтвердили обставини, викладені в позовній заяві.

Позивачка пояснила суду, що весь період з моменту дарування квартири та по даний час, вона проживала в квартирі № АДРЕСА_1 разом зі спадкодавцем, продовжує користуватися вказаною квартирою й зараз, весь час сплачувала комунальні рахунки за користування квартирою та вважала, що автоматично вступила в управління всім спадковим майном, оскільки є власником квартири за договором дарування від  23.01.2008 р., проживала зі спадкодавцем в одній квартирі та є єдиним спадкоємцем усього майна померлого за заповітом від 03.08.2001 р.

Позивачка зазначила, що у жовтні 2008 року вона звернулась до Другої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Однак державним нотаріусом нотаріальної контори їй було відмовлено в зв’язку з пропуском нею строку подання заяви для прийняття спадщини.

Позивачка вказала, що її участь у судових засіданнях при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до неї  вимагала великих витрат часу та коштів, а тому внаслідок юридичної необізнаності та зазначених вище обставин позивачка  не змогла вчасно звернутись до Другої Київської державної нотаріальної контори з відповідною заявою. Крім того позивачка зазначила, що їй не було відомо про склад майна, що залишився після спадкодавця, зокрема, про наявність спадкової земельної ділянки.  

Просила суд визнати причину пропуску строку звернення з заявою про прийняття спадщини поважною та визначити їй додатковий строк в три місяці для подання заяви про прийняття спадщини  після померлого ОСОБА_4

Відповідачі Головне управління юстиції у м. Києві та Друга Київська державна нотаріальна контора в судове засідання не забезпечили явку своїх представників, надіславши листи про слухання справи у відсутності їхніх представників.  

    Відповідач ОСОБА_2 до суду повторно не з?явився. Судом про дату судового розгляду судом повідомлений належним чином та у встановлений законом порядок. Надіслав суду телеграму про те, що він хворіє та не може прибути в судове засідання, просив відкласти розгляд справи на іншу дату.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи вищезазначене та думку позивачки та її представника, які не заперечували проти   ухвалення заочного рішення    по справі, суд ухвалив провести заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення за наявними у справі доказами, яким задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.  

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.  

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4.

Відповідно до заповіту від 03 серпня 2001 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори Новицькою Р.М. та внесеним до реєстру за № 6-2362, ОСОБА_4  на випадок його смерті зробив таке розпорядження: все його майно де б воно не було та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що йому належатиме на день смерті і на що він за законом матиме право - заповів ОСОБА_1.

Частиною 1 статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи визначені у заповіті.

За правилами глави 85 ЦК України позивачка є спадкоємницею померлого за заповітом.

Статтею 1268 ЦК України передбачено право спадкоємця за законом чи заповітом прийняти спадщину або відмовитись від її прийняття.

Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має на підставі ст. 1269 подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що позивачка звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але  з порушенням строку, встановленого ст. 1270 ЦК України.

Суд вважає, що доводи позивачки про причину пропуску строку для прийняття спадщини, заслуговують на увагу і суд визнає їх поважними.   

    Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.   

Оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про можливість визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, відповідно до вимог ст. 1272 ч. 3 ЦК України.                                                                                                             

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 26, 27, 30, 60, 202, 203, 212, 215,  224-226, 234,256, ЦПК, ст.1272 ч.3 ЦК України, суд -  

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Головного управління юстиції у м. Києві, Другої Київської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, задовольнити.   

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом – три місяці, після померлого ОСОБА_4

    Заочне рішення може бути переглянутим судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка подається у 10-денний строк з моменту отримання його копії.

    Позивачем рішення суду може бути оскаржене у 10-денний строк з моменту його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

    Суддя