2-6832/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2010 року

Лисичанській міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді                             Фастовця В.М.,

при секретарі судового засідання              Бандуровій В.І.,

з участю представників

позивача                         ОСОБА_1,

відповідача і 3-ї особи                                   ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта Привільнянська" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку і моральної шкоди, 3-я особа ОСОБА_4, -

В С Т А Н О В И В:

02 вересня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що наказом відповідача №388-к від 02.08.10. він з 31.07.10. був звільнений з шахти "Привільнянська" за прогул.

Вважає цей наказ незаконним та просить поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу і моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Позов мотивує тим, що 15.07.10. він звернувся до медпункту шахти за направленням до лікарні. Незаконне звільнення нанесло йому моральні страждання.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав, дав пояснення, аналогічні викладеному у позові. Доповнив, що травму отримав до роботи, направлення до травмпункту йому не надали. З 17 липня він перебував на лікарняному. 15 липня не поїхав до травмпункту, бо в нього не було грошей. Він писав заяву про перенесення вихідного дня.  

Представник позивача позов та пояснення позивача підтримав.

Представник відповідача і 3-ї особи позов не визнала. Суду пояснила, що позивач 15 липня не вийшов на роботу без поважних причин, на лікарняному був з 17 липня, вихідний йому не перенесли. Раніше вже запізнювався на роботу і не дотримувався правил внутрішнього розпорядку.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що 15 липня позивач запізнився на наряд, у зв’язку з чим не пішов у 3-ю зміну. Йому було запропоновано піти у четверту зміну, тоді прогулу не буде, але позивач не пішов. Раніше постійно запізнювався, хоча живе недалеко від шахти. Є працівники, які живуть у Рубіжному, але не запізнюються.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що 16 липня приймала наряди від табельщиць, позивач 15 липня не вийшов на роботу ні в 3-ю, ні в 4-ту зміну, як йому пропонували. На свою зміну він запізнився. 16 липня позивач приходив до неї із заявою про перенесення вихідного з 16 липня на 15-те. Але там не було візи директора. Вона вказала, що 15 липня не був на роботі без поважних причин. За словами табельщиць і раніше запізнювався на роботу. Під час розгляду питання профкомом двоє членів профкому, які працювали на одній дільниці з позивачем, також поясняли, що він часто запізнюється і не погано працює.        

 У судовому засіданні були досліджені інші докази: довідки з місця проживання; заява про перенесення вихідного; наказ №338-к від 02.08.10.; листок непрацездатності; акт №173; пояснювальна записка; картка травматологічного хворого; трудова книжка позивача; письмові заперечення; доповідні; протокол засідання профкому від 30.07.10.; акт про відмову від ознайомлення; акт відмови від отримання наказу і трудової книжки; особова картка; довідка про середній заробіток; положення про ВП "Шахта Привільнянська"; витяг з табелю; довідка про кількість виходів.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 15 липня 2010 року позивач здійснив прогул без поважних причин, не вийшовши на роботу у 3-ю зміну на ВП "Шахта Привільнянська".

Наказом №338-к від 02 серпня 2010 року в.о. директора ВП "Шахта "Привільнянська" позивач зі згоди профспілкового комітету був звільнений за прогул без поважних причин 15 липня 2010 року на підставі ст.40 п.4 КЗпП України.

 Відповідачем передбачений ст.ст.147-149 КЗпП України порядок накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення був дотриманий.

Застосоване стягнення відповідає тяжкості дисциплінарного проступку та особі порушника, який систематично допускав запізнення на робоче місце. Наявність на утриманні позивача дітей ним не доведена. З наданої довідки з місця проживання видно, що прізвища у інших осіб, що мешкають разом із позивачем, є іншими, дати народження відсутні. Свідоцтва про народження позивач або його представник суду не надали, хоча мали таку можливість.  

Суд не приймає до уваги посилання позивача на отриману ним травму. З його пояснень, картки травматологічного хворого, акту розслідування нещасного випадку вбачається, що позивач 15 липня 2010 року о 14 год. отримав невиробничу травму, однак до травмпункту лікарні м. Привілля звернувся тільки о 13-40 год. 16 липня 2010 року після відмови службових осіб відповідача у перенесенні вихідного дня з 16 на 15-те липня 2010 року, а навіть не після відмови медсестри у видачі направлення 15 липня 2010 р., як позивач пояснював суду. На лікарняному ж позивач знаходився з 17 липня 2010 р. та проходив амбулаторне лікування.

Суд вважає нікчемними пояснення стосовно неможливості звернення до травмпункту внаслідок відсутності грошей для поїздки до лікарні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта Привільнянська" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку і моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення апеляційної скарги.

Суддя: