Справа № 2-1380/2010

ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          08 листопада 2010 року.

          Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого – судді Карпенко О.Л.

при секретарі - Пономаренко Р.В.

за участю – представника позивача Шворінь Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новоукраїнського районного суду в м. Новоукраїнка справу за позовом публічного акціонерного товариства “Райффайзен банк “Аваль” до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

        Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення 16580 грн. 59 коп. заборгованості по кредитному договору. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24 червня 2008 року між позивачем і відповідачем укладено кредитний договір № 014-09.5-83779, згідно якого відповідачу надано кредит у сумі 12700 грн. строком на 72 місяці, з остаточним терміном повернення 24 червня 2014 року, з процентною ставкою 27,0 % річних. Відповідно до умов договору погашення кредиту має здійснюватися відповідачем щомісячними платежами, які складаються з суми нарахованих процентів та частини основного боргу. Проте з 24 березня 2010 року відповідач не виконує свої зобов’язання щодо сплати щомісячних платежів. У зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань щодо повернення чергових частин кредиту, на підставі ст. 1050 ч. 2 та ст. 1054 ч. 2 ЦК України, у позивача виникло право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту та сплати процентів і неустойки. 25 травня 2010 року позивач направив відповідачу вимогу про повернення всієї суми кредиту та сплати необхідних платежів, але відповідач її не виконав. Загальна сума боргу відповідача становить 16580 грн. 59 коп. де: 15014 грн. 89 коп. – сума неповернутого кредиту, 1035 грн. 50 коп. – несплачені проценти за користування кредитом, 530 грн. 20 коп. – пеня.

           Представник позивача в судовому засіданні підтримала позов повністю і надала додаткові пояснення про те, що на час розгляду справи відповідач продовжує не виконувати свої зобов’язання, в графік повернення кредиту та сплати інших платежів не увійшов, з березня місяця 2010 року жодного чергового платежу не сплатив.

           Відповідач, повідомлений судовою повісткою про час, дату та місце розгляду справи, в  судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, письмових заперечень на позов не надіслав.

           За згодою представника позивача на заочний розгляд справи, керуючись ст. 224 ч. 1 ЦПК України, суд ухвалив заочний розгляд справи.

           Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні обставини справи та визначив відповідні до них правовідносини.

           Статтею 1054 ч. 1 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк, або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

              24 червня 2008 року між ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 014-09.5-83779 (а.с. 9-16). Згідно п.п. 1.1., 1.2. договору банк зобов’язувався надати позичальнику кредит у сумі 12700 грн. на строк 72 місяці, а той в свою чергу зобов’язався повернути кредит в повному обсязі щомісячними платежами згідно графіку та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 27, % річних, комісії, з кінцевим строком погашення кредиту 25 червня 2014 року.

             Згідно графіку погашення кредиту та інших платежів (а.с. 12), який є додатком до кредитного договору, розмір щомісячного платежу становить 357 грн. 85 коп. і який складається з частини кредиту та процентів.

             Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

             Згідно ст. 530 ч. 1 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

             Позивач свої зобов’язання за кредитним договором виконав надавши відповідачу по справі кредит у сумі 12700 грн., що підтверджується відомостями меморіального ордеру від 24 червня 2008 року та заяви на видачу готівки від 25 червня 2008 року (а.с. 7, 8).

           Відповідач виконував свої зобов’язання щодо повернення кредиту (основного боргу та процентів) частково, що підтверджується відомостями розрахунку заборгованості (а.с. 5) з якого вбачається, що починаючи з 24 січня 2009 року відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував щомісячні платежі за договором.

           24 червня 2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 24 червня 2008 року № 014-09.5-83779 (а.с. 13, 14).  Відповідно до цієї додаткової угоди строк повернення кредиту продовжено до 24 травня 2015 року. Крім того, сторони визначили, що станом на дату укладення цієї угоди заборгованність відповідача по справі становила щодо погашення кредиту становила 427 грн. 97 коп. та з погашення процентів – 1646 грн. 25 коп. Також угодою передбачено зменшення розміру щомісячних платежів до 220 грн. на період з 24 липня 2009 року по 24 травня 2010 року, а потім їх збільшення до 462 грн. 17 коп. на період з 24 червня 2010 року по 24 квітня 2015 року, в період з 24 квітня 2015 року по 24 травня 2015 року – 480 грн. 47 коп.

           Однак відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо сплати боргу та щомісячних платежів. Так відповідач несвоєчасно сплатив щомісячні платежі за серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень місяці 2009 року, січень та лютий місяці 2010 року. З березня місяця 2010 року відповідач взагалі перестав сплачувати щомісячні платежі.

           На час звернення позивача до суду розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становив 16580 грн. 59 коп., яка складається з суми неповерненого кредиту – 15014 грн. 89 коп., несплачених процентів – 1035 грн. 50 коп., пені (нарахована позивачем у відповідності до п. 13.3. договору) –  530 грн. 20 коп.

            Згідно пояснень представника позивача, за період розгляду справи відповідач також не виконував своїх зобов’язань.

           Таким чином відповідач здійснив порушення зобов’язання визначеного умовами кредитного договору (ст. 610 ЦК України).

           Статтею 546 ч. 1 ЦК України встановлено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

           Пунктом 13.3. кредитного договору передбачено забезпечення виконання зобов’язання позичальника пенею у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. За період з 24 березня 2010 року по 08 липня 2010 року позивачем нарахована пеня у розмірі 530 грн. 20 коп. (а.с. 5).

              Згідно ст. 1054 ч. 2 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

               Таким чином, до спірних правовідносин застосовується норма ст. 1050 ч. 2 параграфу 1 Глави 71 ЦК України згідно якої, якщо договором встановлений обов?язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

           Право позивача по справі вимагати від відповідача дострокового повернення суми кредиту у випадку затримання сплати частини кредиту та процентів за користування кредитом передбачено п. 7.2.4., 13.2. кредитного договору від 24 черпня 2008 року № 014-09.5-83779.

           Оцінивши докази по справі, суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність фактів порушення відповідачем вимог ст. 526, 530 ЦК України та неналежного виконання ними своїх зобов’язань за договором. Тому, позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

           Крім того, на підставі ст. 88 ч. 1 ЦПК України, у зв’язку з задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені (а.с. 2, 3) понесені позивачем судові витрати.

           Керуючись ст.ст. 526, 530 ч. 1, ст. 546 ч. 1, ст.ст. 549, ст. 1050 с. 2, ст. 1054 ЦК України, ст. 60, 88 ч. 1, ст.ст. 209, 213, 214, 215, 224, 226 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства “Райффайзен банк “Аваль” задовольнити повністю.

           Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1,  ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства “Райффайзен банк “Аваль” заборгованість по кредитному договору від 24 червня 2008 року № 014-09.5-83779  в  розмірі 16580 (шістнадцять тисяч п’ятсот вісімдесят) грн. 59 коп., з яких 1514 грн. 89 коп. – сума неповерненого кредиту, 1035 грн. 50 коп. – несплачені проценти за користування кредитом, 530 грн. 20 коп. – пеня, а також стягнути відшкодування судових  витрат у розмірі 285 (двісті вісімдесят п?ять) грн. 81 коп., а всього 16866 (шістнадцять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 70 коп.

           Це заочне рішення може бути переглянуте Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області за письмовою заявою поданою відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.

           Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

           Рішення суду набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий :                                                          О. Л. Карпенко