Справа № 2-1350/10 р.
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2010 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі:
головуючого – судді Луганського В.І.,
при секретарі – Оніщенко К.В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду із позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди , в обґрунтування якого вказала, що 31.08.2009 року вона знаходилась дома с сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_2. Приблизно о 21.00 годині прийшов колишній чоловік позивачки відповідач ОСОБА_2, з яким позивачка проживала с червня місяця 2009 року, а с 13 листопада 2009 року позивачка та відповідач знаходяться в розлученні, по словам відповідача він прийшов забрати особисті речі та побачитися з сином.
Після того, як позивачка відчинила двері, відповідач почав її ображати та загрожувати. Для то щоб син не чув криків батька позивачка відвела його в іншу кімнату та попросила відповідача піти, але він почав наносити їй удари кулаками в різні частини тіла та голови, чим причинив позивачці фізичне насилля, при цьому умисно наносив побої, причинивши позивачці тілесні пошкодження, які призвели до тимчасової втрати працездатності, порушенню фізичного та психологічного стану здоров*я, нанесенню шкоди честі та гідності позивачки.
1 січня 2009 року позивачка замість того, щоб вести сина в школу, повинен на була звернутися в лікарню №2, з діагнозом струс головного мозку їй видали лікарняний, так як вона працює в ПП «ОСОБА_4» та виписали рецепт ліків.
В той же день, після лікарні звернулась з заявою в Жовтневий РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області з проханням притягнути до кримінальної відповідальності відповідача. Ввечері та в подальші дні почала получати погрози по телефону від ОСОБА_2, позивачка вважає його дії психічним насиллям.
Позивачка знову звернулась в міліцію.
08.09.2009 року почувала себе дуже погано, що виразилося в слабкості, нудоті, зниженню апетиту, поганого сну та погіршенні слуху в лівому усі, тому звернулась в лікарню №5, де пройшла лікування в денному неврологічному стаціонарі до 15.09.2009 року з діагнозом: струс головного мозку, ушиб м*яких тканій голови, гострий перфоративний ср. отіт зліва.
На лікування позивачка витратила 620 грн., що підтверджується касовими чеками з аптеки.
З постанови про відмову в порушення кримінальної справи позивачка дізналася, що відповідач притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 173 ч.2 КУпАП, але позивачка вважає, що дії відповідача підпадають під диспозицію ст. 122 КК України. У позивачки до теперішнього дня порушений слух лівого вуха.
13 листопада 2009 року Ленінський районний суд м. Луганська виніс постанову про розірвання шлюбу позивачки з ОСОБА_2, але у них є спільна дитина і позивачка не бажає притягувати відповідача до кримінальної відповідальності.
Але позивачка, внаслідок адміністративного правопорушення відповідача, отримала моральну шкоду, яку оцінює в 10000 грн., яка складається з фізичної болі та стражданнях, які вона зазнала в зв*язку з пошкодженням здоров*я, а також в хвилюваннях сина.
Тому позивачка просить стягнути з відповідач на її користь матеріальну шкоду в сумі 620 грн. та моральну шкоду в сумі 10000 грн.
В судовому засіданні позивачка присутня не була, але до початку слухання справи надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач до судового засідання не з*явилась, причин неявки суду не повідомила, про час та дату слухання справи була повідомлена належним чином.
26.10.2010 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Судом було встановлено, що 31.08.2009 року позивачка знаходилась дома с сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_2. Приблизно о 21.00 годині прийшов колишній чоловік позивачки відповідач ОСОБА_2, з яким позивачка проживала с червня місяця 2009 року, а с 13 листопада 2009 року позивачка та відповідач знаходяться в розлученні, по словам відповідача він прийшов забрати особисті речі та побачитися з сином.
Після того, як позивачка відчинила двері, відповідач почав її ображати та загрожувати. Для то щоб син не чув криків батька позивачка відвела його в іншу кімнату та попросила відповідача піти, але він почав наносити їй удари кулаками в різні частини тіла та голови, чим причинив позивачці фізичне насилля, при цьому умисно наносив побої, причинивши позивачці тілесні пошкодження, які призвели до тимчасової втрати працездатності, порушенню фізичного та психологічного стану здоров*я, нанесенню шкоди честі та гідності позивачки.
1 січня 2009 року позивачка замість того, щоб вести сина в школу, повинен на була звернутися в лікарню №2, з діагнозом струс головного мозку їй видали лікарняний, так як вона працює в ПП «ОСОБА_4» та виписали рецепт ліків.
В той же день, після лікарні звернулась з заявою в Жовтневий РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області з проханням притягнути до кримінальної відповідальності відповідача. Ввечері та в подальші дні почала получати погрози по телефону від ОСОБА_2.
Позивачка знову звернулась в міліцію.
08.09.2009 року почувала себе дуже погано, що виразилося в слабкості, нудоті, зниженню апетиту, поганого сну та погіршенні слуху в лівому усі, тому звернулась в лікарню №5, де пройшла лікування в денному неврологічному стаціонарі до 15.09.2009 року з діагнозом: струс головного мозку, ушиб м*яких тканій голови, гострий перфоративний ср. отіт зліва.
На лікування позивачка витратила 620 грн., що підтверджується касовими чеками з аптеки.
08.09.2009 року винесено постанову про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст. 173 ч.2 КУпАП.
13 листопада 2009 року Ленінський районний суд м. Луганська виніс постанову про розірвання шлюбу позивачки з ОСОБА_2, але у них є спільна дитина і позивачка не бажає притягувати відповідача до кримінальної відповідальності.
Але позивачка, внаслідок адміністративного правопорушення відповідача, отримала моральну шкоду, яку оцінює в 10000 грн., яка складається з фізичної болі та стражданнях, які вона зазнала в зв*язку з пошкодженням здоров*я, а також в хвилюваннях сина.
Відповідно до ст. 1195 ЦК України шкода, фізична або юридина особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров*я фізичній особі, зобов*язана відшкодовувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодовувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно – курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров*я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Позивачка вказала, що їй також спричинено моральної шкоди, яка виявилась в тому, що, в зв*язку з спричиненням відповідачем їй фізичного насилля, вона відчувала фізичні болі та страждання, а також в хвилюваннях сина.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода підлягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо віна є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визнанні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Завдана позивачці моральна шкода підлягає відшкодуванню відповідачем. Сума моральної шкоди, що заявлена позивачкою до відшкодування визначена в сумі 10 000 гривень. Суд враховує пояснення позивачки щодо завданої їй моральної шкоди, а також суму завданої матеріальної шкоди та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 23, 1167, 1195 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 620, 00 грн. та моральну шкоду в сумі 10 000, 00 грн., причинені їй пошкодженням здоров*ю внаслідок адміністративного правопорушення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: