Справа №2-5936/2010 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

05 листопада 2010 року  суддя Ленінського районного суду м. Донецька Олещенко Л.Б., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління   Пенсійного фонду  України у Ленінському районі м. Донецька  про перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії по інвалідності, -  

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до  Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Донецька про зобов`язання Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Донецька виплатити йому пенсію по інвалідності відповідно до ст. ст. 50 п.4, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2005 року по 31.10.2006 року. В обґрунтування позову зазначив, що йому встановлено 2 групу інвалідності -  захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, у зв`язку з чим він знаходиться на обліку в УПФУ в Ленінського району м. Донецька.. Зазначив, що відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи» він має право отримувати основну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.  Відповідач не виплачує йому пенсію у зазначених розмірах, тому позивач звернувся до суду за поновленням порушеного права. Просив визнати дій відповідача протиправними та зобов`язати відповідача виплатити йому пенсію по інвалідності відповідно до ст. ст. 50 п.4, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2005 року по 31.10.2006 .

У судове засідання  позивач не з’явився, про час слухання справи  повідомлений належним чином,  надав до суду заяву, де зазначив, що  підтримує свої позовні вимоги та просив слухати справу  у його відсутність.  

Представник  відповідача,  Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька, до судового засідання не з’явилась, направила  до суду  свої заперечення, та просила  суд розглядати справу у її відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов  підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 належить (віднесений) до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1, визнаний інвалідом 2-ої групи, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 та встановлена причина інвалідності – захворювання, пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2 частини 1 статті 8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.

Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.    

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі -  спеціальний закон), оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 2-ої групи – 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.  

Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорій 1 та у зв'язку з втратою годувальника, та розповсюджуються на позивача.

Частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 2 групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком. Тобто, даною нормою визначений для даної категорії нижній розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального Закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 статті 54 даного Закону – нижній розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-14, а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року №2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Законом України «Про державний бюджет України на 2005 рік» був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 12 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року у розмірі 332,00 грн.

Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України», на 01.01.2006 р. прожитковий мінімум для непрацездатних осіб складає 366,00 гривень.

Таким чином, для позивача, як інваліда 2-ої групи, особи, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижній розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватись, виходячи з наведених розмірів.  

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня по справі №1-21/2005), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею  8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України.

Суд, з огляду на це зазначає, що не надання правової оцінки доводам позивача, не вчинення жодної спроби проаналізувати всі підстави позову з точки зору обґрунтування вимог певними правовими нормами, свідчать про порушення судом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про що було зазначено у рішенні суду по справі «Проніна проти України», «Кечко проти України».

Окрім цього, відповідно до частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім`ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.    

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму. Тому, суд вважає, що право позивача на отримання зазначеної пенсії виникло саме з 01.01.2005 року.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання неправомірними дій УПФУ у  Ленінському  районі м. Донецька щодо відмови у перерахунку основної та додаткової пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи підлягають задоволенню. Вимоги про зобов’язання провести перерахунок пенсії як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС також підлягають  задоволенню, а саме з 01.01.2005 року по 31.10.2005 року відповідно до  ст.ст. 49, 50, 54 ч. 4 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» за № 7-93 від 21.01.1993 р., громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 3, 8, 9, 10, 11,  71, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1  задовольнити.

Визнати  дії Управління Пенсійного фонду України  у Ленінському районі  м. Донецька  щодо відмови ОСОБА_1  перерахунку пенсії по інвалідності (основної та додаткової) внаслідок Чорнобильської катастрофи неправомірними за період з  01.01.2005 р. по 31.10.2006 р.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у  Ленінському районі м. Донецька здійснити   ОСОБА_1   перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст.50, 54 п.4 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за рахунок  коштів Державного бюджету  України, за період з 01.01.2005 р. по 31.10.2006 р. із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком  та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

Постанова  може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час оголошення постанови в 10-ти денний строк з дня отримання її копії.

Суддя: ______________