Справа № 2-3050/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

05 листопада 2010 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: Головуючого судді Родіної Н.В., при секретарі Шеіній Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта ім. Гагаріна», про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою здоров’я на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача 55 000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної стійкою втратою професійної працездатності моральної шкоди, посилаючись на те, що з 01.09.1984 року працював на шахтах міста Горлівки підземним електрослюсарем, ГРОВ. З 07.08.2000 року до 26.07.2009 року працював ГРОВ на шахті ім. Ю. Гагаріна Був звільнений за ст. 40 п. 2 КЗпП України.

У наслідок нехтування адміністрацією гірничих підприємств своїм обов’язком по створенню безпечних умов праці, позивач отримав під час підземних робіт трудове каліцтво та професійні захворювання (хронічний бронхіт і хронічний радикуліт), які потягли за собою стійку втрату професійної працездатності.

Факт отримання ним трудового каліцтва під час нещасного випадку на виробництві 8 квітня 2001 року підтверджується доданими до позову  копіями: акту форми Н-1, довідки МСЕК від 03.07.2006 року. Згідно  з якої йому встановлено 10% втрати працездатності безстроково.

Горлівська санітарно – епідеміологічна служба та адміністрація відповідача 08.07.2009 року склали акт форми П-4, у якому визнано провину відповідача у відсутності безпечних умов праці, що потягло за собою його професійні захворювання (хронічний бронхіт і хронічний радикуліт) і стійку втрату працездатності.

Після проходження ним тривалого часу лікування та обстеження в умовах медичного стаціонару з 22.07.2009 року медико – соціальна експертна комісія вперше встановила йому стійку втрату професійної працездатності у 60 %, з яких 50 % по вищевказаним профзахворюванням та третю групу інвалідності. З 01.08.2010 року йому встановлено 65% втрати працездатності, з яких 55 % по сукупності професійних захворювань, 10 % по трудовому каліцтву.Ці відсотки втрати професійної працездатності зберігаються до тепер.

Заяви про призначення страхових виплат і всі документи на одержання страхових сум відшкодування шкоди були здані ним у Фонд соціального страхування вчасно, тобто з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності і він отримує щомісячні страхові суми.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України саме відповідач, при роботі на шахті якого він отримав хронічне професійне захворювання, зобов’язаний нарахувати і виплатити йому відшкодування морального збитку, тому що внаслідок отримання інвалідності, настання в нього стійкої втрати працездатності, він переніс і продовжує переносити особливі моральні страждання, оскільки загублено важливу частину нормальних життєвих функцій його організму, тривалий час він змушений проходити лікування від наслідків професійних захворювань в умовах медичного стаціонару, витримуючи при цьому страждання, переживання, пов’язані з необоротною втратою здоров’я.

Через  встановлені йому МСЕК обмеження до фізичної праці, не може продовжувати працю, пов’язану з будь-якими навантаженнями. В нього хронічні болі у спині, грудях, кашель, безсоння, він відчуває постійну слабкість, страх за своє життя. Усім цим були порушені його плани на подальше існування. Заподіяну йому  втратою здоров’я  у наслідок професійних захворювань моральну шкоду він оцінює в 55000 гривень.  

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача Кузнєцов М.М. у судовому засіданні позов не визнав, оскільки вважає,що позивач  порушив строки звернення до суду, передбачений ст.233 КЗпП України, тому просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч. 4 Закону України “Про охорону праці” державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров’я  працівників , повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України – відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 07 серпня 2000 року по 26 липня 2009 року   перебував у трудових правовідносинах з ДП шахта ім. Ю. Гагаріна.

Висновком МСЕК від 27 липня 2009 року ОСОБА_1 встановлено 60% втрати професійної працездатності по сукупності: 50% - по професійному захворюванню, 10% - по трудовому каліцтву. ОСОБА_1 визнаний інвалідом Ш групи.

          Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання № 25 від 8 липня 2009 року  причиною захворювання ОСОБА_1 є тривалий, багаторазовий вплив вугільного пилу значних концентрацій, тривалий, багаторазовий вплив фізичних навантажень.

          З позовної заяви позивача вбачається, що у зв’язку з  роботою   ОСОБА_1 в шкідливих умовах праці, він отримав професійне захворювання, що потягло стійку втрату працездатності, у зв’язку з чим він  переніс та проводжує переносити моральні страждання, тому що загублено значну частину нормальних життєвих функцій організму, тривалий час змушений лікуватися у зв’язку з отриманим професійним захворюванням та його наслідками, відчуває при цьому постійну фізичну біль, страждання та хвилювання, пов’язані з незворотною втратою здоров’я. Він фактично позбавився можливості в повному обсязі реалізувати своє право на труд, позбувся стабільного заробітку, не в змозі виконувати просту роботу по господарству, що потребує від нього додаткових зусиль.

          Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” -  моральна шкода може складатися, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків.

         Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 8.10.2008р. № 20-рп/2008,  потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання мають право на підставі ст. 237-1 КЗпП України на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

 Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди внаслідок нещасного випадку на виробництві 8 квітня 2001 року відповідно  акту форми Н-1 та довідки МСЕК від 03.07.2006 року, згідно якої  ОСОБА_1 встановлено 10 % втрати працездатності безстроково,  суд не бере до уваги, оскільки у зазначений період обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди  згідно норм діючого законодавства  було покладено на Відділення ВД ФССНВ на виробництві та професійних захворювань України . Тож в цій частині позов задоволенню не  підлягає.

          Досліджені судом докази свідчать про те, що ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням позивачем трудових обов'язків, заподіює йому моральні та фізичні страждання, обмежує його можливості вести активний спосіб життя, у зв'язку з чим висновком МСЕК встановлені відповідні обмеження, тому суд вважає доведеним факт заподіяння позивачу ОСОБА_1   моральної шкоди.

           Розглядаючи та вирішуючи питання про розмір відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, суд враховує: ступінь втрати позивачем працездатності – 65% з яких: 55% - по  сукупності професійних захворювань, наявність у нього 3 групи інвалідності, тяжкість вимушених змін у його  можливій подальшій трудовій діяльності, заборону на роботу в підземних умовах, в контакті з пилом, токсичними газами, тяжку фізичну працю, неможливість відновити втрачене здоров'я та, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про часткове задоволення позову в розмірі 10 000 грн.

                        Керуючись  ст. ст. 209, 214 - 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта ім. Гагаріна» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, моральну шкоду, завдану стійкою втратою працездатності,  у вигляді одноразового відшкодування у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта ім. Гагаріна» судовий збір на користь держави у розмірі 8 грн. 50 копійок та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 15 грн.

На рішення до Апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м. Горлівки може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                 Суддя: