Справа № 2-3138/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2010 року м. Донецьк
Пролетарський районний суд м. Донецька в складі:
головуючої судді Корчистої О.І.
при секретарі Морозовій Я.Е., Глушко К.А.
за участі позивача ОСОБА_1
за участі відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про розірвання шлюбу»,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, де вказує, що перебуває з відповідачкою ОСОБА_2 у шлюбі, який був зареєстрований 15 серпня 1981 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьку Донецької області, актовий запис № 443. Від цього шлюбу неповнолітніх дітей не мають. Шлюбні відносини припинені у грудні 2009 року. Причиною припинення шлюбних відносин послужила втрата взаємопорозуміння, через що між ними стали виникати сварки та конфлікти. Просив шлюб розірвати.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити, посилаючись на те, що приблизно два роки тому він зрадив дружині з іншою жінкою та коли дружина дізналася про це, почали виникати сварки, відповідачка ОСОБА_2 почала приходити до тієї жінки додому. Крім цього, відповідачка ОСОБА_2 звернулась до відділу освіти з заявою, в якій вказала на те, що її чоловік (тобто він) зраджує з іншою жінкою. Оскільки інша жінка працює вчителем в школі, то через вказану заяву відповідачки ОСОБА_2, його викликали до школи та він був вимушений, щоб не звільнили ту жінку, написати пояснювальну записку, в якій підтвердив, що має стосунки з тією жінкою та бажає розірвати шлюб з відповідачкою. Також пояснив, що вирішив розірвати шлюб через те, що б у дружини не було більше підстав влаштовувати конфліктні ситуації через його зраду, вважав розлучення єдиним способом припинити всі сварки навколо виниклої ситуації, однак пояснив, що не бажає укладати шлюб з іншою жінкою, а буде продовжувати проживати разом із відповідачкою та підтримувати стосунки з іншою жінкою. Крім цього, пояснив, що у нього є почуття поваги і до дружини і до іншої жінки. На розірванні шлюбу наполягав.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та у їх задоволенні просила відмовити, посилаючись на те, що насправді позивач ОСОБА_1 не має бажання розривати шлюб, на її думку, він просто бажає всім довести, що він справжній чоловік та зміг розірвати шлюб. Також пояснила, що у неї є почуття любові до позивача ОСОБА_1, вони до сих пір проживають разом як чоловік та дружина однією сім’єю, ведуть спільне господарство, разом вирішують сімейні проблеми. Також пояснила, що в разі розірвання шлюбу, бажає залишити прізвище – ОСОБА_1.
Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, вважає позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір який випливає з сімейних правовідносин.
Згідно вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч. 2, 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться – до початку розгляду справи по суті. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами цивільної справи, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 з 15 серпня 1981 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, неповнолітніх дітей не мають /а.с. 5/.
З пояснень сторін судом встановлено, що з 2008 року між ними стали виникати постійні сварки через зраду позивача по справі ОСОБА_1, але фактичні шлюбні стосунки тривають по цей час, вони проживають разом, ведуть спільне господарство, але позивач ОСОБА_1 впевнений у бажанні розірвати шлюб.
Згідно ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім’ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з’ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення. Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи. Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.
Так, ухвалою суду від 05.07.2010 року сторонам надавався строк для примирення в три місяці.
Згідно ч.1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частиною 2 ст. 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Аналізуючи вищенаведене та надані докази у їх сукупності суд приходить до переконання, що подальше збереження родини сторін не можливе за наступних підстав. Суд, виходячи з принципів повного та всебічно з’ясовування фактичних взаємин подружжя, застосував захід до примирення подружжя, який був обґрунтований обставинами їхнього життя, на які посилались сторони в судовому засіданні, та надав строк для примирення в три місяці, але ситуація у стосунках сторін не змінилась, оскільки після спливу наданого строку для примирення, в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 наполягав на розірванні шлюбу та ставлення до сім’ї залишив не змінним. Згідно вищенаведених норм закону, шлюб має ґрунтуватись на вільній згоді жінки та чоловіка, примушення не припустиме, при цьому, принцип добровільності шлюбу, на думку суду, є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу, а й після, крім цього, саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання. Зокрема, незважаючи на те, що обставини що до часу припинення сторонами шлюбних відносин судом не з’ясовані, через те, що фактично шлюбні відносини між подружжям на час розгляду справи не припинені, однак, це не є підставою для відмови позивачеві ОСОБА_1 у задоволенні позову, а встановлені в судовому засіданні обставини вказують на те, що збереження шлюбних відносин лише перешкоджає вирішенню особистих проблем одного з подружжя. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, суд вважає можливим не стягувати з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 8 гривень 50 копійок та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень, оскільки встановив, що сім'я розпалася саме з вини позивача ОСОБА_1.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 24, ст. 111, ч. 2 ст. 112 СК України, п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 (дівоче прізвище – ОСОБА_2), ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований 15 серпня 1981 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьку Донецької області, актовий запис № 443.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишити прізвище – ОСОБА_1.
Вступна та резолютивна частина рішення проголошена в судовому засіданні 03 листопада 2010 року. Повний текст рішення буде виготовлений 08 листопада 2010 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.І. Корчиста