Справа №2-58/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

13 вересня   2010 року Святошинський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді                 Твердохліб В.А.

при секретарі                         Горбан М.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві  цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, 3-ті особи: Головне управління юстиції у м.Києві, Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім»єю, визнання заповіту частково недійсним та визнання права власності на частину квартири, -

В С Т А Н О В И В:

      22.10.2007 року позивачка звернулася в суд з вищевказаним позовом до відповідача та просила постановити рішення, яким встановити факт проживання однією сім»єю ОСОБА_5 та ОСОБА_6; визнати частково недійсним, в частині ѕ, заповіт ОСОБА_6  від 11.05.2002 року на ім»я ОСОБА_4; визнати право власності в порядку спадкування                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                           на ѕ частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 після смерті батька – ОСОБА_5, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

    В обґрунтування звернення до суду позивачка зазначила, що 24.06.1997 року її батько ОСОБА_5 розірвав шлюб з її матір»ю – ОСОБА_1, оскільки став спільно проживати однієї сім»єю з ОСОБА_6  В зв»язку з тим, що ОСОБА_5 не проживав за адресою його реєстрації: АДРЕСА_2, а проживав разом з ОСОБА_6 з січня 1997 року за адресою: АДРЕСА_3, рішенням Ленінградського районного суду м.Києва від 10.06.1999 року ОСОБА_5 визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням за яким був зареєстрований.

    19.10.2000 року ОСОБА_5 та ОСОБА_7 за спільні кошти купили квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, в якій спільно мешкають, ведуть спільне господарство, підтримують шлюбні стосунки, живуть однією сім»єю, маючи спільний бюджет.

     ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла, і ОСОБА_5 разом з позивачкою займаються її похованням. ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_5

    Позивачка, в зазначений законом термін, звернулася до нотаріальної контори, де з»ясувала, що право власності на спірну квартиру оформлено лише на ОСОБА_6, яка склала  заповіт на користь відповідача.

    Оскільки позивачка вважає, що її права як спадкоємиці порушені, та керуючись ст.ст.215, 217, 328, 368, 1264 ЦК України просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представники позивачки позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

    Відповідач в судове засідання не з”явився, про час та місце  слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, а тому суд з врахуванням думки представників позивачки, вважає за можливе розглянути справу у його відсутності та постановити заочне рішення  на підставі наявних у справі доказів.  

Представники третіх осіб в судове засідання не з»явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що батьками позивачки є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с.8 – свідоцтво про народження).

Відповідно до свідоцтва про одруження від 07 серпня 2004 року, позивачка змінила своє прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_3 (а.с.9).

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу, 06.05.1979 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 одружилися (а.с.12) та відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, 24.06.1997 року даний шлюб розірвали (а.с.11).

 Рішенням Ленінградського (Святошинського) районного суду м.Києва від 10.06.1999 року, яке набрало законної сили 20.06.1999 року, ОСОБА_5 визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_2 оскільки він з січня 1997 року проживає в іншої жінки, витрат на утримання житла не несе та перешкод в користуванні квартирою йому ніхто не чинив.

Згідно договору купівлі-продажу квартири (а.с.19), 05.10.2000 року ОСОБА_6 продала належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_5 за 7700,00 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири (а.с.20), 19.10.2000 року ОСОБА_6 купила квартиру АДРЕСА_6 за 13200,00 грн.

Як вбачається з листів тітки ОСОБА_5 – ОСОБА_1, яка мешкає в державі Ізраїль, вона сприймала ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як подружжя та листувалася з ними.(а.с.58-70).

З копії санаторно-курортних книжок та фотокарток вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 спільно проходили курс лікування в санаторії «Нафтуся Прикарпаття» з 11.05.2003 року по 23.05.2003 року.

Згідно свідоцтва про смерть (а.с.13), ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 померла.

Постановою Святошинського районного суду м.Києва від 10.09.2008 року, яка набрала законної сили 22.12.2009 року, та ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 22.03.2010 року, зобов»язано Відділ реєстрації смерті в м.Києві внести зміни до акту реєстрації смерті № 21813 від 29.11.2006 року та свідоцтва про смерть у частині прізвища ОСОБА_6 замість «ОСОБА_3»  на «ОСОБА_3»  (а.с.61-64).

Відповідно до свідоцтва про смерть (а.с.14), ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 помер.

Як вбачається з рахунків на сплату житлово-комунальних послуг (а.с.31-36), за період з вересня 2006 року по серпень 2007 року за спірну квартиру сплачено за житлово-комунальні послуги.

Згідно заповіту від 11.05.2002 року, ОСОБА_6 заповіла все своє майно відповідачу ОСОБА_4 (а.с.21).

Відповідно до заяви від 11.08.2007 року, позивачка звернулася до  Київської державної нотаріальної контори видати їй свідоцтво про право на спадщину на майно, яке належало померлому ОСОБА_5 (а.с.10).

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що знав ОСОБА_5 з 1955 року, йому відомо, що він одружився на другій жінці, з якою разом купили квартиру, в якій спільно проживали однією сім»єю.

Свідок ОСОБА_10. суду показала, що  знає ОСОБА_5 з 1979 року, їй відомо, що він почав жити з іншою жінкою – ОСОБА_6, з якою вони спільно купили квартиру за спільні кошти, кошти ОСОБА_5 на купівлю квартири також надсилала його тітка з Ізраїлю.  

Судом встановлено та підтверджено показаннями свідків та письмовими доказами, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6  проживали однією сім»єю  з 1997 року.

Встановлення факту проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 однією сім»єю має для  позивачки юридичне значення, оскільки надасть їй можливість вирішити питання про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги щодо встановлення даного факту підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 215  підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 203 ЦК України зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства.

Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини  правочину  не  має  наслідком недійсності  інших  його  частин і правочину в цілому,  якщо можна припустити,  що правочин був би вчинений і без включення до  нього недійсної частини.

Згідно ст. 328 ЦК України  право  власності  набувається  на  підставах, що не заборонені

законом, зокрема із правочинів. Право  власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не  випливає  із  закону  або  незаконність  набуття  права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох  або  більше  осіб  без  визначення часток  кожного  з  них  у  праві  власності  є  спільною сумісною власністю.

Майно,  набуте подружжям за час шлюбу,  є їхньою  спільною сумісною   власністю,  якщо  інше  не  встановлено  договором  або законом.

Встановлення факту проживання однією сім»єю  ОСОБА_5 та ОСОБА_6 передбачає право їх спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_6, оскільки судом встановлено, що дана квартира придбана ними за спільні кошти, в ній вони з жовтня 2002 року проживали однією сім»єю, вели спільне господарство, підтримували шлюбно-сімейні стосунки.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання частково недійсним заповіту та визнання права власності підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.  

Згідно ст. 1261 ЦК України у  першу  чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на  спадкування  за  законом  мають особи,  які  проживали  зі  спадкодавцем  однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Позивачка являється спадкоємницею першої черги права на спадкування за законом як донька ОСОБА_5, а тому має право на належну йому частку у праві спільної сумісної власності на спірну квартиру.

Відповідно до ст. 370 ЦК України частки  кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Оскільки спірна квартира  є  спільною сумісною   власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_6, то  ОСОБА_6 мала право розпоряджатися своєю часткою спірної квартири, а тому заповіт від 11.05.2002 року, складений нею на ім»я відповідача ОСОБА_4 в частині його права на спадкування Ѕ частини спірної квартири підлягає визнанню недійсним.

Таким чином, позивачка має право на Ѕ частину спірної квартири як його спадкоємиця за законом.

Враховуючи зазначене та керуючись ст. ст. 215, 217, 328, 368, 370, 1261, 1264 ЦК України, ст.ст.57-60, 209, 212, 213, 215, 223-233, 256, 259 ЦПК України, суд, -  

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Встановити  факт, що  ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року у м.Києві, та ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у м.Києві, проживали однією сім”єю.  

Визнати частково недійсним заповіт, складений 11 травня 2002 року ОСОБА_6 та посвідчений державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори  за реєстром №2607, на ім»я ОСОБА_4 в частині його права на спадкування 1\2 частини квартири АДРЕСА_7 за заповітом.  

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,    право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_8 в порядку спадкування за законом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання   апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.  

Роз»яснити відповідачу, що він має право подати заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.  

               Суддя: підпис