Справа №2-2998/2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2010 року Святошинський районний суд м.Києва
в складі: головуючого – судді Твердохліб В.А.
при секретарі Горбан М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києві про зобов»язання вчинення певних дій,-
В С Т А Н О В И В :
12.07.2010 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просила визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо невиплати їй у 2006-2007 роках та недоплати у 2008-2010 роках щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни; зобов»язати відповідача здійснити нарахування їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року у розмірі 2733,30 грн.; зобов»язати відповідача здійснити перерахунок щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату у повному обсязі за період з 01.01.2008 року по липень 2010 року у розмірі 3478,80 грн., а також продовжувати виплачувати щомісячну соціальну допомогу в подальшому, згідно із прийнятим Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік».
В обгрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що є «дитиною війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом. Також зазначила, що вона має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Оскільки невиплата соціальної допомоги є неправомірною, то керуючись ст. 16 ЦК України, ст.ст.1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.28, 46 Закону України «Про загальнообов»язкове пенсійне страхування», ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ст.ст.8, 22, 55, 64, 95, 124, 147 Конституції України просила позов задовольнити.
В судове засідання сторони не з»явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, просять розглянути справу у їх відсутності, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності на підставі поданих доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва і отримує пенсію відповідно до норм діючого законодавства України.
На момент звернення позивачки до суду, нарахування їй доплати до пенсії в сумі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснено.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 ст.8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивачка є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Разом з тим, згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.
Суд вважає необхідним зазначити, що посилання відповідача на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов»язань судом не приймається до уваги, оскільки реалізація особою права, яке пов»язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 09.07.2007 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року справа № 1-29/2007 № 6-рп/27 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституціїї України (є неконституційними), положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» пункту 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи те, що позивачка є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.
Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов»язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни, тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв»язок у визначеній сфері життєдіяльності.
Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім»ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Враховуючи викладене, в контексті положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 09.07.2007) та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».
Поряд з цим, частина 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» розділ ІІ цього Закону, яким, зокрема, внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», набирає чинності з 01.01.2008 року.
В подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 у справі № 1-28/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
За таких обставин, надбавка, передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 9 липня 2007 року), підлягала виплаті у період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, а пізніше – починаючи з 22 травня 2008 року.
Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності до частини 4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
В частині 5 цієї ж норми права вказано про те, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву подано до суду 12.07.2010року, а тому в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за невиплаченими сумами у період з 01.01.2006 року по 01.07.2007 року, суд відмовляє також з мотивів пропущення строку позовної давності.
При цьому не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо виплати недоплаченої допомоги у конкретних сумах, оскільки суд не є органом, який має повноваження щодо нарахування та встановлення розміру даної допомоги.
Вимога позивачки зобов’язати відповідача продовжувати виплачувати щомісячну соціальну допомогу в подальшому, згідно з прийнятим Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» задоволенню не підлягає як безпідставна, оскільки право позивача на дані виплати встановлено та гарантовано законом і здійснюється у встановленому законом порядку, а відповідно до ст.ст.1, 3 ЦПК України судом здійснюється захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав,свобод та інтересів, що виключає їх захист на майбутнє.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відповідно до задоволених вимог у розмірі 37,00 грн.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обгрунтування правомірності своєї бездіяльності.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивачки є обгрунтованими та підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 257, 267 ЦК України, ст.ст. 3, 8, 57 – 60, 79, 81, 84, 88, 209, 212, 213, 215, 223 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням надбавки, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 9 липня 2007 року), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».
Зобов»язати Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м.Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 9 липня 2007 року), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», за період часу 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період часу з 22.05.2008 року по 01.07.2010 року за виключенням виплат проведених у відповідні роки.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м.Києва на користь ОСОБА_1 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.
С у д д я: підпис
Тв-24
№2-2998/10 від 04.10.2010 року Управління пенсійного фонду України
в Святошинському районі м.Києва
03148, м. Київ, вул. Корольова, 5-а
Святошинський районний суд м.Києва направляє копію рішення від 30.09.2010 року до відома.
Додаток: копія рішення від 30.09.2010 року.
Суддя Святошинського
районного суду м.Києва В.А.Твердохліб
Помічник судді
Тв-24
№2-2998/10 від 04.10.2010 року ОСОБА_2
03115, АДРЕСА_1
Святошинський районний суд м.Києва направляє копію рішення від 30.09.2010 року до відома.
Додаток: копія рішення від 30.09.2010 року.
Суддя Святошинського
районного суду м.Києва В.А.Твердохліб
Помічник судді
Тв-24
№2-2998/10 від 04.10.2010 року Управління пенсійного фонду України
в Святошинському районі м.Києва
03148, м. Київ, вул. Корольова, 5-а
Святошинський районний суд м.Києва направляє копію рішення від 30.09.2010 року до відома.
Додаток: копія рішення від 30.09.2010 року.
Суддя Святошинського
районного суду м.Києва В.А.Твердохліб
Помічник судді
Тв-24
№2-2998/10 від 04.10.2010 року ОСОБА_2
03115, АДРЕСА_1
Святошинський районний суд м.Києва направляє копію рішення від 30.09.2010 року до відома.
Додаток: копія рішення від 30.09.2010 року.
Суддя Святошинського
районного суду м.Києва В.А.Твердохліб
Помічник судді