Справа № 236/2842/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді - Сердюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Колесник О.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Лиман цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заробітної плати та компенсації при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заробітної плати та компенсації при звільненні, в якому просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за березень-червень 2016 року в сумі 6021,34 грн, частину заробітної плати за березень 2017 року в сумі 2015,22 грн, заробітну плату за час вимушеного простою в сумі 12314,03 грн., вихідну допомогу при звільненні в сумі 5970,16 грн., компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 3534,30 грн., а також компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017, звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. При звільненні відповідач не виплатив їй належні виплати (а.с. 1-7).

Відповідно до ухвали судді від 15 липня 2021 року розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням положень ч. 3 ст. 274 ЦПК України без повідомлення (виклику) сторін та з наданням відповідачу строку для подачі відзиву на позов (а.с.79-80).

Відповідач копію ухвали судді від 15 липня 2021 року отримав 29 липня 2021 року, про що свідчить розписка про вручення документу (а.с. 82), однак правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивачка звернулася з позовною заявою до АТ «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно додатку №1.

Також КМУ своєю постановою від 2 вересня 2015 року за №735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця. «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року №938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815.

Згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 17 жовтня 1997 року по 22 червня 2016 року перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством "Донецька залізниця" (Станція Комунарськ). 22 червня 2016 року Станція Комунарськ державного підприємства "Донецька залізниця" реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ "Станція Комунарськ" структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". З 22 червня 2016 року по 17 липня 2017 року ОСОБА_1 працювала на посаді агента комерційного Господарства вантажної та комерційної роботи Станції Комунарськ 1 класу СП "Луганська дирекція залізничних перевезень" РФ "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (а.с. 12-14).

Наказом начальника Луганської дирекції залізничних перевезень від 16 березня 2017 року № 58-ДН було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20 березня 2017 року (а.с. 35-36).

Пунктами 2 - 4 наказу начальника Луганської дирекції залізничних перевезень від 16 березня 2017 року № 58-ДН працівників зобов`язано на час простою виходити на свої робочі місця згідно графіку роботи відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку та розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу - уходу працівників, які знаходяться на простої». У разі неявки працівника у табелі обліку робочого часу проставляти код «НЗ». Оплату такої відсутності не проводити. Оплату за час простою не з вини працівника провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи. На весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «П» (а.с. 35-36).

Згідно з Наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору № 614-ОС від 17 липня 2017 року ОСОБА_1 з 17 липня 2017 року звільнена з посади агента комерційного Станції Комунарськ 1 класу СП "Луганська дирекція залізничних перевезень" РФ "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, про що також зроблений відповідний запис в її трудовій книжці. Зазначений наказ видано структурним підрозділом "Луганська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (а.с. 15).

В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивачка ОСОБА_1 має право на компенсацію за 17 днів відпустки та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано.

Згідно наданих позивачкою індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) від 04 листопада 2019 року розмір нарахованої заробітної плати позивачці за березень 2016 року складає 4656,13 грн, за квітень 2016 року - 4100,92 грн, за травень 2016 року - 3376,78 грн, за червень 2016 року відомості відсутні (код ЄДРПОУ 01075738); за червень 2016 року (код ЄДРПОУ 40150216) - 851,91 грн., за березень 2017 року (код ЄДРПОУ 40150216) - 5566,44 грн., квітень- липень 2017 року відомості відсутні; всього за 2017 рік для пенсії нараховано 16624,53 грн. Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів за період з 1 квартала по 2 квартал 2016 року (код ЄДРПОУ 40150216) сума нарахованого та виплаченого позивачці доходу складає 851,91 грн, з 1 кварталу 2017 року по 2 квартал 2019 року (код ЄДРПОУ 40150216) сума нарахованого та виплаченого позивачці доходу складає 16624,53 грн (код 101- заробітна плата) (а.с. 15, 16-20).

Крім того, позивачкою надані суду на підтвердження не виплаченої заробітної плати розрахункові листи (табулеграми) за березень-червень 2016 року та березень - липень 2017 року, в яких зазначені суми: всього нараховано/до виплати: березень 2016 року - 4656,13/3771,47 грн, квітень 2016 року - 4100,92/3308,13 грн, травень 2016 року - 3243,14/2593,33 грн, червень 2016 року - 2446,24/1967,85 грн, березень 2017 року - 5566,44/2015,22 грн.; квітень 2017 року - 2987,46/2375,57 грн.; травень 2017 року - 2987,46/2375,57 грн.; червень 2017 року - 2987,46/2375,57 грн.; липень 2017 року ( урахуванням компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та вихідної допомоги при звільненні) - 11279,51/9028,97 грн. (а.с.42-53).

Також позивачкою надана довідка про заборгованість з виплати заробітної плати працівнику станом на 01 липня 2016 року, в якій зазначено, що заборгованість позивачки ОСОБА_1 по ДП "Донецька залізниця" станом на 01 липня 2017 року складає 6021,34 грн (а.с. 47).

До розрахунку заробітної плати за березень - липень 2017 року за розрахунковими листами (табулеграмамми) входить оплата простоїв (код 340).

Позивачкою також надані копії табелів обліку використання робочого часу, відповідно до яких позивачкою за березень 2017 року відпрацьовано 12 днів, за квітень-липень 2017 року - 0 днів. Позивачка знаходилася у простої у березні 2017 року - 14 днів (93 год.), у квітні 2017 року - 24 дні (157 год.), у травні 2017 року - 24 дні (159 год), у червні 2017 року - 24 дні (158 год.), у липні 2017 року - 14 днів (92 год.) (а.с. 54-58), що також підтверджується журналом обліку приходу-уходу працівників станції Комунарськ виробничого підрозділу "Станція Комунарськ" структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", які знаходяться у простої (а.с. 59-69).

Факт знаходження позивачки у трудових відносинах з відповідачем підтверджується записами в її трудовій книжці, наказом про припинення трудового договору. Трудова книжка позивачки за вказаний період не містить даних щодо припинення трудового договору. Останній запис в трудовій книжці позивачки зроблений відповідачем. Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що АТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі.

Вирішуючи справу по суті суд виходить із того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 94 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивачка знаходилася з відповідачем в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивачки щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України, не передбачено.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року передбачено, що виходячи з принципу рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, зазначає таке.

Позивачкою на підтвердження заборгованості по заробітній платі за березень -червень 2016 року надано довідку про заборгованість з виплати заробітної працівнику, згідно з якою заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 01 липня 2016 року по ДП Станція Комунарськ "Донецька залізниця" складає 6021,34 грн (а.с. 47).

Враховуючи те, що представником відповідача ці відомості не спростовані, позовні вимоги позивачки в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за березень-червень 2016 року в сумі 6021,34 грн підлягають задоволенню. Суд зазначає, що заборгованість по заробітній платі за березень-червень 2016 року зазначена з урахуванням утриманих сум податків і обов`язкових платежів.

Позивачкою на підтвердження розміру нарахованої їй заробітної плати за березень-липень 2017 року, в тому числі оплати простою, надано щомісячні розрахункові листи заробітної плати, видача яких працівнику передбачена ст. 110 КЗпП України, ч. 1 ст. 30 Закону України "Про оплату праці", в яких зазначені суми: всього нараховано/до виплати: березень 2017 року - 5566,44/2015,22 грн.; квітень 2017 року - 2987,46/2375,57 грн.; травень 2017 року - 2987,46/2375,57 грн.; червень 2017 року - 2987,46/2375,57 грн.; липень 2017 року ( урахуванням компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та вихідної допомоги при звільненні) - 11279,51/9028,97 грн. (а.с.49-53)

Зазначені розрахункові листи (табулеграми) видані відповідачем - ВП "Станція Комунарськ" (код ЄДРПОУ 40150216, що відповідає ЄДРПОУ Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця"). Відповідно до статті 110 КЗпП України, частини першої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. При цьому наявність підпису посадової особи та печатки на них зазначеними нормами не вимагається.

Представником відповідача ці відомості не спростовані.

Позивачкою заявлена вимога щодо стягнення заробітної плати за частину березеня 2017 рокув сумі 2015,22 грн до встановлення простою, тобто до 20 березня 2017 року.

З наданого позивачкою розрахунку заробітної плати за березень 2017 року вбачається, що до нарахованої позивачці заробітної плати за березень 2017 року в сумі 2015,22 грн входить оплата простою (код 340) (а.с. 49).

Відповідно до ч. 4 ст. 97 КЗпП України, ст. 22 Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до частини 2 ст. 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 8 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частин першої та сьомої статті 9 зазначеного Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша ст. 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Розрахунки заробітної плати узгоджуються з наказом начальника Луганської дирекції залізничних перевезень від 16 березня 2017 року № 58-ДН про встановлення простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20 березня 2017 року (а.с. 35-36)., зокрема: згідно розрахунків заробітної плати позивачці нараховано оплату простоїв у березні 2017 року - 14 днів (93 год.), у квітні 2017 року - 24 дні (157 год.), у травні 2017 року - 24 дні (159 год), у червні 2017 року - 24 дні (158 год.), у липні 2017 року - 14 днів (92 год.) (а.с. 49-53), що також підтверджується табелями обліку використання робочого часу за березень-липень 2017 року (а.с. 54-58).

Згідно розрахунків заробітної плати оплата простоїв у березні становить 1576,60 грн., у квітні 2017 року - 2987,46 грн.; травні 2017 року - 2987,46 грн.; червні 2017 року - 2987,46 грн.; липні 2017 року - 1775,05 грн. (код 340 + код 393) (а.с.49-53).

Відповідачем суду не надано будь-яких доказів, які б спростовували зазначену заборгованість по оплаті за час простою, так само не оспорюється наявність зазначеного наказу, також не оспорюється факт перебування з позивачкою у трудових відносинах та звільнення її саме 17 липня 2017 року.

Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця. Отже, відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачці заробітної плати.

Враховуючи, що в період встановленого СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» простою позивачка на виконання наказу виходила на своє робоче місце до дня звільнення, на день її звільнення накази про встановлення простою скасовані не були, у відповідача відсутні підстави не здійснювати позивачці оплату за час простою. Даних, що наведені суми були виплачені позивачці, відповідачем не надано.

Станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів, які б спростовували відомості щодо нарахованої позивачці заробітної плати березень-червень 2016 року, за березень-липень 2017 року, які зазначені в розрахунках заробітної плати, наданих позивачкою до суду.

Враховуючи, що відповідач в порушення Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" не надав суду першої інстанції документів ні про нараховану позивачці заробітну плату за березень-червень 2016 року, березень-липень 2017 року, ні про наявність заборгованості по заробітній платі, суд виходить з наданих позивачкою доказів та приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на її користь заборгованості по заробітній платі (сум, які належали їй від підприємства на день звільнення).

Розрахунок заробітної плати за липень 2017 року узгоджуються з наказом від 17 липня 2017 року № 614-ос про припинення трудового договору, який був виданий першим заступником начальника дирекції залізничних перевезень Пономарьовим Д.В., тобто посадовою особою відповідача. Будь-які доводи щодо незаконності цього наказу відповідачем не наведені. Саме в цьому наказі, який виданий структурним підрозділом відповідача зазначена конкретна кількість днів невикористаної відпустки, а саме 17 днів, на компенсацію яких має право позивачка, та з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с.25).

Відповідно до положень статті 83 Кодексу законів про працю України, статті Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Частиною 1 ст. 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідно до наказу про припинення трудового договору (а.с. 25) роботодавець повинен був виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпустки та одноразову грошову допомогу у розмірі середньомісячного заробітку.

Згідно розрахунку заробітної плати за липень 2017 року ОСОБА_1 нарахована компенсація за невикористані дні відпустки (код 308) в розмірі 3534,30 грн та вихідна допомога при звільненні (код 651) в сумі 5970,16 грн. (а.с.53).

Судом встановлено, та не заперечується відповідачем, що такі компенсація та допомога позивачці виплачені не були. Розмір не виплаченої компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги при звільненні позивачки відповідачем не спростований шляхом надання належних доказів.

Отже, оскільки відповідач не спростував надані позивачкою розрахунки заробітної плати за березень - червень 2016 року, березень- липень 2017 року, у строки, встановлені частиною 1 ст. 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачці від підприємства при звільненні, не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом, суд приходить до висновку про задоволення вимог щодо стягнення заробітної плати за березень - червень 2016 року, березень- липень 2017 року.

Таким чином, позивачкою доведена сума заборгованості по заробітній платі за березень - червень 2016 року в розмірі 6021,34 грн (без утримання з цієї суми передбачених законом податків та зборів); за березень 2017 року в сумі 2015,22 грн., до якої в тому числі входить і оплата простою (код 340) (без утримання з цієї суми передбачених законом податків та зборів); за час вимушеного простою в сумі 10737,43 грн. (квітень 2017 року - 2987,46 грн., травень 2017 року - 2987,46 грн., червень 2017 року - 2987,46 грн., липень 2017 року - 1775,05 грн. (код 340 + код 393). Також позивачкою доведена сума одноразової грошової допомоги при звільненні - 5970,16 грн., та сума компенсації за невикористані дні відпустки - 3534,30 грн.

Сума заборгованості за час вимушеного простою за березень-липень 2017 року, вихідна допомога при звільненні, компенсація за невикористані дні відпустки підлягає виплаті позивачці за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до ст. 14.1.180, ст. 18, ст. 162.1.3, ст. 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

Щодо позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну виплати, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (ст. 1).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (ст. 2).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4).

Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив "Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати".

Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Відповідно до пунктів 4, 5 "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).

Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14 грудня 2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Оскільки на теперішній час вищезазначена заборгованість позивачці не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд вважає вимоги позивачки про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати обґрунтованими.

Відповідно до статті 3 Закону України від 19жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється виходячи з суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів). Тобто для нарахування компенсації на зазначені вище доходи необхідно з них вирахувати податок з доходів фізичних осіб, який відповідно до пункту 167.1 Податкового кодексу України складає 18% доходу, та військовий збір, який відповідно до п.п. 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу складає 1,5%, всього19,5%.

Компенсація судом розраховується станом на день ухвалення рішення.

Оскільки заборгованість по заробітній платі за березень - червень 2016 року зазначена з урахуванням утриманих сум податків і обов`язкових платежів, компенсація втрати частини грошових доходів за березень - червень 2016 року в сумі 6021,34 грн у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 3317,76 грн. (6021,34 х 0,551 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з липня 2016 року по серпень 2021 року).

Заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року зазначена з урахуванням утриманих сум податків і обов`язкових платежів, компенсація втрати частини грошових доходів за березень 2017 року в сумі 2015,22 грн у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 791,98 грн. (2015,22 х 0,393 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з квітня 2017 року по серпень 2021 року)

Компенсація за час вимушеного простою в сумі 10373,43 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 2930,19 грн. (10737,43 - 2093,80(10737,43 х 19,5%) = 8643,63 х 0,339 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з серпня 2017 року по серпень 2021 року).

Компенсація втрати частини грошових доходів по виплаті компенсації за невикористані дні відпустки в сумі 3534,30 гривень, у зв`язку з порушенням термінів її виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 964,49 грн. (3534,30 - 689,19 (3534,30 х 19,5%) = 2845,11 х 0,339 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з серпня 2017 року по серпень 2021 року).

Щодо розрахунку компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати по виплаті вихідної допомоги при звільненні, суд зазначає наступне.

Оскільки вихідна допомога при звільненні має разовий характер та відповідно до пункту 3.8. розділу 3 «Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці» Інструкції зі статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, не належить до фонду оплати праці, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на неї відповідно до статті 2 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не нараховується.

Загальна сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків виплати доходів за березень-червень 2016 року, березень 2017 року, за час вимушеного простою, за невикористані дні відпустки складає 8004,42 грн. (3317,76+791,98+2930,19+964,49).

Отже, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню компенсація втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати в сумі 8004,42 грн.

Зазначена сума компенсації втрати частини грошових доходів підлягає виплаті позивачці за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до ст. 14.1.180, ст. 18, ст. 162.1.3, ст. 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. п.1 п.1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачкою заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості з виплати заробітної плати, при цьому судовий збір не сплачувався. Враховуючи, що судом ці вимоги задоволені частково 94,72% (28278,48 (6021,34+2015,22+10737,43+5970,16+3534,30) х 100 / 29855,05), з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 860,06 грн.(908,00/100х94,72%).

Також, слід наголосити, що відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 11, 12,13, 81,141, 212, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заробітної плати та компенсації при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ - 150, вулиця Єжи Гедройця (Тверська), 5, код ЄДРПОУ: 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі за березень - червень 2016 року в сумі 6021,34 (шість тисяч двадцять одна грн. 34 коп.) гривень, за березень 2017 року в сумі 2015,22 (дві тисячі п`ятнадцять грн 22 коп.) гривень (без утримання з цієї суми передбачених законом податків та зборів).

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ - 150, вулиця Єжи Гедройця (Тверська), 5, код ЄДРПОУ: 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі за час вимушеного простою за квітень - липень 2017 року в сумі 10737,43 (десять тисяч сімсот тридцять сім грн. 43 коп.) гривень, одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 5970,16 (п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят грн. 16 коп.) гривень, компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 3534,30 (три тисячі п`ятсот тридцять чотири грн. 30 коп.) гривень та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх випалати в сумі 8004,42 (вісім тисяч чотири грн. 42 коп.) гривень.

Зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" при виплаті ОСОБА_1 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

В іншій частини позову відмовити за відсутністю підстав для його задоволення.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ - 150, вулиця Єжи Гедройця (Тверська), 5, код ЄДРПОУ: 40075815) на користь держави (Отримувач коштів: Донецьке ГУК/Лиманська МТГ/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37967785; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA758999980313111206000005564; Код класифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір в розмірі 860,06 (вісімсот шістдесят грн. 06 коп.) гривень.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено 27 вересня 2021 року.

Головуюча суддя -