Справа № 22ц-14187/2010р.                                        Головуючий в 1 інстанції: Григоренко Л.М.

Категорія_________                                                   Доповідач: Коротенко Є.В.                                                                                                                                                                

      У Х В А Л А

                                        Іменем  України

09 листопада 2010 року          

Судова колегія судової палати у цивільних справах  апеляційного суду Луганської області в складі:

         головуючого – судді Коротенка Є.В.

         суддів- Заіка В.В., Гаврилюка В.К.

         при секретарі – Глазковій Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 01 жовтня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вселення,

   встановила:

ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на наступні обставини.

Йому на праві приватної власності належить 1/3 частина квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, в якій він зареєстрований. Позивач зараз не може потрапити у цю квартиру, оскільки ОСОБА_2 перешкоджає його вселенню, чинить йому перепони у користуванні належної йому частки у квартирі, а саме: змінила вхідні двері та замки на них. На його прохання надати йому в добровільному порядку ключі від квартири вона категорично йому відмовила, через що він вимушений звернутись до суду із зазначеним позовом.

Рішенням Попаснянського районного суду Луганської області від 01 жовтня 2010 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вселення було задоволено. Суд вирішив вселити ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1 та зобов’язав ОСОБА_2 не чинити в подальшому позивачеві припони в користуванні вказаною квартирою, яка належить їм на праві сумісної часткової власності.

Не погодившись із вказаним рішенням місцевого суду, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою на нього, вважає його незаконним, необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, відмовивши у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним   є  рішення,  яким  суд,  виконавши  всі  вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим  є  рішення,  ухвалене  на  основі  повно  і всебічно  з'ясованих  обставин,  на  які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених  тими  доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.212, 213 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, суд першої інстанції правильно прийняв до уваги, що ОСОБА_3 є співвласником квартири АДРЕСА_1 і йому на праві власності належить 1/3 її частка (а.с.11-12).

Крім того, із матеріалів справи убачається, що позивач з 27.10.1998 року зареєстрований у спірній квартирі (а.с.5, 8-9).

Встановлено, що між сторонами після розірвання шлюбу склались особисті неприязнені стосунки, у зв’язку з чим ОСОБА_2, користуючись відсутністю позивача, змінила вхідні двері спірної квартири та замки на них, ключі від квартири ОСОБА_3 не надає.

Згідно із ст.317 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У відповідності до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно із ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

При цьому кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Встановлено, що зі своєї сторони будь-яких позовів стосовно квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 до суду не подавала.

При таких обставинах Попаснянський районний суд Луганської області зробив правильний висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи,         будь-яких належних доказів на підтвердження своїх доводів апелянт суду не надав, тому судом першої інстанції постановлене правильне по суті і справедливе рішення.    

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст.304, п.1 ст.307, 308, 314-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 01 жовтня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вселення відхилити.

Рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 01 жовтня 2010 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, однак її може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції:  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: