Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 - 8391 / 10                                   Головуючий  у  1 інстанції:  Троценко Т.А.

                                                                            Суддя-доповідач:                   Поляков О.З.                                    

У Х В А Л А

Іменем України

              «04» листопада 2010 року                                                                   м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:     Ломейка В.О.

Суддів:                    Полякова О.З.

                                 Приймака В.М.

При секретарі:        Винник І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3  на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини.

В позовній заяві зазначала що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 приходиться їй онукою, а відповідачам донькою. В січні 2006 року у дитини було виявлено тяжке захворювання - гостра лімфобласна лейкемія,  яке потребувало негайного кваліфікованого лікування, яке дитина проходила в Чернігівській обласній дитячій лікарні. У відповідачів були відсутні кошти на лікування дитини, тому між нею та відповідачами була досягнута домовленість про те, що вона оплачує лікування дитини, а вони протягом трьох років повертають їй гроші. Загальна вартість лікування дитини складає 39 570 грн. 00 коп.. Оскільки в добровільному порядку відповідачі не повернули їй гроші, які були нею потрачені на лікування дитини, просила суд стягнути з відповідачів в рівних частках понесені витрати на лікування онуки ОСОБА_6 в сумі 39 570 грн. 00 коп..

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 вересня 2010 року в задоволені позову відмовлено.

            В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким визнати дійсним усний договір укладений між нею та відповідачами та стягнути з відповідачів в рівних долях гроші в сумі 39 570 грн. 00 коп..

           Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

            Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу  і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

           Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення  суду з одних лише формальних міркувань.

            Як вбачається з матеріалів справи неповнолітня ОСОБА_6,2003 року  з січня 2006 року важко захворіла  з діагнозом гостра лімфобласна лейкемія, з приводу чого проходила лікування в Чернігівській обласній дитячій лікарні та в інших медичних закладах.

            Лікування дитини потребувало значних фінансових витрат.

            Позивачка посилається на домовленість між нею та батьками дитини ,що потрачені нею, як бабусею гроші на лікування онуки, будуть в подальшому їй повернуті з боку батьків.

            Відповідно до ст.265 Сімейного Кодексу України  баба, дід, зобов’язані утримувати малолітніх , неповнолітніх внуків ,якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу.

             Вказана норма не містить посилань про те, що в подальшому баба може витребувати повернення сплачених нею коштів на нужди дитини з батьків або інших осіб.

             Крім цього відсутні належні докази ,крім пояснень самої позивачки ,про домовленість між нею та відповідачами про повернення на її користь сплачених коштів.

             Також матеріалами справи підтверджено ,що для лікування дитини було відкрито спеціальний рахунок на який поступали благодійні кошти, батько дитини не ухилявся від її лікування   і також направляв гроші на її утримання , а згідно наданих чеків про придбання ліків не можливо зробити висновок хто особисто їх купував.

Обґрунтованим  визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

             Таким чином ,районний суд вірно прийшов до висновку що відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог.

            На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються  і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення  справи.

Керуючись ст. ст. 307,308,317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 вересня 2010 року у цій справі – залишити без зміни.

  Ухвала набирає законної сили з моменту  проголошення, проте може бути оскаржено до  Вищого  спеціалізованого суду України з розгляду  цивільних і кримінальних справ  протягом двадцяти днів.  

Головуючий:

Судді: