АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 – 6709/10 Головуючий у 1 інстанції: Мусієнко Н.М.
Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 листопада 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Савченко О.В.
суддів: Кочеткової І.В.
Стрелець Л.Г.
при секретарі: Мосіній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2010 року по справі за позовом КП «ВРЕЖО-7» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по житлово-комунальним послугам, -
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2010 року КП «ВРЕЖО-7» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з квартплати та плати за житлово-комунальні послуги за період з лютого 2006 по квітень 2010 року в загальній сумі 2 638 грн., 98 коп., посилаючись на те, що відповідачі до листопад 2007 року періодично здійснювали відповідні платежі у сумі, яка перевищувала поточні нарахування, а з листопада 2007 року свій обов’язок по утриманню житла не виконують.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідачів заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, поновивши строк позовної давності.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2010 року позов задоволено.
Поновлено строк позовної давності.
Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь КП «ВРЕЖО-7» заборгованість з житлово-комунальних послуг на 01.04.2010 року в сумі 2638,98 грн. та ІТЗ – 30 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно держмито в доход держави в сумі 51,00 грн.
В апеляційній скарзі про зміну судового рішення і зменшення суми стягнення н 555 грн.96 коп. відповідачі ОСОБА_5 зазначають про неповне з’ясування судом фактичних обставин справи. Не оспорюючи факту заборгованості за житлово-комунальні послуги, апелянти зазначають, що відповідач ОСОБА_4 тривалий час в квартирі не проживає, так як знаходиться за межами України, ніякими послугами позивача не користується, а тому квартплата на нього не повинна нараховуватись.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставин справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідачів заборгованість з квартплати та за утримання будинку та прибудинкової території, які проводяться з метою збереження та належного безпечного функціонування житла (освітлення сходових клітин, прибирання прибудинкової території, дератизацію, дезінсекцію підвалів, обслуговування димовентиляційних каналів, підготовку будинку до експлуатації в осінньо-зимовий період, адміністративні витрати) і які відповідачі несуть незалежно від того, являються вони співвласниками квартири, її наймачем або членами сім’ї наймача.
Відповідачі як споживачі житлово-комунальних послуг від отримання таких послуг в установленому законом порядку не відмовлялися, а тому зобов’язані своєчасно оплачувати отримані послуги у строки, встановлені договором або законом.
Оскільки за період з лютого 2006 року по квітень 2010 року відповідачі послуги отримували, будь-яких претензій щодо їх якості постачальнику не заявляли, від послуг в установленому законом порядку не відмовлялись, періодично вносили платежі в розмірі, який перевищував поточні нарахування, вся заборгованість у відповідності з вимогами ст.ст. 66-68 ЖК, ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» підлягає стягненню в судовому порядку.
Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов’язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.
Зокрема, обов’язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов’язком виконавця – надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору.
Невиконання відповідачами свого обов’язку укласти договір про надання житлово-комунальних послуг не звільняє їх від обов’язку, передбаченого ст.ст.66,67 ЖК України, ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» підлягає стягненню в судовому порядку.
По справі не встановлені підстави для звільнення відповідачів від оплати нарахованої заборгованості, яка складається з витрат на утримання будинку, суд обґрунтовано стягнув зазначену суму з відповідачів, які є споживачами цих послуг.
Посилання в скарзі на порушення норма матеріального права, неповне з’ясування фактичних обставин є безпідставними. Розмір плати за комунальні послуги розраховані, виходячи з розміру тарифів, затверджених відповідно до норм ст. ст.7, 31 ч.2 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Розрахунки відповідачами не спростовані.
Посилання апелянтів на те що відповідач ОСОБА_4 тривалий час не проживає в квартирі, а отже ніякі послуги не отримує і не повинен їх сплачувати, не являються підставою для зміни судового рішення.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та (або) членів його сім’ї при відповідному документальному оформленні.
Доказів про те, що відповідачі з метою не проведення відповідних нарахувань письмово звертались до житлового органу із заявою про тимчасову відсутність члена сім’ї наймача, надавали відповідні докази такої відсутності, останні суду не надали.
Оскільки відповідачі не звертались до житлового органу для документального оформлення факту тимчасової відсутності члена сім’ї наймача, не зазначали час відсутності, не надавали документів на підтвердження цих фактів, підстав для звільнення члена сім’ї наймача від сплати вартості житлово-комунальних послуг не має.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560 "Про затвердження порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій", чинної на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, було визначено механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який поширювався на суб’єктів господарювання всіх форм власності, які надавали зазначені послуги.
Згідно з п. 5 зазначеного Порядку було передбачено, що калькуляційною одиницею розрахунку нормативних витрат є 1 кв. метр загальної площі квартир будинку, а не чисельність мешканців будинку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Згідно із ч. 3 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" органи місцевого самоврядування затверджують ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Інші доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Судове рішення відповідає матеріалам справи, підстав для його зміни судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст.307,308,313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2010 року у цій справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: