РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                        Справа № 700/295/16-ц

                                               Провадження № 2/700/164/16

11 травня 2016 року Лисянський районний суд Черкаської області

в складі:  головуючої      Добриднюк Н.О.

при секретарі Кравець І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Лисянка справу за позовом ОСОБА_1 до Лисянської селищної ради Черкаської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Лисянської селищної ради Черкаської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування своїх вимог пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку з господарчими спорудами та будівлями в АДРЕСА_1 та присадибної земельної ділянки.

За життя мати все своє майно заповіла на його користь та його брата – ОСОБА_2 .

Після смерті матері він фактично прийняв спадщину подавши заяву до нотаріальної контори, що підтверджується витягом з спадкового реєстру, а брат не звертався з заявою про прийняття спадщини і фактично її жодним чином не прийняв.

Таким чином, він являється єдиним спадкоємцем за заповітом який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Після шести місяців з часу відкриття спадщини, він звернувся до нотаріуса з питанням отримання свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, але йому було надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії в зв`язку з неподанням документів на спадкове майно. Зокрема в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку під спадковим будинком.

Так, згідно рішення Лисянської селищної ради №115 від 29 листопада 1995 року ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,15 га. в АДРЕСА_1 , але документи на право власності на дану земельну ділянку за життя мати не виготовила.

Крім цього, не проведена державна реєстрація і спадкового будинку, що належить померлій на підставі свідоцтва №244 від 20 квітня 1970 року.

Тому він вимушений звернутись до суду та просить визнати за ним право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 .

В судове засідання позивач не з`явився, звернувся до суду з заявою в якій позовні вимоги підтримує повністю та просить справу розглянути без його участі.

Відповідач – представник Лисянської селищної ради Черкаської області в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою, в якій просить справу розглянути без їхньої участі, проти задоволення позовних вимог не заперечують.

Відповідач – ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, та не повідомив суду про причини своєї неявки, хоча був повідомлений про час та місце розгляду справу, про що свідчить повідомлення про вручення судового відправлення.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають до задоволення.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку з господарчими спорудами та будівлями в АДРЕСА_1 та присадибної земельної ділянки під ним.

За життя померла все своє майно заповіла на користь позивача та його брата – ОСОБА_2 , що підтверджується заповітом №4853 від 06.12.2006 року посвідчений державним нотаріусом Лисянської державної нотаріальної контори.

Після смерті матері позивач прийняв спадщину подавши заяву до нотаріальної контори, що підтверджується витягом з спадкового реєстру №41510282 від 16.09.2015 року, а ОСОБА_2 не звертався з заявою про прийняття спадщини і фактично її жодним чином не прийняв.

Таким чином, позивач являється єдиним спадкоємцем за заповітом який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Після шести місяців з часу відкриття спадщини, позивач звернувся до нотаріуса з питанням отримання свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, але йому було надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії в зв`язку з неподанням документів на спадкове майно. Зокрема в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку під спадковим будинком.

Так, згідно рішення Лисянської селищної ради №115 від 29 листопада 1995 року ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,15 га. в АДРЕСА_1 , але документи на право власності на дану земельну ділянку за життя мати не виготовила.

Крім цього, не проведена державна реєстрація і спадкового будинку, що належить померлій на підставі свідоцтва №244 від 20 квітня 1970 року.

Тому позивач вимушений звернутись до суду та просить визнати за ним право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, право власності на нерухоме майно підлягає обов`язковій державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Право власності на будинок за померлою ОСОБА_3 не зареєстровано в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно. Крім цього, відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, яка передана померлій у власність.

В зв`язку зі смертю спадкодавця, реєстрація права власності на спадкове майно у відповідному державному реєстрі неможлива. Відтак, не може видати з цих підстав нотаріус і свідоцтво про право на спадщину на дане спадкове майно після смерті матері.

Так, відповідно до підпункту 4.18 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 3.1. інформаційного листа (узагальнення) ВССУ за № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" роз`яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Підпунктом 4.12 пункту 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін`юсту України за № 296/5 від 22.02.2012 року (зареєстрованого в Мін`юсті України від 22.02.2012 року за № 282/20595) передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку (п.п. 4.18. п. 4 Порядку).

Згідно ч. 4 ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. За таких обставин, в зв`язку смертю спадкодавця, я як спадкоємець позбавлений можливості надати нотаріусу дані про реєстрацію права власності на спадковий будинок, оскільки на померлу особу дане право зареєструвати вже не можливо. Отже, іншим чином захистити свої права та інтереси, окрім як зверненням до суду з даним позовом не має можливості.

Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Суд повинен вирішувати питання про визнання права на спадщину, щоб не заміщувати функції нотаріальної контори, тільки при наявності Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданою відповідною нотаріальною конторою.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем першої черги за законом і фактично прийняв спадщину необхідно визнати за ним право власності на все майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись ст. 392, 1262, 1268,1270 ,1274, 1296 ЦК України, ст. 5, 10, 11, 57, 58, 60,84, 107, 130, 174, 212, 213, 214, 215, 218, 256 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Лисянської селищної ради Черкаської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно – задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарчими спорудами та будівлями в АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0.15 га в АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області через Лисянський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

                Головуюча -