Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-3932/2010р. Головуючий у першій
інстанції Гаркуша О.М.
Категорія: Доповідач у апеляційній
інстанції Колбіна Т.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2010 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Водяхіної Л.М.,
суддів: Алєєвої Н.Г., Колбіної Т.П.,
при секретарі: Маслові О.О.,
за участю: представника позивача АКБ „Чорноморський банк розвитку та реконструкції” – Борисенко К.В., відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Ленінського районного суду м.Севастополя від 29 січня 2010 року та апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ухвалу Ленінського районного суду м.Севастополя від 02 грудня 2009 року по цивільній справі за позовом Акціонерного комерційного банку „Чорноморський банк розвитку та реконструкції” до ОСОБА_5, Малого приватного підприємства „Офіс”, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Ленінського районного суду м.Севастополя від 02 грудня 2009 року вжиті заходи забезпечення позову АКБ „Чорноморський банк розвитку та реконструкції” шляхом заборони ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виїзду за межі України.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Севастополя від 29 січня 2010 року вжити заходи забезпечення позову АКБ „Чорноморський банк розвитку та реконструкції”. Накладена заборона на відчуження приміщення банкетного залу ХVІІІ-1 по ХVІІІ-17 на 4-ому поверсі готельного блоку загальною площею 192,5 кв.м., готельні номери з № 41-1 по № 41-4, з № 42-1 по № 42-7 ХV на 4-ому поверсі готельного блоку загальною площею 121,8 кв.м., готельні номери з № 52-1 по 52-4 на 5 поверсі готельного блоку загальною площею 44,5 кв.м., готельні номери з № 73-1 по № 73-4, з № 72-1 по № 72-4, з № 71-1 по 71-4, № 74-1 по № 74-3 ХХІV на 7-мому поверсі готельного блоку загальною площею 143,4 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_4 – до розгляду спору по суті.
У апеляційній скарзі ОСОБА_4 на ухвалу Ленінського районного суду м.Севастополя від 29 січня 2010 року та у апеляційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ухвалу Ленінського районного суду м.Севастополя від 02 грудня 2009 року ставляться питання про скасування зазначених ухвал суду з підстав невідповідності нормам процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді – доповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 на ухвалу Ленінського районного суду м.Севастополя від 29 січня 2010 року підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ухвалу Ленінського районного суду м.Севастополя від 02 грудня 2009 року - частковому задоволенню з таких підстав.
Постановляючи ухвалу від 29 січня 2010 року про забезпечення позову АКБ „Чорноморський банк розвитку та реконструкції”, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
З такими висновками суду не може погодитися колегія суддів, оскільки вони зроблені без всебічного з’ясування всіх обставин справи.
Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
З матеріалів справи видно, що АКБ „Чорноморський банк розвитку та реконструкції” звернувся до суду з позовом до Малого приватного підприємства „Офіс”, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у якому просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку на його користь заборгованість за Кредитним договором № 1301/0815-641 від 13 квітня 2007 року, укладеним між АКБ „Чорноморський банк розвитку та реконструкції” та ОСОБА_5, у розмірі 4 012 920 грн. 74 коп.(а.с.1-5).
Відповідно до Договору іпотеки, укладеного 27 серпня 2009 року між АКБ „Чорноморський банк розвитку та реконструкції” та ОСОБА_4, останній в забезпечення умов Кредитного договору № 1301/0815-641 від 13 квітня 2007 року, укладеного між АКБ „Чорноморський банк розвитку та реконструкції” та ОСОБА_5, передав нерухоме майно – офісно-торгівельні приміщення з № VIII-1 по VIII-2 на першому поверсі гостинного блоку, загальною площею 114,9 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Майно, стосовно якого оскарженою ухвалою накладена заборона на відчуження, є власністю фізичної особи ОСОБА_4 та не являється майном, яке відповідно до Договору іпотеки, укладеного 27 серпня 2009 року між позивачем та ОСОБА_4, було передано у забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, що зазначений вище.
На підставі викладеного, а також враховуючи те, що ОСОБА_4 не є поручителем за зазначеним кредитним договором, колегія судів вважає, що суд першої інстанції, неправильно оцінив викладене та дійшов необґрунтованого висновку про можливість задоволення клопотання про забезпечення позову АКБ „Чорноморський банк розвитку та реконструкції” шляхом накладення заборони на відчуження майна, яке не являється предметом іпотеки, а саме приміщення банкетного залу ХVІІІ-1 по ХVІІІ-17 на 4-ому поверсі готельного блоку загальною площею 192,5 кв.м., готельні номери з № 41-1 по № 41-4, з № 42-1 по № 42-7 ХV на 4-ому поверсі готельного блоку загальною площею 121,8 кв.м., готельні номери з № 52-1 по 52-4 на 5 поверсі готельного блоку загальною площею 44,5 кв.м., готельні номери з № 73-1 по № 73-4, з № 72-1 по № 72-4, з № 71-1 по 71-4, № 74-1 по № 74-3 ХХІV на 7-мому поверсі готельного блоку загальною площею 143,4 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_4, як фізичній особі – до розгляду спору по суті.
При таких обставинах, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 29 січня 2010 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до п.2 ч.1 ст.312 ЦКП України підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви АКБ „Чорноморський банк розвитку та реконструкції” про забезпечення позову.
Постановляючи ухвалу від 02 грудня 2009 року про забезпечення позову АКБ „Чорноморський банк розвитку та реконструкції”, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
З такими висновками суду колегія суддів погоджується частково.
Згідно з ч.2 ст.152 ЦПК України, у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Забороняючи ОСОБА_5, як громадянину України, що підтверджується копією паспорта, виїзд за межі України у порядку забезпечення зазначеного вище позову АКБ „Чорноморський банк розвитку та реконструкції”, суд першої інстанції правильно керувався вимогами ч.2 ст.6 Закону України „Про порядок виїзду з України та в’їзду в України громадян України”, відповідно до якої громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку подання до нього цивільного позову до суду - до закінчення провадження у справі.
Підстав для скасування або зміни ухвали суду у зазначеній частині колегія не вбачає, оскільки остання не суперечить вимогам ч.2 ст. 152 ЦПК України та ч.2 ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".
Однак, забороняючи ОСОБА_4, який являється громадянином Російської Федерації та знаходиться на території України тимчасово, виїзд за межі України, суд першої інстанції не врахував, що обраний судом першої інстанції вид забезпечення позову не відповідає вимогам ч.2 ст.152 ЦПК України, оскільки підстави для обмеження відповідача у переміщенні, передбачені ст.26 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, відсутні.
При таких обставинах, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 02 грудня 2009 року у частині заборони ОСОБА_4 виїзду за межі України постановлена з порушенням норм процесуального права, та відповідно до п.2 ч.1 ст.312 ЦКП України підлягає скасуванню з постановленням у цій частині нової ухвали про відмову у задоволенні заяви АКБ „Чорноморський банк розвитку та реконструкції” про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_4 виїзду за межі України.
Керуючись ст.ст.303-304, 307, 312, 314-315 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну ОСОБА_4 на ухвалу Ленінського районного суду м.Севастополя від 29 січня 2010 року – задовольнити.
Ухвалу ухвалу Ленінського районного суду м.Севастополя від 29 січня 2010 року – скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволені заяви Акціонерного комерційного банку „Чорноморський банк розвитку та реконструкції” про забезпечення його позову до ОСОБА_5, Малого приватного підприємства „Офіс”, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом накладення заборони на відчуження приміщення банкетного залу ХVІІІ-1 по ХVІІІ-17 на 4-ому поверсі готельного блоку загальною площею 192,5 кв.м., готельні номери з № 41-1 по № 41-4, з № 42-1 по № 42-7 ХV на 4-ому поверсі готельного блоку загальною площею 121,8 кв.м., готельні номери з № 52-1 по 52-4 на 5 поверсі готельного блоку загальною площею 44,5 кв.м., готельні номери з № 73-1 по № 73-4, з № 72-1 по № 72-4, з № 71-1 по 71-4, № 74-1 по № 74-3 ХХІV на 7-мому поверсі готельного блоку загальною площею 143,4 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_4 – до розгляду спору по суті - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ухвалу Ленінського районного суду м.Севастополя від 02 грудня 2009 року – задовольнити частково.
Ухвалу Ленінського районного суду м.Севастополя від 02 грудня 2009 року у частині заборони ОСОБА_4 виїзду за межі України – скасувати.
Постановити у цій частині нову ухвалу, якою у задоволенні заяви Акціонерного комерційного банку „Чорноморський банк розвитку та реконструкції” про забезпечення його позову до ОСОБА_5, Малого приватного підприємства „Офіс”, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом заборони ОСОБА_4 виїжджати за межі України – відмовити.
У іншій частині ухвалу суду залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий : Л.М.Водяхіна
Судді: Н.Г.Алєєва
Т.П.Колбіна