Справа  № 2-401/10  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    02 листопада 2010 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

судді – Ушакової Н.Є.,

при секретарі – Слинько А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог  ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Васильківської селищної ради, Васильківського району, Дніпропетровської області

«Про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою», –  

В С Т А Н О В И В:

    14 червня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним  позовом,посилаючись на ті обставини,  що на підставі свідоцтва про право на спадщину по закону ,виданого  27.04.1985 року Васильківською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області,реєстровий  № 603 , їй на праві власності  належить ?  житлового  будинку розташованого в АДРЕСА_1. В рівній долі домоволодіння  належить  її матері - ОСОБА_2  По-сусідству , за адресою  АДРЕСА_2 мешкає відповідач ОСОБА_3

Позивачка вважає, що  відповідач незаконно користується  частиною земельної ділянки розміром 0,01 га розташованою  на межі.

    Просила суд зобов’язати відповідача  усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою розміром 0,01 га, яка відмічена літерами А,В,С,D на план-схемі                 до акту обстеження та обміру присадибних ділянок за адресою АДРЕСА_1  шляхом демонтування самовільно збудованої огорожі. Стягнути з відповідача судові витрати по справі.    

    У судовому засіданні позивачка  підтримала  позовні вимоги .

Третя особа на стороні позивача, без самостійних вимог , ОСОБА_2  пояснила у судовому засіданні, що у лютому 2010 року вона теж зверталася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою розташованої в АДРЕСА_1, але їй було відмовлено в задоволенні позову.

    Відповідач ОСОБА_3 ,та його представник ОСОБА_4, позов не визнали,  мотивуючи тим,   що  правовстановлюючих документів , які б давали право позивачці звертатися до суду за захистом прав землекористувача не має. Позивачка самовільно, без дозволу Васильківської селищної ради Дніпропетровської області збудувала душ на спірній земельній ділянці,права користування на яку не має. Крім того, угода про порядок користування земельною ділянкою з позивачкою не укладалася, межі землекористування в натурі не встановлювалися. Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2010 року третій особі ОСОБА_2  відмовлено у задоволенні тотожного позову.

     Представники  Васильківської селищної ради Дніпропетровської області, за дорученнями, ОСОБА_5, ОСОБА_6 позов не визнали, обґрунтовуючи тим, що  З 2007 року    конфлікт між сторонами вирішити неможливо.Комісія провела обстеження та обмір   спірних земельних ділянок. Фактичні розмірі становлять:

АДРЕСА_1  – 0,172 га( згідно шнурової книги 0,15 га)

АДРЕСА_2 – 0, 19 га(згідно шнурової книги 0,10 га)

Розмір спірної ділянки становить 0,01 га. На момент обстеження на даному відрізку знаходилась самовільно побудована капітальна споруда – цегляний літній душ та фруктові дерева.     .

Вислухавши пояснення позивача, третьої особи, відповідача , представників відповідачів,  дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.      

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з п.2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

За ст. 152 ЗК України гарантується захист не тільки права власності, а й інших речових прав, включаючи володіння  і порушення меж землекористування, встановлених у належному порядку.    

    Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник або землекористувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень                   його прав на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, відшкодуванням заподіяних збитків, застосування інших,передбачених законом способів.

Як встановлено у судовому засіданні позивачці  на підставі свідоцтва про право на спадщину по закону  від 27 квітня 1985 року  належить на праві власності  ?  спадкового майна, яке складається з будинковолодіння АДРЕСА_1 на присадибній земельній ділянці радгоспу»626» (а.с.5)

Сусіднє будинковолодіння АДРЕСА_2 на земельній ділянці Васильківської селищної ради Дніпропетровської області розміром 0,10 га, належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3  на підставі  договору купівлі- продажу житлового будинку від   05 серпня 1999 року (а.с.83)

Згідно оригіналів земельно-шнурових книг, які були надані представниками Васильківської селищної ради,  Дніпропетровської області  та досліджені у судовому засіданні – за  адресою АДРЕСА_1  обліковується земельна ділянка 0,15 га ., а фактично позивачка користується земельною ділянкою- 0,172 га.

За адресоюАДРЕСА_2   обліковується земельна ділянка 0,10 га ., а фактично відповідач користується земельною ділянкою- 0,19 га.

Крім того,вказаний факт підтверджується актом обстеження та обміру присадибних ділянок розташованих в сел.Васильківка по АДРЕСА_1,34(а.с.82)

Вищевказані обставини сторони не заперечували.

        Згідно викопіювання з чергового кадастрового плану спірна земельна ділянка площею 0,01 га знаходиться на межі домоволодіння, яке належить ОСОБА_1, та домоволодіння, яке належитьОСОБА_3.(а.с. 11, 12).

    У судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили факт користування позивачкою земельною ділянкою, що частково заходиться на межі земельної ділянки ОСОБА_3    

Відповідно до ст.ст.119,125 Земельного кодексу України передача громадянину у власність або в користування земельної ділянки, якою він добросовісно, відкрито і безперервно користується протягом 15 років за відсутності документів про право на цю земельну ділянку, здійснюється у порядку, встановленому ЗК.

Право користування земельною ділянкою виникає після одержання  її власником або землекористувачем документа,що посвідчує право власності чи право постійного користування та встановлення меж земельної ділянки в натурі(на місцевості).

Частина 1 ст. 91 ЗК України вказує, що одним із обов’язків власників земельних ділянок являється обов’язок не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

 Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Так, позивачка вважає, що  відповідач  незаконно захватив частину її ділянки  розміром 0,01 га і користується нею, а межі земельних ділянок необхідно враховувати  по плану, складеному її  батьками, ще за життя.

Як встановлено в судовому засіданні,  літній душ,який знаходиться на спірному відрізку земельній ділянці 0,01 га  був побудований самовільно,  його будівництво не узаконено .

Згідно довідки, наданої Державним архівом Дніпропетровської області від 26.09.2010 року № Н-75-07  у протоколах засідань Васильківського райвиконкому Дніпропетровської області за  період 1955-1960 роки відомостей про надання земельної ділянки під будівництво домоволодіння на ім’я ОСОБА_10 немає , документи колгоспу                   ім. Ворошилова (з 1957 року – радгосп «626») не надходили (а.с. 58).  

З викопіювань кадастрових планів домоволодінь сторін  вбачається, що земельні ділянки не мають ламаних ліній конфігурації.  Про пряму межу між спірними земельними ділянками свідчить наявність металевого межового знаку, який існує на протязі 50-ти років.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

         Разом з тим, ч.1, ч.3 ст. 125 ЗК України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.  

Відповідно до ч.1 ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.  

У судовому засіданні встановлено, що спірна земельна ділянка  не  є приватною власністю  позивачки,  оскільки  ОСОБА_1 державного акту на право приватної власності на землю не одержувала.  

Крім того, власник землі – Васильківська селищна рада Васильківського району Дніпропетровської області не була повідомлена про усну домовленість попередніх  користувачів земельних ділянок  щодо зміненого порядку користування  земельною ділянкою розміром 0,01 га  по АДРЕСА_2 - АДРЕСА_1  в сел. Васильківка та зміни конфігурації межі.

Відповідних рішень Васильківська  селищна рада не приймала.

Будь яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку АДРЕСА_1 та земельну ділянку АДРЕСА_2  не має.

При винесення рішення ,відповідно до ст. 212 ЦПК України ,суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.59-60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обстанини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

 Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.                  

Співставляючи  зазначені фактичні обставини справи та досліджені у відповідності до ст. 224 ЦПК України фактичні докази,     суд, приходить до висновку про недоведеність даних позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат,  суд виходить з того, що в порядку ст.88 ЦПК України понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, оскільки в позові відмовлено у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  91, 103, 106, 116, 118, 119, 125, 126, 152, 158 Земельного кодексу України, а також ст.ст. 3, 5, 6, 7, 8, 10, 15, 158-196, 209, 213-218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача без самостійних вимог  ОСОБА_2   у задоволенні позову до ОСОБА_3, Васильківської селищної ради, Васильківського району, Дніпропетровської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 04 листопада 2010 року.

Суддя