Справа № 2-8840/10

         З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я

                                                                Іменем   України

21 жовтня 2010 року             Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

                                     головуючого            Дзюбича В.Л.,

                                     з участю секретаря  Франчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-                                              

        в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 та стягнення з останнього аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, посилаючись на те, що спільне життя з відповідачем не склалося, а подальше подружнє проживання та збереження сім’ї суперечить інтересам сторін, оскільки з 2000 року відповідач проживає в Португалії, а з 2005 року ОСОБА_2 зовсім не бере участі у вихованні дитини. Коштів на утримання та навчання дочки відповідач не надає, а тому, ОСОБА_1 просить шлюб між сторонами розірвати та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та просить його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, по невідомій суду причині, хоча про час та день слухання справи повідомлений належним чином.

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення, про що не заперечила позивач по справі.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, заслухавши пояснення позивача, суд встановив наступні обставини.

Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 11.06.1994 року, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу, серії НОМЕР_1, яке 11.06.1994 року видане відділом РАГС Тернопільської міської адміністрації, актовий запис № 619.

Від даного шлюбу у сторін народилася дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2, 20.10.1995 року видане відділом ЗАГСУ Тернопільського міськвиконкому, актовий запис № 2264.

 Як вбачається із довідки ДП "Люкс 2" ПП "Люкс" № 511, неповнолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 без реєстрації згідно заяви і свідчення сусідів.

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов’язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

     Судом встановлено, що у сторін різні характери і погляди на життя, вони не підтримують шлюбних відносин та нарізно ведуть господарство. Між подружжям втрачено почуття любові та взаємоповаги, погіршилися сімейні стосунки. Їх шлюб носить формальних характер. Внаслідок сімейних непорозумінь сім’я фактично розпалася, подальше спільне життя подружжя та збереження сім’ї неможливе та суперечить інтересам сторін.

Будь-яких доказів на рахунок того, що за своїм станом здоров’я чи матеріальним становищем ОСОБА_2 не може виконувати своїх аліментних обов'язків щодо утримання дитини, судом не встановлено.

За таких обставинах, суд вважає, що задоволення позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси сторін, а тому позов слід задовольнити, шлюб між сторонами слід розірвати та стягнути з відповідача в користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня звернення з позовом до суду до досягнення дитиною повноліття, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст.367 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

         Судові витрати в доход держави підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.110-112, 180 Сімейного Кодексу України, ст.ст.10, 60, 61, 169, 212, 213, 215, 294, 367 ЦПК України, суд,-

                                                        в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 11 червня 1994 року відділом РАГС Тернопільської міської адміністрації, актовий запис № 619.

             При отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАЦСу стягнути з позивача – ОСОБА_1 держмито в доход держави в розмірі одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян, відповідача ОСОБА_2 від сплати держмита - звільнити.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно починаючи з 07.09.2010 року до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесяти однієї) грн. та 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити рішення суду в загальному порядку. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд.

Головуючий                                                                                             В.Л.Дзюбич