Справа № 2-2296/10

ряд. стат. звіт. – 26

код суду - 0707

РІШЕННЯ

Іменем України

19 жовтня  2010 року                                               м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі :

 головуючого                           Котубей І.І.

 при секретарі                         Бедринець М.Ю.

           з участю позивача                       ОСОБА_1

    представника позивача                     ОСОБА_2

    представника відповідача                   Пересунько О.В.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ТОВ «Юридично-охоронна антиколекторська компанія  «Ваша надія у Закарпатській області» в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м.Рахів Закарпатської області» про визнання окремих частин кредитного договору недійсними, -

в с т а н о в и в :

    ТОВ «Юридично-охоронна антиколекторська компанія  «Ваша надія у Закарпатській області» звернулася в суд в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м.Рахів Закарпатської області» про визнання окремих частин кредитного договору недійсними. Свої вимоги мотивує тим, що 11 червня 2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м.Рахів Закарпатської області» та ОСОБА_1 у м.Рахові було укладено кредитний договір № 841, за умовами якого Кредитор надає позичальнику кредит в розмірі 19069,00 доларів США зі сплатою процентів за користування ним у розмірі 9,5 відсотків річних та з кінцевим терміном погашення кредиту до 10 червня 2014 року. Виконання зобов’язань позичальника за даним договором забезпечено заставою, предметом якої є автомобіль HYUNDAI Matrix, вартість якого становить 96 300,00 грн. Вважає, що пункти 2.1 (щодо іноземної валюти) та п. 3.9. (щодо зміни розміру процентної ставки) укладено з порушенням вимог законодавства України та з порушенням прав позичальника, а тому дані пункти договору підлягають визнанню недійсними. Оскільки відповідно до ст. 99 Конституції України та ст. 192 ЦК України грошовою одиницею в Україні є гривня, то і у кредитних договорах сума кредиту повинна бути зазначена також у гривнях. Ст. 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» встановлює, які операції має право вчиняти банк і у даному переліку немає права банку на кредитування резидентів у валюті. Відсутність права банку на надання кредитів в іноземній валюті встановлено також  ст. 179, 189 ГК України. Можливість оформлення кредитів і їх виплата в іноземній валюті  резидентами на території України відсутня також і в переліку випадків, визначених Постановою Правління Національного Банку України № 200 від 30.05.2007 року «Про затвердження Правил використання наявної іноземної валюти на території України й внесення змін в інші  нормативно-правові акти Національного Банку України». Таким чином вважає, що кредитор повинен був зазначити в умовах договору не іноземну валюту, а гривню, тому виплачувати даний кредит необхідно також в гривнях.

    Серед інших порушень прав позичальника при укладенні вказаного кредитного договору позивач зазначає те, що відсутні відомості, що Кредитор перед укладенням споживчого кредитного договору виконав в повному обсязі зобов’язання щодо письмового повідомлення Позичальника про переваги та недоліки запропонованої ним схеми кредитування , зокрема надання кредиту в іноземній валюті; відповідно до даного договору кредитор має право в односторонньому порядку  збільшити розмір процентної ставки, що прямо суперечить Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в іноземній валюті», який набрав чинності з 09.01.2009 року. Крім того відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» із змінами, які набрали чинності з 09.01.2009 року, банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами. Ст. 1056-1 ЦК України, яка також набула чинності з 09.01.2009 року, встановлено, що встановлений договором розмір процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

    Таким чином позивач зазначає, що п. 2.1. та п. 3.9. кредитного договору  мають бути визнані судом недійсними відповідно до ст. 215 ЦК України, тобто в зв’язку з недодержанням  в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України.

    В судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали повністю з підстав, зазначених в позовній заяві, просили суд їх задовольнити. Крім того показали, що особа, яка підписувала кредитний договір від імені банку, не була на це належним чином уповноважена, позичальник зазначену в договорі суму, яка складає 19 069,00 доларів США не отримував, а тому це є додатковими підставами для задоволення його вимог.

    Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення заявлених позовних вимог заперечив і просив в позові відмовити. Свої заперечення мотивував тим, що кредитний договір між позивачем та банком було укладено відповідно до вимог чинного законодавства, позивач погодився на всі його умови, отримав кредитні кошти, які за його ж заявкою були обміняні на гривні та перераховані за придбання позивачем автомобіля.  Посилання позивача на відсутність у банка права на надання кредиту в іноземній валюті є необґрунтованими, оскільки банк мав право це робити на підставі ліцензії, а отримання індивідуальної ліцензії   не є необхідним.

Заслухавши думку учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи,   з'язувавши обставини, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 11 червня 2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_1 у м.Рахові було укладено кредитний договір № 841, за умовами якого Кредитор надає позичальнику кредит в розмірі 19069,00 доларів США зі сплатою процентів за користування ним у розмірі 9,5 відсотків річних та з кінцевим терміном погашення кредиту до 10 червня 2014 року. Виконання зобов’язань позичальника за даним договором забезпечено заставою, предметом якої є автомобіль HYUNDAI Matrix, вартість якого становить 96 300,00 грн.

Від імені банку кредитний договір укладено  головним економістом безбалансового відділення № 7 філії «Відділення Промінвестбанку в м.Рахів Закарпатської області» Тоцькою Вікторією Вікторівною, і як зазначено в договорі, діяла вона на підставі довіреності, посвідченої державним нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори від 30 листопада 2006 року та зареєстрованої за № 3579.

Як вбачається з матеріалів справи, дана довіреність була видана Тоцькій В.В. керуючим філії «Відділення Промінвестбанку в м.Рахів Закарпатської області» Климпуш І.О., який в свою чергу вправі був це робити на підставі довіреності від 17.04.2006 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованої в реєстрі за № 1293.

Таким чином, особа, яка підписала від імені банку кредитний договір з ОСОБА_1, мала на це відповідні повноваження, а тому твердження позивача та його представника про їх відсутність є необґрунтованими.

 Зі змісту ст. 1054 Цивільного кодексу України слідує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит, тобто таку ж суму грошових коштів, та відсотки. Отже, грошові кошти мають бути повернуті в тій самій валюті, в якій були одержані та в кількості, що відповідає умовам кредитного договору разом з нарахованими процентами та іншими платежами.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про національний Банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.

Згідно з ч.1 ст. 8 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні курси встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют використовується інформація про користування іноземних валют за станом на останню дату.

Незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавством не закріплена.

На момент укладення кредитного договору не існувало заборони позивачу взяти кредитні кошти в іншій валюті чи в гривні. Укладаючи даний договір в іноземній валюті сторони приймали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого курсу не настане. Таким чином, виходячи зі змісту ст.ст. 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить на самому позичальнику.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач надав позивачу ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті – доларах США в межах повноважень банку щодо здійснення валютних операцій на підставі банківської ліцензії. Зокрема Національним Банком України видано Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку банківську ліцензію № 1 від 31 жовтня 2001 року  на право здійснювати відповідні банківські операції, а 20 січня 2006 року банку видано Дозвіл № 1-3 на право здійснення операцій визначених пунктами 1-4 частини 2 та частиною 4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».  Таким чином на час укладення кредитного договору банк мав дозвіл на право здійснювати операції з валютними цінностями і мав право здійснювати діяльність з надання кредитів в іноземній валюті.

Посилання позивача на невідповідність зазначених пункту 3.9. Договору ст. 1056-1 ЦК України та ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», за якими розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, суд вважає необґрунтованими, оскільки на час укладення договору дані норми закону не діяли, а тому вони не можуть бути застосовані до цих правовідносин. Зміни у вищевказані статті Закону та Цивільного кодексу  внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку». Даний закон набрав чинності з 09.01.2009 року, станом на час укладення кредитного договору він не діяв, а тому на момент укладання договору пункт 3.9 суперечив чинному на той час законодавству, умова пункту 3.9  була погоджена сторонами, а тому є обов’язковою для виконання. В зв’язку з цим не може бути прийнятий до уваги судом висновок позивача про те, що вказаний пункт кредитного договору є нікчемним, а також не підлягає до задоволення його вимога про визнання п.3.9. Договору недійсним.

За таких обставин суд вважає, що твердження представника позивача щодо невідповідності умов кредитного договору законодавству України є цілком безпідставними і такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві України.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання окремих частин кредитного договору недійсними не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволення, кредитний договір укладений позивачем на підставі вільного волевиявлення, а тому в задоволенні позові слід відмовити.

    На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10 , 11, 209, 212, 214, 215, 218  ЦПК України, ст. 36 Закону України «Про національний Банк України», ст. 1054 Цивільного кодексу України, суд –

вирішив:

В задоволенні позову ТОВ «Юридично-охоронна антиколекторська компанія  «Ваша надія у Закарпатській області» в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м.Рахів Закарпатської області» про визнання окремих частин кредитного договору недійсними – відмовити .

Судові витрати по справі віднести на рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд.

З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися 25 жовтня 2010 року.

Суддя Мукачівського

міськрайонного суду                 підпис         І.І.Котубей

З оригіналом вірно.

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах цивільної

справи № 2-2296/10 в Мукачівському міськрайонному суді.

Суддя Мукачівського

міськрайонного суду                             І.І.Котубей