Справа 2-а-41/2010 року

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

5 листопада 2010 року                                       смт.Демидівка Демидівський районний суд  Рівненської області.

    одноособово суддя Зозуля П.Г.

    при секретарі Ковальській Л.С.,

    з участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України (далі УДАІ УМВС України) в Тернопільській області, інспектора окремої роти дорожньо-патрульної служби УДАІ УМВС України в Тернопільській області сержанта міліції Гейка Ярослава Володимировича про оскарження постанови суб’єкта владних повноважень, -

 В С Т А Н О В И В:

    У позовній заяві ОСОБА_1 просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ВО1 №008189 від 14 жовтня 2010 року, винесену інспектором окремої роти дорожньо-патрульної служби УДАІ УМВС України в Тернопільській області сержантом міліції Гейком Я.В. про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 гривень, провадження у справі  про адміністративне правопорушення за протоколами серії ВО1 №046371 та №046372 від 14 жовтня 2010 року закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

      В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 14 жовтня 2010 року о 7 годині 39 хвилин, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався через смт. Дружба Теребовлянського району Тернопільської області, де був зупинений відповідачем Гейко Я.В.. Після перевірки документів відповідач заявив, що позивач допустив порушення Правил дорожнього руху – при зміні смуг руху перетнув суцільну смугу дорожньої розмітки і порушив порядок розташування транспортного засобу на проїзній частині дороги. ОСОБА_1 вважав, що таких порушень не вчиняв, тому зразу заперечив працівнику ДАІ. Однак Гейко Я.В., забравши його документи, закрився у службовому автомобілі, де знаходилося ще два працівники ДАІ, склав два протоколи про нібито допущені позивачем правопорушення, куди в якості свідків його порушень записав своїх колег, і виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП – штрафу у сумі 500 гривень. На вимогу позивача записати у протокол свідків, які знаходилися в його автомобілі, відповідач уваги не звернув.

З постановою не згідний, вважає її протиправною, оскільки, адміністративних правопорушень за які передбачена відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП та будь-яких інших, не вчиняв. У постанові серії ВО1 №008189 від 14 жовтня 2010 року відповідач зазначив, що ним порушено пункт 1.1. розділу 34 та пункт 10.11 Правил дорожнього руху України. Однак, відповідно до пункту 10.11 Правил дорожнього руху України, у разі, коли траєкторії руху транспортних засобів перетинаються, а черговість проїзду не обумовлена цими Правилами, дати дорогу повинен водій, до якого транспортний засіб наближається з правого боку. У  пункті 1.1 розділу 34 Правил дорожнього руху України зазначено: (вузька суцільна лінія) – поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі місць стоянки транспортних засобів і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.   Крім того зазначив, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідач Гейко Я.В. порушив вимоги статей 33,34,268 КУпАП, оскільки при розгляді справи його було позбавлено права на захист.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з тих же підстав і показав, що 14 жовтня 2010 року, керуючи автомобілем ВАЗ у смт. Дружба Теребовлянського району Тернопільської області, рухався по правій смузі проїзної частини дороги, однак, далі йому необхідно було повернути ліворуч і для цього він змінив смугу руху – зайняв ліву. У даному місці дороги розмітка проїзної частини дороги зроблена так, що змінити смугу руху тут можна лише наїхавши на суцільну смугу одним колесом автомобіля. Будь-яких транспортних засобів, які б рухалися у цей час йому на зустріч або попутно, не було. На думку позивача, зазначені відповідачем у протоколах про адміністративні правопорушення та постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності порушення Правил дорожнього руху України просто видумані працівником ДАІ.

Відповідачі, на судовий розгляд справи не з’явились. Про причини своєї неявки суд не повідомили, хоч про дату, місце та час розгляду справи були належним чином повідомлені судовими повістками, що стверджується наявними у справі повідомленнями про вручення поштового відправлення, судових повісток (а.с.11-12).

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення. Для встановлення зазначених обставин, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено у ст.278 КУпАП.

Інспектор окремої роти дорожньо-патрульної служби УДАІ УМВС України в Тернопільській області сержант міліції Гейко Я.В. , приймаючи рішення по даній адміністративній справі, не виконав зазначені вимоги закону, не відібрав пояснення у присутніх в автомобілі позивача осіб, які були свідками події, і кваліфікувавши дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП, виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

При підготовці даної справи до судового розгляду, ухвалою від 25 жовтня 2010 року судом витребувано від відповідача – управління Державної автомобільної інспекції України при УМВС України в Тернопільській області, адміністративну справу відносно ОСОБА_1, а також відомості про те, хто з працівників ДАІ  здійснював фіксування вчиненого позивачем правопорушення, документи, які характеризують проїзну частину дороги та наявність у місці виявлення правопорушення засобів регулювання руху – дорожніх знаків, дорожньої розмітки та інших.

Незважаючи на ухвалу суду відповідачем не надано суду витребувані документи і не повідомлено суд про причини  їх ненадання.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зі змісту ч.6 ст.71 КАС України слідує, що у випадку коли особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть суду докази для підтвердження обставин на які посилається, суд вирішує справу на основі наявних  доказів.

З поданих позивачем і досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що 14 жовтня 2010 року відносно ОСОБА_1 відповідачем було складено адміністративні протоколи №046371 та №048372  за те, що водій, керуючи автомобілем займав одночасно дві смуги в одному напрямку і при зміні смуг руху перетнув суцільну лінію розмітки. За дані порушення постановою інспектора окремої роти дорожньо-патрульної служби УДАІ УМВС України в Тернопільській області сержанта міліції Гейка Ярослава Володимировича  від 14 жовтня 2010 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП – піддано штрафу в сумі 500 гривень за те, що останній, рухаючись по проїзній частині дороги, одночасно займав дві смуги в одному напрямку, перетнув суцільну лінію розмітки при зміні смуг руху, чим порушив пункт 1.1. розділу 34 та пункт 10.11 Правил дорожнього руху України. Не дивлячись на те, що позивач у поясненнях до протоколів заперечував вчинення ним будь-якого правопорушення, просив зазначити у них свідків, які на той час перебували у його автомобілі, інспектор Гейко Я.В., приймаючи рішення по складених ним протоколах не виконав вимог ст.280 КУпАП, не встановив всі обставини справи, не заслухав всіх осіб, які були свідками події.

Відповідальність за ч.2 ст.122 КАпАП наступає у випадку порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонений сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз’їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху або зміні його напрямку, використання цих приладів або їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв’язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук, а так само порушення правил навчальної їзди.

Як показав у судовому засіданні свідок ОСОБА_3, 14 жовтня 2010 року він їхав в автомобілі, яким керував позивач. В смт. Дружба його зупинив працівник міліції і сказав, що водій наїхав на суцільну смугу дорожньої розмітки. Оскільки свідок знаходився на передньому сидінні автомобіля, то добре бачив, як рухався автомобіль. Такого порушення позивач не вчиняв, тому він зразу ж заперечив пред’явлені працівником ДАІ претензії. Не дивлячись на це, працівник ДАІ склав два протоколи про адміністративні правопорушення та притягнув позивача до адміністративної відповідальності. Вислухати свідка, або хоч записати його у протокол він також відмовився. Більше того, ознайомившись пізніше з копією протоколу, свідок прочитав, що автомобіль позивача ніби то рухався зразу у двох смугах. Такого порушення взагалі ОСОБА_1 не вчиняв.

 Відповідачами у справі не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 14 жовтня 2010 року порушив вимоги пункту 1.1 розділу 34 та пункту 10.11 Правил дорожнього руху України.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП у смт. Дружба Теребовлянського району Тернопільської області не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду. Постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності винесена суб’єктом владних повноважень з порушеннями чинного законодавства.

Відповідно до ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного, керуючись статтями 247,280 КУпАП, статтями 4,6,8-12,71,138,158,163,167 КАС України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до суб’єкта владних повноважень – управління Державної автомобільної інспекції України при УМВС України у Тернопільській області, інспектора окремої роти дорожньо-патрульної служби УДАІ УМВС України в Тернопільській області сержанта міліції Гейка Ярослава Володимировича про оскарження постанови суб’єкта владних повноважень , скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження в адміністративній справі - задовольнити.

Постанову  інспектора окремої роти дорожньо-патрульної служби УДАІ УМВС України в Тернопільській області сержанта міліції Гейка Ярослава Володимировича про оскарження постанови суб’єкта владних повноважень  від 14 жовтня 2010 року серії ВО1 №008189 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 500 гривень - скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського адміністративного апеляційного суду через Демидівський районний суд, шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження постанови.

Суддя:                                                                П.Г.Зозуля