Справа № 2-а-4391/10
П О С Т А Н О В А
Іменем України
20 жовтня 2010 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого Дзюбича В.Л.,
з участю секретаря Франчук Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління ДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача УДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, серії ВЕ № 259577 від 20.09.2010 року, якою його визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП за порушення вимог п.3.34 (Д.1) Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн., посилаючись на те, що 20.09.2010 року о 13 год. 07 хв. керуючи транспортним засобом, марки "МАН", державний номерний знак НОМЕР_1 на 176 км. автодороги Одеса-Новоазовськ він дійсно зупинився на узбіччі для огляду автомобіля. ОСОБА_1 стверджує, що він не бачив дорожнього знаку "Зупинку заборонено", оскільки останнього закрив автобус, який теж стояв на узбіччі із увімкненою аварійною сигналізацією. Із оскаржуваною постановою ОСОБА_1 не згідний, вважає, що його неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності та просить скасувати оскаржувану постанову, як незаконну.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на мотиви, викладені у позовній заяві та просить його задовольнити в повному обсязі, пояснивши суду, що 20.09.2010 року на 176 км. автодороги Одеса-Новоазовськ мало місце порушення позивачем вимог дорожнього знаку "Зупинку заборонено", оскільки він технічно не міг побачити вказаний знак.
Представник відповідача УДАІ УМВС України в Миколаївській області в судове засідання не з'явився, по невідомій суду причині, хоча про час та день слухання справи повідомлений належним чином. У відповідності до ч.4 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності та вирішити її на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, заслухавши пояснення позивача, суд встановив наступні обставини.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, серії ВЕ1 № 053339 від 20.09.2010 року, ОСОБА_1 20.09.2010 року о 13 год. 10 хв. керуючи транспортним засобом, марки "МАН", державний номерний знак НОМЕР_1 на 176 км. автодороги Одеса-Новоазовськ здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку "Зупинку заборонено", чим порушив вимоги п.3.34 (Д.1) ПДР України. У письмових поясненнях, даних у вказаному протоколі ОСОБА_1 вказав, що Правила дорожнього руху України порушив ненавмисно, оскільки дорожній знак закривав автобус, що зупинився.
Постановою в справі про адміністративне правопорушення, серії ВЕ № 259577 від 20.09.2010 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Згідно п.3.34 розділу 33 "Дорожні знаки" ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, заборонний дорожній знак "Зупинку заборонено" забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Аналізуючи вищенаведені факти, приймаючи до уваги, те що в судовому засіданні позивач визнав факт невиконання ним вимог дорожнього знаку "Зупинку заборонено", із врахування того, що дотримання вимог дорожніх знаків є невід'ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху та уникнення дорожньо-транспортних пригод, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, тобто порушення п.3.34 (Д.1) ПДР України. Суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення доведена протоколом про адміністративне правопорушення, серії ВЕ1 № 053339 від 20.09.2010 року та письмовими поясненнями позивача, які викладені у даному протоколі. Доказів, які б спростовували факт вчинення позивачем правопорушення, останній суду не надав, а ті обставини, з яких ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову, на думку суду, є голослівними і надуманими та такими, що наведені з метою уникнення адміністративної відповідальності. Дії працівників ДАІ під час складання постанови в справі про адміністративне правопорушення відносно позивача, на думку суду були правомірними, вказана постанова винесена у відповідності до вимог чинного законодавства України і підстави для її скасування відсутні, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись п.3.34 (Д.1) Правил дорожнього руху України, ст.ст.33, 122, 251, 254, 280, 283, 284, 289, 293 КУпАП, ст.ст.1, 10, 11, 18, 71, 128, 158-163, 186 КАС України, суд,-
п о с т а н о в и в:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління ДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення від 20.09.2010 року, серії ВЕ № 259577 — відмовити.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Л. Дзюбич