ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
5 липня 2007 року у м. Києві колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Ліпського Д.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Гаманка О.І., Гуріна М.І., Юрченка В.В.,
при секретарі Дашківській О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1про визнання незаконними дій державної податкової інспекції в Кролевецькому районі Сумської області та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою державної податкової інспекції в Кролевецькому районі Сумської області на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 14 січня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 19 квітня 2004 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1. в листопаді 2003 року звернувся до суду зі скаргою про визнання незаконними дій державної податкової інспекції в Кролевецькому районі Сумської області та відшкодування моральної шкоди. Просив зобов»язати відповідача проставити в паспорті відмітку про наявність у нього права на здійснення будь-яких платежів без зазначення ідентифікаційного номера, у зв»язку з його відмовою від прийняття ідентифікаційного номера ті стягнути з відповідача у його користь 100000грн. моральної шкоди.
Свої вимоги мотивував релігійними переконаннями та ст. 1 Закону України “Про державний реєстр фізичних осіб - платників податку та інших обов'язкових платежів”.
Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 14 січня 2004 року скаргу ОСОБА_1. було задоволено частково. Зобов»язано державну податкову інспекцію в Кролевецькому районі Сумської області проставити ОСОБА_1. в паспорті відмітку про наявність у нього права на здійснення будь-яких платежів без зазначення ідентифікаційного номера та стягнуто на його користь з відповідача 100 грн. моральної шкоди.
Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 19 квітня 2004 року апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Кролевецькому районі, ОСОБА_1. було відхилено, а рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 14 січня 2004 року залишено без змін.
Не погоджуючись з постановленими судовими рішеннями, державна податкова інспекція в Кролевецькому районі Сумської області звернулася з касаційною скаргою на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 14 січня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 19 квітня 2004 року, у якій просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове, яким відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції правильно виходив з положень ст. 1 Закону України “Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов”язкових платежів”, відповідно до яких Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов”язкових платежів (далі - Державний реєстр) створюється для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, зобов”язаних сплачувати податки, збори, інші обов”язкові платежі до бюджетів та внески до державних цільових фондів у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами України.
У той же час, відповідно до ч. 2 ст. 1 цього Закону, передбачена можливість ведення обліку платників податку, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття податків та інших обов”язкових платежів, за раніше встановленими формами обліку платників податків та інших обов'язкових платежів.
Доводи касаційної скарги на увагу не заслуговують, оскільки обрання альтернативної форми обліку платником податку - це право, надане громадянину Законом. Посилання суб”єкта оскарження на відсутність механізму внесення відміток в паспорти громадян не може бути перешкодою до реалізації прав платниками податків, закріплених в Законі, та підставою для невиконання його вимог посадовими особами Державної податкової інспекції.
Крім того, п. 6 Положення “Про паспорт громадянина України” передбачає можливість внесення записів до паспорта, передбачених цим Положенням або законодавчими актами України.
Статтею 1 Закону України “Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов”язкових платежів” передбачено, що для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов”язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Крім того, будь-яких застережень щодо застосування норм закону по відношенню до осіб, яким цей номер був присвоєний раніше, Закон не містить.
Що стосується вимог позивача щодо відшкодування моральної шкоди, слід зазначити, що відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 N 4 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 N 5, передбачено, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянину незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом ( наприклад, ст..9 Закону «Про оперативно - розшукову діяльність»). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд з відповідним держаним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач звертався з письмовими заявами до ДПІ у Кролевецькому районі про вчинення в паспорті відмітки про наявність у нього права на здійснення будь-яких платежів без зазначення ідентифікаційного номера 28 травня 2003 року та 9 жовтня 2003 року, на які йому були надані письмові відповіді 28 травня 2003 року та 20 жовтня 2003 року відповідно, тобто своєчасно, без порушення встановлених законодавством, зокрема Законом України «Про звернення громадян», строків.
Крім цього, суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди щодо правовідносин, які мали місце у 2003 році, послався у рішенні на норми ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, чого робити був не вправі, оскільки закони та інші нормативно-правові акти, відповідно до положень ст.58 Конституції України, не мають зворотної дії в часі.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення в його користь моральної шкоди.
Відповідно до положень п.4 ст.223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції.
Стаття 225 КАС України визначає, судове рішення може бути змінене, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але неправильно застосовано матеріальний закон, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, в рішення суду першої інстанції - зміні, оскільки є помилковим тільки в частині.
Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 223, 225, 230,231 КАС України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Кролевецькому районі Сумської області задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Сумської області від 19 квітня 2004 року скасувати.
Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 14 січня 2004 року змінити, відмовивши у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з державної податкової інспекції в Кролевецькому районі Сумської області на користь ОСОБА_1 100 грн. моральної шкоди. В решті рішення суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Ліпський Д.В.
Судді: Амєлін С.Є.
Гаманко О.І.
Гурін М.І.
Юрченко В.В.