Справа № 2-2350-2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 листопада 2010 року Дебальцевський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Попович Т.М.
при секретарі Радченко Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дебальцеве справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про визнання права власності, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, про визнання права власності по Ѕ частині на нежитлову будівлю адміністративно-розважального комплексу, розташовану у будинку АДРЕСА_1, що складається з перепланованої нежитлової будівлі Б-1 с прибудованими тамбурами: б-9, б-10, б-11, б-13, б-14, загальною площею 468.7 кв. м., гаража «В», огорожі та замощення, вартістю 100000 гривень.
В обґрунтування позовних вимог вказали, що на праві власності за ОСОБА_3 зареєстрована нежитлова будівля адміністративно-розважального комплексу: будинок АДРЕСА_1 що складається з перепланованої нежитлової будівлі Б-1 с прибудованими тамбурами: б-9, б-10, б-11, б-13, б-14, загальною площею 468.7 кв. метра, гаража «В», огорожі та замощення. Оціночна вартість будівлі складає 100000 гривен.
4 листопада 2008 року за 100000 гривень позивачі придбали у відповідача зазначене майно і сплатили відповідачці 95000 гривен. 5000 гривен сплатили відповідачці через кілька днів. Позивачі стали користуватися приміщенням. З відповідачем позивачі домовились пізніше оформити договір купівлі продажу у нотаріуса. Однак відповідач відмовляється оформити договір у нотаріуса.
Позивачі в судове засідання не з»явилися про час, день та місце судового засідання повідомлені належним чином, до суду надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, за участю їх представника – адвоката ОСОБА_4 , який в судовому засіданні наполягав на задоволені позовних вимог.
Представник відповідача, а в подальшому і відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнали повністю. В подальшому відповідач надала заяву про розгляд справи за її відсутністю.
Суд, заслухавши представника позивачів, представника відповідача, відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив слідуючи фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Статтею 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору купівлі – продажу № 774 , від 2 вересня 2003 року, посвідченого державним нотаріусом Дебальцівської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в Єнакієвському БТІ за реєстровим № 2500 від 20 вересня 2003 року, відповідачу належить окремо розташована будівля з огорожею та замощенням за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежитлова будівля (літ. Б-1), загальною площею 351.1 кв.м., огорожа (1) та замощення (1) (а.с.7-11). 4 листопада 2008 року між сторонами був укладений попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Алчевського міського нотаріального округу Луганської області, та зареєстрований в реєстрі за № 1786 (а.с. 6). Відповідно до п. 1.1 договору сторони зобов’язалися в строк передбачений п. 5.1 договору, укласти і належним чином оформити «Основний договір» - договір купівлі-продажу нерухомого майна – нежитлової будівлі. Відповідно до п 1.2. договору, основний договір має містити такі умови: предметом договору моє стати нежитлова будівля розташована за адресою АДРЕСА_1, яка складається з нежитлової будівлі (літ.Б-1), загальною площею 351.1кв. м., огорожі, гаражу та замощення. Відповідно до п. 4.1 до підписання договору «Сторона 2» передали, а «Сторона 1» отримала забезпечувальний платіж – суму в розмірі 95000 гривен. Пунктом 4.4 договору передбачено, що у випадку невиконання договору з вини «Сторони 1», вона зобов’язується повернути «Стороні 2» протягом 3 днів з дати встановленої п. 5.1 договору (4.05.2009 р.) забезпечуваний платіж та додатково сплатити суму в розмірі забезпечувального платежу.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності по Ѕ частині нежитлової будівлі адміністративно-розважального комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що складається з перепланованої нежитлової будівлі Б-1 с прибудованими тамбурами: б-9, б-10, б-11, б-13, б-14, загальною площею 468.7 кв. м., гаража «В», огорожі та замощення, вартістю 100000 гривен, - не підлягають задоволенню.
Суд вважає, що предмет позову: нежитлова будівля адміністративно-розважального комплексу будинок АДРЕСА_1 що складається з перепланованої нежитлової будови Б-1 с прибудованими тамбурами: б-9, б-10, б-11, б-13, б-14, загальною площею 468.7 кв. м., гаража «В», огорожі та замощення, вартістю 100000 гривен, - не відповідає а ні предмету «Попереднього договору»: «нежитлова будівля (літ.Б-1), загальною площею 351.1 в. м., огорожі, гаражу та замощення», а ні договору № 774, відповідно до якого відповідачка є власником нежитлової будівлі (літ. Б-1), загальною площею 351.1 кв.м., огорожі (1) та замощення (1),
ОСОБА_3М, як власник зареєстрованого майна, до суду з вимогами про визнання своїх прав на самочинно збудоване нерухоме майно, не зверталася.
Складеним сторонами «Попереднім договором» передбачена відповідальність за його порушення, і позивачі мають право на захист своїх прав, на умовах передбачених договором, але з такими вимогами позивачі до суду не зверталися.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
На підставі ст.ст. 220, 328, 392, 657 ЦК України та, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності по Ѕ частині нежитлової будівлі адміністративно-розважального комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 що складається з перепланованої нежитлової будівлі Б-1 с прибудованими тамбурами: б-9, б-10, б-11, б-13, б-14, загальною площею 468.7 кв. м, гаража «В», огорожі та замощення, вартістю 100000 гривень, - відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Дебальцевський міський суд.
Суддя Дебальцевського
міського суду Т.М.Попович