Справа №2-1988
2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2010 року м. Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Нікандрова С.О.
при секретарі: Рудник Ю.С.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Чистякової В.А.
представника третьої особи Кірпіченко Є.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Василівської районної державної адміністрації, третя особа – відділ земельних ресурсів у Василівському районі Запорізької області, про визнання дій такими, що не відповідають законодавству про виділення земельної ділянки, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до Василівської районної державної адміністрації про визнання дій такими, що не відповідають законодавству про виділення земельної ділянки мотивуючи його тим, що ухвалою Василівського районного суду від 21.04.2001 року затверджена мирова угода, якою у власність ОСОБА_4 передана будівля вівчарні, розташована за адресою: ЗАДРЕСА_1яка раніше належала КСП «Світанок». 30.04.2004 року позивач здійснив реєстрацію права власності на нерухоме майно. 17.06.2005 року Широківська сільська рада підписала з позивачем договір резервування, за яким він сплачує до сільської ради плату за землю. 24.12.2007 року позивач звернувся до Василівської районної державної адміністрації з заявою про видачу правовстановлюючих документів на земельну ділянку під належним йому на праві власності об’єктом нерухомого майна. Розпорядженням голови Василівської районної державної адміністрації №70 від 31.01.2008 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр.ОСОБА_4 на території Широківської сільської ради» позивачу наданий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 10 років площею 0,9150 га, в т.ч. несільськогосподарські угіддя – господарські будівлі і двори 0,9150 га для розміщення і обслуговування вівчарні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Позивач вважає зазначене розпорядження таким, що не відповідає поданій ним заяві про видачу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, оскільки земельна ділянка під обслуговування вівчарні повинна йому бути надана не в оренду, а у власність на підставі ст.377 Цивільного кодексу України, згідно якої до особи, яка придбала споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вона розміщена, без зміни цільового призначення, встановлених законом; якщо договором про відчуження споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка є необхідною для її обслуговування. Позивач вважає, що оскаржуваним рішенням Василівської районної державної адміністрації порушується його право власності на землю, тому просить зобов’язати відповідача видати розпорядження про передачу позивачу у власність земельної ділянки під обслуговування будівлі вівчарні.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача – Василівської районної державної адміністрації Чистякова В.А. позовні вимоги не визнала, пояснила, що відповідно до ч.2 ст.120 Земельного кодексу України, яка діяла на момент прийняття розпорядження, якщо будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Відповідно до ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Право власності на земельну ділянку, на якій розташована будівля вівчарні, що належала КСП «Світанок», підтверджується державним актом на право колективної власності на землю, при цьому зазначений державний акт виданий не під обслуговування окремого об’єкту нерухомості (вівчарню), а на всі земельні ділянки на під всі об’єкти, що належали КСП. При припиненні діяльності КСП у зв’язку з його ліквідацією, припинив свою дію державний акт на право колективної власності на землю. КСП «Світанок» земельна ділянка належала на праві колективної власності, то відповідно не відбувається автоматичного переходу права власності або права користування на землю.
Представник третьої особи відділ земельних ресурсів у Василівському районі Запорізької області Кірпіченко Є.Ф. заперечив проти задоволення позову з підстав на яких наполягав представник відповідача.
Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст атті 30 Земельного кодексу України (в редакції 1992 року, яка діяла на момент переходу права власності на нерухоме майно) п ри переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.
Відповідно до ст.120 Земельного кодексу України (в редакції 2001 року, яка діяла на час звернення позивача з заявою про видачу правовстановлюючих документів на земельну ділянку) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Згідно підпункту “ґ” пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України №2 від 19.03.2010 року) при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 р. в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування – на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 р., згідно зі статтею 377 ЦК, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 р. № 997-V – і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.
В судовому засіданні встановлено, що ухвалою Василівського районного суду від 21.04.2001 року затверджена мирова угода, якою у власність позивача ОСОБА_4 передана будівля вівчарні, розташована за адресою: АДРЕСА_1 яка раніше належала КСП «Світанок».
30.04.2004 року позивач здійснив державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Матеріали справи свідчать, що на час набуття позивачем об’єкта нерухомості КСП «Світанок» за мировою угодою, земля, на якій розташована придбана позивачем будівля вівчарні, входила до складу земель колективної власності КСП «Світанок», що підтверджується державним актом на право колективної власності серії НОМЕР_1 від 09.04.1998 року, виданим відповідно до розпорядження представника Президента України від 21.04.1993 року №197. Проте, КСП «Світанок» на час розгляду справи ліквідовано. При припиненні діяльності КСП у зв’язку з його ліквідацією, відповідно припинив свою дію Державний акт на право колективної власності на землю.
Відповідно до ст.ст.22,23 Земельного кодексу України (в редакції 1992 року), який діяв на час реформування КСП, право власності на землю виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право – державного акта на право власності на землю. Державний акт на право колективної власності землею видавався колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта мав додаватись список цих громадян.
Земельним кодексом України (в редакції 2001 року) встановлені приватна, державна та комунальна форми власності на землю та не передбачено колективної власності на землю.
Право колективної власності на землю було передбачено Земельним кодексом України (в редакції 1992 року), який втратив свою чинність 25 жовтня 2001 року з прийняттям нового Земельного кодексу.
Суб'єктами права колективної власності на землю відповідно до ст.5 ЗК України (1992 року) були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Проте статус земель колективної форми власності, переданих згідно з положеннями чинного на момент передачі законодавства таким суб'єктам права колективної власності на землю , на сьогодні не встановлено.
Законодавством України визначено напрями переходу права колективної власності у приватну щодо розпайованих земель (укази Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.99 р. № 1529/99 та «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.12.95 року №720/95). Проте порядок і умови переходу та переоформлення прав на землі, які були надані суб'єктам права колективної власності та які згідно із законодавством не підлягають паюванню, не визначені. В Земельному кодексу України не передбачено умови зміни (переходу) колективної форми власності на землі в інші форми власності.
Відсутність у КСП «Світанок» державного акта на право власності на земельну ділянку для розміщення і обслуговування будівлі вівчарні, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 унеможливлює оформлення передачі земельної ділянки позивачу у власність, тому що в даному випадку не відбувається автоматичного переходу права власності на земельну ділянку, на якій розташована будівля.
З огляду на викладене суд констатує відсутність визначених земельним законодавством України підстав для набуття позивачем ОСОБА_4 права приватної власності на земельну ділянку площею 0,9150 га для розміщення і обслуговування вівчарні.
Суд також враховує, що згідно державного акту на право колективної власності серії НОМЕР_1 від 09.04.1998 року зазначено цільове використання земельної ділянки наданої у колективну власність – для ведення сільськогосподарського виробництва, а ст.30 ЗК України (в редакції 1992 року, що діяла на час переходу права власності) передбачено перехід права власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення. Позивач звертався з заявою про видачу правовстановлювальних документів на земельну ділянку під розміщення і обслуговування будівлі вівчарні, право на яку він набув на підставі мирової угоди від 28.04.2001 року, тобто в даному випадку змінюється цільове призначення земельної ділянки, тому надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється на загальних підставах в порядку відведення.
Згідно з ч.1 ст.125 Земельного кодексу України (в редакції 2001 року, яка діяла на момент подачі позивачем заяви про видачу право встановлювальних документів на земельну ділянку), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
24.12.2007 року ОСОБА_4 звернувся до Василівської районної державної адміністрації з заявою про видачу правовстановлюючих документів на земельну ділянку під належним йому на праві власності об’єктом нерухомого майна.
Згідно ч.5 ст.120 ЗК України при переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.
Відповідно до ст.124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі, набуття права на оренду земельних ділянок під об'єкти соціального призначення, будівництво соціального і доступного житла, використання земельних ділянок для розробки корисних копалин та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій), використання релігійними організаціями (під культовими будівлями), які легалізовані в Україні). Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.
Таким чином, розпорядження голови Василівської районної державної адміністрації №70 від 31.01.2008 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр.ОСОБА_4 на території Широківської сільської ради», яким позивачу наданий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 10 років площею 0,9150 га, в т.ч. несільськогосподарські угіддя – господарські будівлі і двори 0,9150 га для розміщення і обслуговування вівчарні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 прийняте відповідно до визначених законом повноважень місцевого органу виконавчої влади, судом не встановлено, що при прийнятті оспорюваного розпорядження порушені права позивача на землю, оскільки він таких прав не набув у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з позивача додатково підлягає стягненню в дохід держави недоплачені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 27 грн.
Керуючись ст.ст.22,23,30 Земельного кодексу України (в редакції 1992 року), ст.ст.120,124,125 Земельного кодексу України (в редакції 2001 року), ст.ст.10, 60, 84, 88, 209, 212, 215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_4 до Василівської районної державної адміністрації, третя особа – відділ земельних ресурсів у Василівському районі Запорізької області, про визнання дій такими, що не відповідають законодавству про виділення земельної ділянки - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави додатково витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 27 грн.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Василівського районного суду
Запорізької області С.О.Нікандрова