Справа №2а-2220
2010 року
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2010 року м. Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі:
Головуючого – судді Нікандрової С.О.
при секретарі Рудник Ю.С.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представників відповідача Кондрашової І.В., Нечет О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Василівської міської ради про скасування рішення сорок восьмої сесії п’ятого скликання Василівської міської ради №21 від 17 червня 2010 року, -
В С Т А Н О В И В:
В позові ОСОБА_1 вказує, що 17.02.2006 року за договором дарування набула право власності на будинок АДРЕСА_1 На підставі рішення Василівської міської ради №19 від 19.11.2009 року «Про передачу безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд АДРЕСА_1 ОСОБА_1.». позивач 01.04.2010 року отримала Державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,0933 га. 30 червня 2010 року позивач поштою отримала лист голови Василівської міської ради, яким її було повідомлено, що рішенням Василівською міської ради №21 від 17.06.2010 року скасовано прийняте раніше рішення про передачу їй земельної ділянки у власність. Позивач просить визнати неправомірним та скасувати рішення сорок восьмої сесії п’ятого скликання Василівської міської ради №21 від 17 червня 2010 року «Про відміну рішення сорокової (позачергової) сесії Василівської міської ради п’ятого скликання від 19.11.2009 року №19 «Про передачу безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд АДРЕСА_1 ОСОБА_1».
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги.
Представники відповідача Василівської міської ради Кондрашова І.В., Нечет О.М. в судовому засіданні позовні вимоги визнали в повному обсязі.
Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.55 Конституції України та ст.ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» кожний має право оскаржити в суді неправомірні рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб.
Згідно з вимогами ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п.34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно ст. 116 Земельного кодексу України г ромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно ч.1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
За вимогами ст.153 ЗК України в ласник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
В судовому засіданні встановлено, що на підставі договору дарування від 17.02.2006 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку 39 по вул. Тополина в м.Василівка Запорізької області, що розташований на земельній ділянці Василівської міської ради Запорізької області.
На підставі рішення Василівської міської ради №19 від 19.11.2009 року «Про передачу безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд АДРЕСА_1 ОСОБА_1.». позивачу 01.04.2010 року видано Державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,0933 га.
Рішенням сорок восьмої сесії п’ятого скликання Василівської міської ради №21 від 17 червня 2010 року «Про відміну рішення сорокової (позачергової) сесії Василівської міської ради п’ятого скликання від 19.11.2009 року №19 «Про передачу безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд АДРЕСА_1 ОСОБА_1.».
Конституційний суд України в своєму рішенні №7рп/2009 від 16.04.2009 року у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа щодо скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (ст. 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст.74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, індивідуально-правові акти місцевих рад є юридичними фактами, на підставі яких у фізичних осіб приватного права виникають, змінюються або припиняються конкретні права та обов’язки, тому скасування місцевими радами в односторонньому порядку цих актів порушує право зазначених осіб на розгляд їх справ відповідно до встановленої Конституцією і законами процедури.
Відповідно до ст.155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Згідно ст.21 Цивільного кодексу України, с уд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що оспорюване рішення Василівської міської ради є індивідуально-правовим актом органу місцевого самоврядування, оскільки воно створює права та обов’язки не лише у суб’єкта владних повноважень міської ради, але й позивача, оскільки зазначеним актом скасовується рішення про набуття останнім права власності на земельну ділянку, рішення прийняте без згоди особи, інтересів якої воно стосується, чинним земельним законодавством не передбачено скасування органом місцевого самоврядування власних актів про передачу земельних ділянок у власність громадян, тому скасування органом місцевого самоврядування власного індивідуально-правової акту є незаконним і порушує право позивача на земельну ділянку.
Керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 року, Земельним кодексом України, ст.ст.2,3,11,71,94,99,100,104,160-163, 167 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Василівської міської ради про скасування рішення сорок восьмої сесії п’ятого скликання Василівської міської ради №21 від 17 червня 2010 року - задовольнити.
Визнати неправомірним і скасувати рішення Василівської міської ради сорок восьмої сесії п’ятого скликання Василівської міської ради №21 від 17 червня 2010 року «Про відміну рішення сорокової (позачергової) сесії Василівської міської ради п’ятого скликання від 19.11.2009 року №19 «Про передачу безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд АДРЕСА_1 гр.ОСОБА_1.».
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Василівський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя Василівського районного суду
Запорізької області С.О.Нікандрова