Справа № 2- 1376 2010 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.10.2010 року
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого – судді Кочетова Л.Г.,
при секретарі Лужко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного вищого навчального закладу „Інститут підприємництва та сучасних технологій" про стягнення середньої заробітної плати за використану відпустку, матеріальної допомоги на оздоровлення, недоплаченої заробітної плати, індексації недоплаченої заробітної плати, вихідної допомоги та моральної шкоди , -
встановив:
В серпні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в ході слухання справи уточнювала свої позовні вимоги, та в обґрунтування своїх вимог зазначила, що починаючи з 01 березня 1997 року вона працювала асистентом кафедри „Економіки" у відповідача, а з 01.05.1998 року була переведена на посаду старшого викладача кафедри. 31 серпня 2008 року вона була звільнена з посади за п.1 ст. 40 КЗпП України, однак після її звільнення відповідач має перед нею заборгованість з виплати матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу в сумі 2296 грн. 54 коп. при наданні їй відповідно до ст. 57 Закону України „Про освіту" щорічної відпустки. В порушення діючого законодавства, яке регулює порядок оплати праці педагогічних працівників, відповідачем не був проведений перерахунок її посадового окладу відповідно до розміру мінімальної заробітної плати, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України в конкретний проміжок часу, загальна заборгованість по якому за період з вересня 2005 року по грудень 2008 року становить 16779 грн. 77 коп. Вказана заборгованість згідно ст.2 Закону України „Про індексацію грошових доходів населення", має бути проіндексована , і розмір індексації становить 6818,46 грн. Крім того, п орушення відповідачем її законних прав на оплату праці призвело до заподіяння їй моральної шкоди, оскільки вона змушена була докладати додаткових зусиль для організації свого повсякденного життя, розмір якої вона оцінює в сумі 7139 грн. 04 коп. просить стягнути дані суми з відповідача.
В судовому засіданні позивач та її представник вимоги позову підтримали із вказаних підстав та додатково пояснили, що стягнення моральної шкоди вони пов»язують з тим, що позивач була позбавлена можливості своєчасно використати належні їй кошти на оздоровлення, суму компенсації обраховують виходячи з вартості путівки на санаторно-курортне лікування та проїзд до місця відпочинку.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволенню позову з тих підстав, що інститут, де працювала позивач, є приватним навчальним закладом, і тому правові норми, на порушення яких посилається позивач, до нарахування заробітку в даній установі відношення не мають, та пояснила, що розмір заробітку встановлював ректор. На підставі яких нормативних актів встановлювався розмір зарплати пояснити не змогла.
Судом встановлено наступне.
З 01 березня 1997 року ОСОБА_1 працювала асистентом кафедри „Економіки" у приватному вищому навчальному закладі „Інститут підприємництва та сучасних технологій", а з 01.05.1998 року була переведена на посаду старшого викладача кафедри.
31 серпня 2008 року позивач була звільнена з посади за п.1 ст. 40 КЗпП України (за скороченням штату (чисельності) працівників).
Відповідно до вимог ст. 57 Закону України „Про освіту" держава забезпечує педагогічним працівникам надання грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов”язків.
З диспозиції норми даної статті вказаного Закону вбачається, що грошова винагорода виплачується в розмірі до одного посадового окладу, тобто розмір винагороди визначається керівництвом навчального закладу з врахуванням якості роботи окремого працівника навчального закладу. Конкретний розмір вказаної грошової винагороди Статутом чи Колективним Договором закладу, як і його виплата не передбачений, а тому суд приходить до висновку, що дана позовна вимога задоволенню не підлягає.
Згідно ст.8 Закону України „Про оплату праці", положення Постанови Кабінету Міністрів України № 1298 від 30 серпня 2002 року "Про оплату праці працівників на основі Єдиної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери", положення наказу Міністерства освіти та науки України № 557 від 26 вересня 2005 року "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ", наказу Міністерства освіти та науки України № 389 від 19 травня 2008 року „Про внесення змін до наказу Міністерства освіти та науки України № 557 від 26 вересня 2005 року", інструкції „Про оплату праці та розміри ставок заробітної плати професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів", п. 2.13 колективного договору ПВНЗ "Інститут підприємництва та сучасних технологій", держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій. Умови розміру оплати праці визначаються Кабінетом Міністрів України, що також підтверджується листом Міністерства освіти і науки України за № 4.3-21/1409 від 07.11.2008 року, згідно якого норми ст.8, 12 Закону України „Про оплату праці" поширюються на всіх працівників підприємств усіх форм власності, в т.ч. і приватних, яким являється відповідач по справі.
За таких обставин, оплата праці у вищому навчальному закладі здійснюється відповідно до затверджених розрядів, тарифів і коефіцієнтів з оплати праці працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці, а при її зміні власник або уповноважений ним орган в обов'язковому порядку має провести перерахунок посадових окладів для усіх працюючих, оскільки мінімальна заробітна плата є одним із складових елементів посадового окладу.
Із штатного розпису вбачається, що починаючи з вересня 2005 року нарахування позивачу заробітної плати здійснювалося без урахування мінімальної заробітної плати та тарифу, який мав бути застосований, що вплинуло на її розмір щомісячної заробітної плати, в зв”язку з чим недоплата за 2005 рік становить 1635,14 грн., за 2006 рік - 4071,93 грн., 2007 рік – 3974,60 грн., за 2008 рік – 7098,10 грн., а всього – 16779,77 грн. При визначенні даної заборгованості судом було прийнято до уваги розрахунок наданий позивачем по справі, який суд вважає вірним.
З врахуванням вищевказаної недоплати, згідно ст.2 Закону України „Про індексацію грошових доходів населення", починаючи з вересня з 2005 року, вищевказана підлягає індексації, яка становить 6818,46 грн., а саме за 2005 рік - 1202,27 грн., за 2006 рік – 2655,42 грн., за 2007 рік – 1655,34 грн., за 2008 рік – 1325,43 грн., відповіднно до перевіреного судом розрахунком позивача.
Тому суд приходить до висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки позивач пов»язує спричинення моральної шкоди саме з невиплатою коштів на оздоровлення, суд приходить до висновку, що дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки є похідною від матеріальної вимоги, в задоволенні якої суд відмовляє.
При таких обставинах, суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись 40, 44, 115-117, 221, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 8, 10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного вищого навчального закладу „Інститут підприємництва та сучасних технологій" на користь ОСОБА_1 16779 гривень 77 копійок недоплаченої заробітної плати за 2005-2009 роки, 6818 гривень 46 копійок грошової індексації по недоплаченій заробітній платі за 2005-2009 роки, а всього 23598 грн. 23 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з приватного вищого навчального закладу „Інститут підприємництва та сучасних технологій" на користь держави 235 гривень 98 копійок державного мита та на розрахунковий рахунок ТУ ДСА України в Житомирській області 120 гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення для Корольовського районного суду м.Житомира.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з моменту його оголошення.
Головуючий: Кочетов Л.Г.