Справа № 22ц-6669/10 Головуючий суду першої інстанції – Павлова Ж.П.
Категорія 41 Суддя доповідач апеляційного суду – Шаманська Н.О .
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2010 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого – Данилової О.О.,
суддів – Лівінського О.І., Шаманської Н.О.,
при секретарі – Осипенко О.С.,
за участю: позивача – ОСОБА_2, відповідачів – ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представника – ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційними скаргами
ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
ОСОБА_6,
ОСОБА_4
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2010 р., ухваленого за позовом
ОСОБА_2
до
ОСОБА_3,
ОСОБА_6,
ОСОБА_4
про зміну договору найму житлового приміщення та вселення,
та зустрічний позов
ОСОБА_3,
ОСОБА_4
до
ОСОБА_2
про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2009 р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зміну договору найму житлового приміщення.
Позивач зазначав, що згідно рішення виконавчого комітету Заводської райради від 6 березня 1995 р. за ним до його повноліття закріплена житлова площа в квартирі АДРЕСА_1. В зазначеній квартирі також зареєстровані відповідачі. Однак, останні перешкоджають йому користуватися спірною квартирою та відмовляються в добровільному порядку визначити порядок користування спірною квартирою.
Посилаючись на те, що спірна квартира складається з двох житлових кімнат площею 18,8 кв.м. та 18, 3 кв.м. та є можливість виділити йому у користування окрему кімнату, позивач просив змінити договір найму житлового приміщення, виділивши йому у користування кімнату площею 18,3 кв.м., відповідачам кімнату 18,8 кв.м., а допоміжні приміщення залишити в загальному користуванні.
В судовому засіданні позивач доповнив позовні вимоги та просив вселити його в спірну квартиру.
В жовтні 2009 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Посилаючись на те, що позивач в спірній квартирі не проживає з часу реєстрації, спірною квартирою не користується, відповідачі просили визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в спірній квартирі.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 березня 2010 р. до участі в справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_6
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2010 р. позов ОСОБА_2 задоволено частково. Постановлено вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1. В задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на те, що суд безпідставно притягнув до участі у справі ОСОБА_6 та не дав належної оцінки наданим доказам, просив рішення суду в частині відмови в задоволені вимог про зміну договору найму житлового приміщення скасувати, а справу направити на новий розгляд.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, посилаючись на те, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не врахував, що вселення позивача в спірну квартиру приведе до порушення прав інших осіб, а також те, що позивач ніколи не проживав в спірній квартирі, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким зустрічний позов задовольнити, а в задоволені позову ОСОБА_2 відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, на підставі наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 71 ЖК України. у разі знаходження дитини на вихованні опікуна за ним зберігається житлове приміщення на протязі всього часу його перебування в опікуна.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Заводської райради від 6 березня 1995 р. за неповнолітнім ОСОБА_2 була закріплена до його повноліття житлова площа в квартирі АДРЕСА_1.
В зазначеній квартирі також зареєстровані з правом на проживання відповідачі ОСОБА_3 – ОКН, ОСОБА_4 - внук та ОСОБА_6 – син, які перешкоджають позивачу користуватися цією квартирою.
Спірна квартира складається з двох суміжних житлових кімнат, площею 18, 3 та 18, 8 кв.м., а також допоміжних приміщень.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЖК України член сім’ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім’ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам ст. 63 ЖК України, а саме ізольоване жиле приміщення у межах норми жилої площі.
Суд повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам та з урахуванням положень ст. ст. 63, 104 ЖК України, дійшов обґрунтованого висновку про неможливість укладення з позивачем окремого договору найму жилого приміщення, оскільки кімнати в спірній квартирі не є ізольованими та в разі виділення у користування позивача кімнати площею 18, 3 кв.м. права інших мешканців квартири будуть порушені.
Також суд вірно вважав, що позивач не втратив право користування спірною квартирою, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 71 ЖК України, житлове приміщення за ним зберігається на протязі всього часу його перебування в опікуна. А тому вірно відмовив в задоволені зустрічного позову та вселив позивача в квартиру АДРЕСА_1.
Посилання ОСОБА_2 на те, що його батько – ОСОБА_2 в спірній квартирі не проживає, а тому порядок користування цією квартирою слід визначити між трьома членами сім’ї наймача, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно довідки форми 3, виданої начальником ПП «Шалгіс», в спірній квартирі з правом на проживання зареєстровано 4 особи (а.с. 18). До того ж, ОСОБА_6 не визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням в цій квартирі.
Крім того, кімнати в спірній квартирі не є ізольованими, а тому не можуть бути окремим договором найму житлового приміщення.
Посилання відповідачів на те, що вселення позивача в спірну квартиру порушує права інших осіб, які проживають в квартирі не може бути підставою для скасування судового рішення, оскільки право позивача на користування спірною квартирою закріплено рішенням виконавчого комітету Заводської райради від 6 березня 1995 р.
За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2010 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: