Справа № 22ц-247/2007                          Головуючий у 1 інстанції Ткачов О.М.

Категорія : 33                                           Доповідач Ігнатова Л.Є.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Краснощокової Н.С., суддів Ігнатової Л.Є., Маширо О.П., при секретарі Арутюнян Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 15 вересня 2006 року по справі за позовом Краснолиманського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Краснолиманської міської ради Донецької області до ОСОБА_1 про примусове оформлення документів на земельну ділянку.

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду із апеляційною скаргою на заочне рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 15 вересня 2006 року, яким суд зобов"язав його належним чином оформити документи на земельну ділянку, яка знаходиться у його власності, загальною площею 0,0045 га, розташовану в АДРЕСА_1 відповідно до фактичного її використання. Крім того стягнув з нього на користь держави судовий збір у розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7,50 грн.

Відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову прокурору відмовити, оскільки вважає його незаконним, висновки суду не відповідають матеріалам справи. А саме, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що він ще 12 травня 2006 року звертався з заявою про припинення підприємницької діяльності і в цей же день державним реєстратором була внесена до Єдиного державного реєстру запис про рішення припинити фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності, а з 1.06.2006 року він припинив торгівельну

2

діяльність. Приміщення загальною площею 28 кв.м. обладнане в жилому будинку окремим вихідом і використовуєся ним як житло. Тому необхідності у зміні цільового призначення земельної ділянки немає

Заслухавшти доповідача, пояснення з"явившихся сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Державного акту від 03.03.1997 року на право приватної власності на землю, відповідач є власником земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 загальною площею 0,0602 га, з цільовим призначенням землі для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. На цій земельній ділянці знаходиться житловий будинок, частина якого переобладнана під приватний магазин та належить відповідачу і він займає земельну ділянку під його обслуговування площею 0,0045 га.

У зв"язку з тим, що земельна ділянка площею 0,0045 га використовується відповідачем не за цільовим призначенням, на підставі актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 17.03.2006 року та від 28.04.2006 року, відповідачу було видано приписи про усунення зазначеного правопорушення. Однак ці приписи ОСОБА_1 не виконав, документи на використання ним земельної ділянки у зв"язку зі зміною фактичного використання земельної ділянки - для здійснення торговельної діяльності не переоформив. За це порушення відповідно до вимог ст. 21 ЗК України на відповідача двічі було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафів, які він сплатив.

Оскільки усі досудові засоби врегулювання спору вичерпні, а відносини по землекористуванню між відповідачем та Краснолиманською міською радою належним чином не врегульовані, прокурор просить зобов"язати ОСОБА_1 належним чином оформити документи на зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0045 га розташовану в АДРЕСА_1

Задовольняючи позовні вимоги прокурора та зобов'язуючи ОСОБА_1 належним чином оформити документи на земельну ділянку, яка знаходиться у його власності, загальною площею 0,0045 га, відповідно до фактичного її використання, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем відповідно до ст. ст. 19,20,91 ЗК України не оформлена зміна цільового призначення землі і використовується ним не за її цільовим призначенням.

3

Дійсно відповідно до п."а" ч.І ст. 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов"язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

Між тим, згідно вимог ч.З ст.20 ЗК України зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян..., здійснюється лише за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок зміни цільового призначення земельних ділянок з ініціативи громадян установлений постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку зміни цільвого призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб" від 11 квітня 2002 року. Зазначеною постановою (п.2) визначено, що зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться на підставі заяви (клопотання ) її власника до сільської, міської ради, якщо земельна ділянка розташована у межах населеного пункту. Таким чином, зі змісту ст.20 ЗК України та Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, вбачається, що можливість зобов"язання власників земельних ділянок прозводити зміну цільвого призначення їх земельних ділянок не передбачена.

А порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки, визначеної ЗК України та постановою KM України, є порушенням, яке тягне за собою настання визначених у п."г" ст. 21 ЗК України наслідків, а саме притягнення до відповідальності відповідно до закону.

Тому особи, які допустили порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки, можуть бути лише притягнуті до адміністративної відповідальності за ст.53 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно з цією статтею використання земель не за цільовим призначенням тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до двадцяти неоподатковуваних мінімів доходів громадян. Таким чином іншої відповідальності чи зобов'язань відносно громадян, які порушили порядок встановлення та зміни цільового призначення земель не існує.

Проте судом першої інстанції зазначені вимоги діючого законодавства не взято до уваги.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що при вирішенні справи судом неправильно застосовані норми матеріального права, а тому ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову в задоволенні позову на підставі ст.ст.20, 213К України та Порядку зміни цільвого призначення земель, які перебувають у власності

4

громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року № 502.

Керуючись ст. ст. 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 15 вересня 2006 року скасувати.

В задоволенні позову Краснолиманського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Краснолиманської міської ради Донецької області до ОСОБА_1 про примусове оформлення документів на земельну ділянку відмовити.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.