Справа № 22Ц - 8585/2009 р. Головуючий в І інстанції Потоцький В.В.
Категорія 27 Доповідач в 2-й інстанції Поліщук М.А.
У Х В А Л А
Іменем України.
27 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - судді Поліщука М.А.
суддів - Касьяненко Л.І., Мережко М.В.
при секретарі – Ходаковській А.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 2 серпня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу про зміну умов кредитного договору, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2010 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулось в суд із вказаним позовом та просило стягнути солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в сумі 58 178,75 доларів США, яка складається із залишку заборгованості за кредитом в сумі 54 260,43 доларів США, суми несплачених відсотків за користування кредитом за період з 16.03.2009 року по 9.11.2009 року в розмірі 3 918,32 доларів США, а також пеню за прострочення виконання зобов’язання по сплаті кредитних коштів в сумі 23 008,05грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов кредитного договору, укладеного 13.11.2007року між позивачем і ОСОБА_2, остання не виконує взяті на себе зобов’язання щодо щомісячного погашення частини кредиту та відсотків за користування ним відповідно до Графіку платежів, який є невід’ємною частиною Договору і станом на 9.11.2009 року допустила заборгованість перед банком та не виконала вимогу дострокового виконання позичальником зобов’язань, а ОСОБА_3, відповідно до укладеного договору поруки поручився відповідати в повному обсязі по борговим зобов’язанням ОСОБА_2
В травні 2010 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом, в якому просила змінити кредитний договір, зобов’язати відповідача укласти додаткову угоду про внесення змін у п.2 частини 1 Кредитного договору «базові умови кредитування. Визначення термінів» та пункти Додатку№1 до Кредитного договору «Графік платежів» щодо зміни валюти з доларів США на національну валюту України – гривню, а також просила визнати виконавчий напис№9911 від 26.10.2009 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу про звернення стягнення на рухоме майно: автомобіль WOLKSVAGEN TOUAREG 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить їй на праві власності, на користь банку таким, що не підлягає виконанню.
Вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що з часу укладення кредитного договору в державі відбулась істотна зміна економічних умов, зокрема різка девальвація валюти та інфляція, в зв’язку з чим відповідач не в повному обсязі стала виконувати взяті на себе зобов’язання за кредитом і використання відповідачем долара США як валюти кредитування є внесенням в нього умови, яка є дискримінаційною по відношенню до позичальника. Вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню обґрунтовані тим, що таке звернення може бути вчинене лише на підставі рішення суду і договором застави не було передбачено такого виду позасудового порядку звернення стягнення на заставлене майно.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 2 серпня 2010 року первісний позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» суму заборгованості за кредитним договором№CL-013/282/2007 від 13 листопада 2007року в розмірі 58 178 (п’ятдесят вісім тисяч сто сімдесят вісім) доларів США і 75 центів, що еквівалентно 465022грн.75коп. за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості та 23 008 (двадцять три тисячі вісім) гривень 05 копійок пені. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» відмовити, зустрічний позов задовольнити, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову, суд виходив із того, що ОСОБА_2 в порушення кредитного договору, укладеного між сторонами, взяті на себе зобов’язання по поверненню кредитних коштів та процентів за користування ними у встановлені договором строки не виконала, а ОСОБА_3 як поручитель за договором поруки відповідає за належне виконання зобов’язань позичальником.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходив із того, що укладенням договору ОСОБА_2 погодилась на валюту зобов’язання в доларах США і передбачених законом підстав для зміни кредитного договору не встановлено. Вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не підлягають задоволенню, оскільки використання заставодержателем вказаного способу звернення стягнення на предмет застави не суперечить вимогам закону.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони належним чином обґрунтовані та відповідають вимогам закону.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа(кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом першої інстанції встановлено, що 13.11.2007року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», і ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір з цільовим використаням – на придбання автомобіля, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 63 948 доларів США зі сплатою фіксованої процентної ставки 9,99 % річних.
В цей-же день позивач і ОСОБА_3 уклали договір поруки, за якими відповідач зобов’язався відповідати перед банком за невиконання ОСОБА_2 обов’язків, що виникають з умов кредитного договору.
Згідно п.2 частини 1 Кредитного договору ОСОБА_2 зобов’язувалась належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами і виконати всі інші зобов’язання, визначені кредитним договором.
Станом на 9.11.2009 року позичальник взяті на себе зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконав і має заборгованість за кредитом, яка складається із залишку заборгованості за кредитом у сумі 54 260,43 доларів США, суми несплачених відсотків за користування кредитом в сумі 9 918,32 доларів США та пені в сумі 23 008,05грн.
Відповідно до п.1.9.1 частини 2 Кредитного договору у випадку порушення позичальником зобов’язань за кредитним договором банк має право вимагати дострокового повернення кредиту і направляє на адресу Позичальника відповідну Вимогу про дострокове повернення Кредиту.
17.07.2009 року Вимога була вручена позичальнику і на протязі 30 днів з часу отримання відповідачі заборгованість за кредитом в добровільному порядку не погасили.
Встановивши вказані обставини, суд прийшов до законного і обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості за кредитним договором з обох відповідачів в солідарному порядку відповідно до положень Кредитного договору, Договору поруки та ст..ст.525,526,543 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст.652 ЦК України договір може бути змінений за рішенням
суду з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті за наявності одночасно таких умов:
1)в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Чатсиною 4 ст.652 ЦК України визначено, що зміна договору у зв’язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Враховуючи вказані вимоги закону, докази, надані ОСОБА_2, суд прийшов до правильного висновку, що позивачем за зустрічним позовом в установленому законом порядку не було доведено наявність передбачених законом умов, за яких можливо змінити кредитний договір.
Обґрунтовано судом відмовлено в частині зустрічного позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки заставодержатель має право на звернення стягнення на Предмет застави у способи дозволені чинним законодавством України.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що за наявності виконавчого напису про звернення стягнення на майно позивач має наміри двічі стягнути грошові кошти за кредитним договором не заслуговують на увагу, оскільки встановлено, що 18.06.2010 року ОТП –банк звернувся до відділу державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції із заявою про закінчення виконавчого провадження і повернення виконавчого документа – виконавчого напису від 26.10.2009 року. (а.с.112).
Доводи апелянта, що позивач необґрунтовано відмовляв у зверненнях позичальника щодо вирішення питання реструктуризації заборгованості не можуть прийматись до уваги, оскільки відповідно до п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи» вирішення питання реструктуризації заборгованості є правом, а не обов’язком банку.
Інші доводи апеляційної скарги про те, що зобов’язання за кредитом повинно бути виражене в гривні не заслуговують на увагу. Відповідно до ч.2 ст.524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.
Встановлено, що на час укладення кредитного договору закрите акціонерне товариство «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», мало ліцензію та письмовий дозвіл НБУ України на здійснення операцій з валютними цінностями.
Інші доводи апеляційної скарги про неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права не заслуговують на увагу, так як не призвели до порушення основних принципів цивільного процесуального законодавства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі і не вплинули на суть ухваленого рішення.
Керуючись ст.ст.308,315 ЦПК України колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від
2 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді