Справа № 22Ц - 6391/2009 р. Головуючий в І інстанції Оладько С.І.
Категорія 27 Доповідач в 2-й інстанції Поліщук М.А.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України.
27 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Поліщука М.А.
суддів: Касьяненко Л.І., Мережко М.В.
при секретарі: Ходаковській А.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 травня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
В січні 2010 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулось в суд із вказаним позовом та просило стягнути з ОСОБА_2 борг за кредитом в сумі 456 074, 56грн., що еквівалентно 57 223,91 доларів США, проценти за користування кредитом в сумі 43 432,67грн., що еквівалентно 5449,52 доларів США та 75 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовувані тим, що між позивачем та відповідачем 1 серпня 2008року був укладений кредитний договір, за яким позивачем надано відповідачу кредит в сумі 59 328,02 доларів США, а відповідач зобов’язувався належним чином використати та повернути позивачу суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом та виконати всі інші боргові зобов’язання в порядку та строки, зазначені кредитним договором. Відповідач умови кредитного договору щодо щомісячного погашення частини заборгованості, сплати процентів за користування кредитом не виконує, в зв’язку з чим позивачем 14.05.2009 року йому була направлена досудова вимога щодо дострокового повернення кредиту, яка залишилась без реагування.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13 травня 2010 року позов задоволено. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 499 444грн.35 коп., 14 260грн.81коп та судові витрати в сумі 1820грн., а всього стягнуто 515 525 грн. 16коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, незаконність і необґрунтованість судового рішення.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд виходив із того, що відповідач ОСОБА_2 в порушення кредитного договору, укладеного між сторонами, та вимог закону, взяті на себе зобов’язання по поверненню кредитних коштів та процентів за користування ними у встановлені договором строки не виконувала, а тому з неї необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором та пеню за прострочення виконання зобов»язання.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони належним чином обґрунтовані та відповідають вимогам закону.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа(кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1050 ч.2 ЦК України якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Судом першої інстанції встановлено, що 1 серпня 2008року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір на купівлю автомобіля, за яким позивачем надано відповідачу кредит в сумі 59 328,02 доларів США із процентною ставкою 14,49% річних строком до 1.08.2014 року.
Згідно п.1.1 частини 2 Кредитного договору відповідач зобов»язався прийняти, належним чином використати кредитні кошти, а також сплатити відповідну плату за користування Кредитом в порядку та на умовах, що визначені в Кредитному договорі.
Пунктом 1.5 частини 2 Кредитного договору визначено, що повернення відповідної частини Кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку Платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на Поточний рахунок.
Оскільки ОСОБА_2 не дотрималась умов Договору щодо щомісячного повернення відповідної частини кредиту, відповідно до п.1.9 Кредитного договору позивачем 14.05.2009 року було направлено Досудову вимогу про дострокове погашення кредиту.
Зазначена досудова вимога банку на протязі 30 днів з часу отримання її відповідачем, як передбачено договором, виконана не була.
Правильно встановивши вказані обставини справи, суд прийшов до обґрунтованого і законного висновку про задоволення позову на підставі положень п.п.1.1, 1.5.1, 1.9.1, 3.1.1 частини№2 Кредитного договору (а.с.10-11), ст..ст.526, 1050 ч.2, 1054 ЦК України.
Встановлено і не оспорюється сторонами, що станом на 20.10.2009 року відповідно до курсу Національного банку України 7,97 доларів США за 1 гривню, заборгованість відповідача за кредитом становить 456 074, 56грн., що еквівалентно 57 223,91 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 1.12.2008 року по 20.10.2009 року становить 43 432,67грн., що еквівалентно 5449,52 доларів США.
Разом з тим при апеляційному розгляді встановлено, що позивачем неправильно визначено розмір пені за прострочення виконання зобов»язання.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку за період з 2.03.2009 року по 20.10.2009 року розмір пені становить 13 890,05гривень, що відповідає положенням п.3.1.1 частини№2 Кредитного договору.
Оскільки при вирішенні спору, суд неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи в частині визначення пені та розміру заборгованості, що підлягає стягненню, відповідно до ст..309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 499 444грн.35 коп. (чотириста дев»яносто дев»ять тисяч чотириста сорок чотири тисячі гривень п»ять копійок), пеню в сумі 13 890,05 (тринадцять тисяч вісімсот дев»яносто гривень п»ять копійок), а всього стягнути 513 334 грн. 40коп. (п»ятсот тринадцять тисяч триста тридцять чотири тисячі гривень сорок копійок) і судові витрати в сумі 1820грн.
Правових підстав для скасування рішення суду із ухваленням нового рішення про відмову в позові при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 готівкою кошти в день укладення кредитного договору від банку не отримувала є необґрунтованими. З виписки по рахунку 26201501831988 від 1.08.2008 року відповідачка отримала в касі банку 59 328,02 доларів США і того-ж дня здійснила продаж іноземною валюти та купівлю гривні. (а.с.115-116).
Інші доводи апеляційної скарги про те, що зобов»язання за кредитом повинно бути виражене в гривні не заслуговують на увагу. Відповідно до ч.2 ст.524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов»язання в іноземній валюті.
Встановлено, що на час укладення кредитного договору закрите акціонерне товариство «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», мало ліцензію та письмовий дозвіл НБУ України на здійснення операцій з валютними цінностями.
Інші доводи апелянта, що кредитний договір був удаваним та вчинений з метою приховання іншого правочину – надання кредиту в національній валюті України не заслуговують на увагу, оскільки на час ухвалення судового рішення кредитний договір між сторонами в установленому законом порядку із вказаних підстав не визнано недійсним.
Інші доводи апеляційної скарги про незаконність і необґрунтованість рішення суду, не заслуговують на увагу, так як не призвели до порушення основних принципів цивільного процесуального законодавства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі і не вплинули на суть ухваленого рішення.
Керуючись ст.ст.309,316 ЦПК України колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 травня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення:
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 499 444грн.35 коп. (чотириста дев»яносто дев»ять тисяч чотириста сорок чотири тисячі гривень п»ять копійок), пеню в сумі 13 890,05 (тринадцять тисяч вісімсот дев»яносто гривень п»ять копійок), а всього стягнути 513 334 грн. 40коп. (п»ятсот тринадцять тисяч триста тридцять чотири тисячі гривень сорок копійок) і судові витрати в сумі 1820грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді