ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" серпня 2006 р. Справа № 12/186
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської Г.А.
суддів: Веденяпіна О.А.
Черпака Ю.К.
при секретарі Павловській Л.П. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Бойко Д.Д., довіреність № 167/102 від 18.08.2006 року,
від відповідача: Антощук О.А., довіреність № 3881 від 04.11.2005 року
розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Тепловоденергія", м. Кам'янець-Подільський
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "09" березня 2006 р. у справі № 12/186 (суддя Шпак В.О.)
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Закритого акціонерного товариства "Тепловоденергія", м. Кам'янець-Подільський
про стягнення 605753,78 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 09 березня 2006 року у справі № 12/186 позов Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до Закритого акціонерного товариства "Тепловоденергія" про стягнення 605753,78 грн. задоволено частково. Стягнуто з ЗАТ "Тепловоденергія" на користь позивача 404303,48 грн. основного боргу; 378,60 грн. пені; 78149,07 грн. різниці від встановленого індексу інфляції; 20621,09 грн. 3% річних; 5409,34 грн. державного мита та 105,37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ЗАТ "Тепловоденергія" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити оскаржуване судове рішення, відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 74378,90 грн. пені та 28301,24 грн. штрафу в розмірі 7% від суми боргу за прострочення грошового зобов'язання, а також просить зменшити інфляційні нарахування з 78149,07 грн. до 71996,02 грн. (а.с. 69-70).
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права. Зокрема, зазначає, що суд не врахував, що для стягнення неустойки (пені, штрафу) позовна давність згідно ст. 258 ЦК України носить спеціальний характер і обмежена терміном в один рік. Тому судом при прийнятті рішення не були враховані ст.ст. 258, 259 Цивільного кодексу України, згідно яких позивач втратив права на стягнення пені, штрафу у зв'язку з порушенням строку, в межах якого особа може звертатись до суду з вимогами про захист свого цивільного права або інтересу. Одночасно, апелянт відзначив, що позивач не вірно провів розрахунок суми зростання боргу внаслідок інфляційних процесів за травень 2004 року - листопад 2005 року, оскільки база нарахування інфляції аналогічна базі нарахування пені, штрафних санкцій та річних відсотків, що призвело до надмірного стягнення грошового зобов'язання.
Відповідачем було уточнено вимоги апеляційної скарги. З врахуванням уточнень до апеляційної скарги, ЗАТ "Тепловоденергія" просить змінити рішення господарського суду Хмельницької області у справі № 12/186 та відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 37860,52 грн.. Відповідач знову ж таки вказує на пропущення позивачем строків позовної давності стосовно вимог про стягнення пені. Посилається на судову практику.
Крім того, в уточненнях до апеляційної скарги ЗАТ "Тепловоденергія" визнало проведений позивачем розрахунок суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав уточнені вимоги апеляційної скарги.
Позивач в своєму відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги не визнали, просять суд залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 09.03.2006 року у справі № 12/186 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. З посиланням на роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 16.04.1993 року № 01-6/438, зазначають, що якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочки виконання зобов'язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня прострочки виконання зобов'язання за попередні шість місяців з дня подання позову. Крім того, вказують, що строк позовної давності по стягнення пені відповідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не слід обчислювати з моменту невиконання зобов'язання боржником, адже це веде до юридичного нонсенсу, коли управнена сторона або буде зобов'язана звертатися з позовом в межах скороченого строку позовної давності, щоб мати право на стягнення суми основної заборгованості та пені, або при зверненні в межах загального строку позовної давності втрачатиме право на стягнення пені, що, в свою чергу, призведе до обмеження прав кредитора.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено.
17.03.2003 року між ВАТ "Хмельницькгаз" (Виконавець) та підприємством "Кам'янець-Подільськтеплокомуненерго" (Замовник), правонаступником якого згідно Статуту є ЗАТ "Тепловоденергія", укладено договір № 2-(2003-ТТ)-(8)-(1) на транспортування природного газу (а.с. 33-34), відповідно до умов якого предметом договору є надання Виконавцем Замовнику послуг транспортування природного газу виключно для потреб населення, бюджетних установ та організацій по мережах Виконавця та оплата наданих послуг Замовником. Виконавець зобов'язується передати газ Замовнику, а Замовник зобов'язувався оплатити послуги по транспортуванню природного газу.
Відповідно до п. 4.8. укладеного договору прийом - передача газу спожитого Замовником у відповідному місяці оформлюється актом прийому - передачі газу між Виконавцем і Замовником.
Згідно п. 5.1, п. 5.2 та п. 6.1. оплата за транспортування природного газу здійснюється Замовником грошовими коштами шляхом попередньої оплати вартості запланованого обсягу споживання газу. Тариф на транспортування 1000 куб. м. газу по газових мережах становить 39,36 грн., в т.ч. ПДВ - 6,56 грн.. Загальна сума договору на момент його укладення становить 1896207 грн., в т.ч. ПДВ - 316035 грн.. Оплата вартості послуги з транспортування здійснюється Замовником грошовими коштами шляхом 100% оплати заявлених обсягів за 10 днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок за надані послуги з його транспортування здійснюється Замовником до 10 числа, наступного за звітним місяця.
Виконання позивачем своїх зобов'язань підтверджується узгодженими актами -прийому - передачі природного газу.
Відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих послуг виконав частково, станом на 16.01.2006 року за ним рахується заборгованість в розмірі 404303,48 грн..
27.02.2004 року між ВАТ "Хмельницькгаз" (Кредитор) та ДК "Газ України" (Новий кредитор) укладено договір № 14/04-276 про відступлення права вимоги (а.с. 38-39), згідно якого ДК "Газ України" набуло права вимоги боргу до боржника ВАТ "Хмельницькгаз" - Підприємства "Кам’янець-Подільськтеплокомуненерго", правонаступником якого згідно Статуту є ЗАТ "Тепловоденергія", по зобов'язанню за договором на транспортування природного газу № 2-(2003-ТТ)-(8)-(1) від 17.03.2003 року. До ДК "Газ України" переходить право вимагати від боржника належного виконання зобов'язання - сплатити грошові кошти в розмірі 404303,48 грн.. Кредитор протягом 10 днів з моменту укладення даного договору зобов’язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги боргу та передати Новому кредитору необхідні документи, які засвідчують права, що передаються за даним договором.
Боржник відповідно до п.2.2. Договору про відступлення права вимоги № 14/04-276 від 27.02.2004 року був належним чином повідомлений про відступлення Новому кредитору права вимоги боргу в сумі 404303,48 грн., що підтверджується Повідомленням ВАТ "Хмельницькгаз" № 460 від 03.03.2004 року.
Пунктом 7.1 договору № 2-(2003-ТТ)-(8)-(1) від 17.03.2003 року передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг, наданих Виконавцем по транспортуванню газу у строки, зазначені у п.6.1 даного договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,5 відсотка із суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який нараховується пеня.
Відповідно, позивачем нарахована пеня в сумі 74378,90 грн. за період з 06.01.2005 року по 06.01.2006 року.
Аналіз вищевикладеного свідчить, що на момент пред'явлення позову відповідач мав перед позивачем заборгованість в розмірі 404303,48 грн., тобто між сторонами продовжували існувати правовідносини, які виникли на підставі договору № 2-(2003-ТТ)-(8)-(1) від 17.03.2003 року.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України до господарських та цивільних відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями цих кодексів, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про застосування до спірних правовідносин положень Господарського та Цивільного кодексів України.
У відповідності із ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Штрафними санкціями в розумінні ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як зазначалося вище, умовами договору було передбачено, що в разі несвоєчасної оплати за надані послуги покупець сплачує на користь постачальника пеню. Будь-яких обмежень щодо строку нарахування пені договором передбачено не було, тобто пеня нараховувалася до моменту пред'явлення позову.
Частиною першою ст. 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлені цим Кодексом.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Згідно п. 11 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 16.04.1993 року № 01-6/438, якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочки виконання зобов'язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо. Деякі нормативні акти передбачають майнову відповідальність боржника у вигляді неустойки в твердій сумі або пені за кожний день порушення зобов'язання. Ці санкції стягують до повного виконання зобов'язання. За цих обставин строк позовної давності слід обчислювати щодо кожного дня прострочки виконання зобов'язання за попередні шість місяців з дня подання позову.
Враховуючи, що позов було пред'явлено 16.01.2006 року, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення пені в сумі 37860,52 грн. за період з 19.07.2005 року по 16.01.2006 року.
Таким чином, господарський суду Хмельницької області дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до Закритого акціонерного товариства "Тепловоденергія" про стягнення 605753,78 грн..
Доводи ЗАТ "Тепловоденергія" спростовуються вищевикладеним, матеріалам справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Судова колегія вважає, що рішення господарського суд Хмельницької області від 09.03.2006 року у справі № 12/186 є законним, обґрунтованим, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, підстав для його зміни або скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 09 березня 2006 року у справі № 12/186 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Тепловоденергія", м. Кам'янець-Подільський - без задоволення.
2. Справу №12/186 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Щепанська Г.А.
судді:
Веденяпін О.А.
Черпак Ю.К.
Віддрук: 4 прим.:
1 - до справи,
2,3 - сторонам,
4 - в наряд