АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ
Справа №22-7241\2010 Головуючий у 1 інстанції: Риженко А.Г.
Доповідач: Поляков О.З.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Ломейка В.О.,
Суддів: Приймака В.М. Полякова О.З.
При секретарі : Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 03 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі філії Запорізьке обласне управління ВАТ „Ощадбанк”, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА :
В грудні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ВАТ «Державний ощадний банк» в особі Шевченківського відділення № 7858, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В позові зазначала, що на її дівоче прізвище (ОСОБА_2) в установі Ощадбанку України, розташованій в АДРЕСА_1, були відкриті рахунки 28 жовтня 1985 НОМЕР_1 та 23 грудня 1991 року - № 610. Відповідно до Закону України від 21 листопада 1996 року „Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян” в 1997 році установою Ощадбанку України була проведена одноразова індексація вкладів громадян, які знаходились в установах Ощадбанку України станом на 2 січня 1992 року.
В травні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до ТВБВ №7858/0155 в смт. Тернувате Новомиколаївського району Запорізької області з метою отримання коштів, але з'ясувалося, що кошти по її рахунках вже отримані, 3 вересня 2004 року - в сумі 50 гривень, 21 жовтня 2004 року - в сумі 50 гривень, 17 січня 2008 року - в сумі 1000 гривень. Позивач вказаних коштів не отримувала і згодом з’ясувалось, що кошти рахунку ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_2) в сумі 1100 грн. видали ОСОБА_2, 1963 року народження, мешканці АДРЕСА_1, прізвище, ім'я та по батькові якої повністю співпадає з прізвищем, ім'ям та по батькові позивачки і яка стала ОСОБА_2 набагато пізніше, ніж позивачка відкрила рахунки в банку.
Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 достеменно знала, що це не її вклади і що вона не має права на їх отримання, але приховала це і отримала кошти, які їй не належать, скориставшись довірою працівників банку, повідомивши їм, що вона загубила свої старі книжки, а працівник Баку, який здійснював виплату коштів допустила халатність при виконанні своїх трудових обов'язків, не перевіривши тотожність підписів, позивач вважала, що діями відповідачів їй завдано моральну шкоду, яка полягає в її душевних стражданнях, нервовій напрузі
З огляду на вказані обставини ОСОБА_1 просила суд стягнути на її користь з ОСОБА_2 1100 грн. в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, 500 грн. в рахунок відшкодування заподіяної їй моральної шкоди, а також стягнути на її користь з ВАТ „Державний ощадний банк України" в особі Шевченківського відділення №7858, 500 гривень в рахунок відшкодування їй заподіяної моральної шкоди та понесені нею судові витрати.
Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 03.09.2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, просила його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити її позов і стягнути з відповідача судові витрати.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на основу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте оскаржуване рішення суду першої інстанції цим вимогам не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції, не дивлячись на те, що зазначені позовні вимоги були заявлені до ОСОБА_2 на підставі ст. 1166 ЦК України, виходив з того, що позивачка не зверталась до відділення Банку із заявою щодо включення компенсаційних рахунків на її ім’я до електронного реєстру вкладників, у зв’язку з чим зазначені рахунки до електронного реєстру вкладників не були внесені, мотивів з яких він дійшов до висновку про відмову в задоволенні стягнення майнової шкоди з ОСОБА_2 та норму матеріального права, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, суд в рішенні не навів.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовними вимогами, про стягнення з ОСОБА_2 майнової шкоди в сумі 1100 грн., ОСОБА_1 обґрунтовувала їх тим, що відповідач по справі, скориставшись тотожністю їх імен та безвідповідальністю працівників банку, оманним шляхом отримала її грошові кошти.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Судом встановлено і вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та поясненнями сторін, що в установі ощадного банку с. Любицьке Новомиколаївського району № 5345/02 (нині № 7858/0155) на ім’я ОСОБА_2 (нині ОСОБА_1) були відкриті рахунки: 28.10.1985 року НОМЕР_1 та 23.12.1991 року НОМЕР_2, вклади на яких у 1997 році були проіндексовані відповідно до Закону України „Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України” від 21.11.1996 року № 537/96-ВР. По рахунку НОМЕР_1 була нарахована компенсація та відкритий компенсаційний рахунок НОМЕР_3 у сумі 120 грн. 02 коп., а по рахунку НОМЕР_2 - НОМЕР_4 у сумі 3152 грн. 63 коп.
У 1999 році в зв'язку з реорганізацією Новомиколаївського відділення Ощадбанку № 5345 вкладні документи філії Ощадбанку № 5345/02 с. Любицьке, в тому числі і рахунки ОСОБА_2 (в даний час ОСОБА_1) були передані в установу Ощадбанку сусіднього села - ТВБВ №7858/0155 в смт.Тернувате Новомиколаївського району Запорізької області.
У травні 2008 року ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_2), в порядку передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 09 січня 2008 року № 1 Про виплату в 2008 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 02 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов’язання СРСР і сертифікати Ощадного Банку СРСР, придбані на території Української РСР, звернулась до ТВБВ № 7858/0155 в с. Тернувате з питанням отримання грошових коштів в сумі 1000 грн. за компенсаційними рахунками, оформленими на її ім’я.
Між тим, в інформаційно-аналітичну систему „Реєстр вкладників заощаджень громадян” її включено не було, оскільки з компенсаційних рахунків позивачки у 2004 році та в 2008 році ОСОБА_2 були виплачені компенсаційні втрати від знецінених грошових заощаджень на загальну суму 1100 грн.
Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 17 травня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 26 липня 2010 року, встановлено, що внаслідок неналежного виконання своїх посадових обов’язків щодо належного ідентифікування клієнта банку колишніми працівниками відділення Ощадбанку в с. Любицьке, грошова компенсація від знецінення грошових заощаджень в сумі 100 грн. та 1000 грн., виплачені у 2004 році та 2008 році відповідачу по справі, ОСОБА_2, була виплачена особі, якій зазначені компенсаційні рахунки не належали. ОСОБА_2 проти позовних вимог Банку заперечувала, посилаючись на те, що в період роботи у колгоспі імені Кірова, 1987-1988 роках, з її заробітної плати здійснювались відрахування на її особистий рахунок в Ощадбанк, даних про закриття якого в неї немає, а тому вважала, що отримані нею компенсаційні виплати проводились з її заощаджень.
Зазначеним вище рішенням суду з відповідачки ОСОБА_2 на користь ВАТ „Державний „Ощадний банк України" в особі Шевченківського відділення № 7858 м. Запоріжжя стягнуто як безпідставно набуте майно у вигляді грошових коштів в сумі 1100 грн., які були виплачені відповідачці ОСОБА_2 з компенсаційних рахунків позивачки по цій справі ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_2).
Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на встановлені по справі обставини, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_2 не можуть бути задоволені, оскільки судами беззаперечно встановлено, що грошова компенсація від знецінення грошових заощаджень з компенсаційних рахунків позивачки були видані ОСОБА_2 внаслідок неналежного виконання працівником Ощадбанку своїх посадових обов’язків. Належних доказів на підтвердження факту заволодіння ОСОБА_2 оманним шляхом грошовими коштами позивача, або спричинення майнової шкоди позивачу внаслідок неправомірних дій відповідачки ОСОБА_2, суду не надано.
Позовні вимоги про стягнення майнової шкоди з ВАТ «Державний ощадний банк» в особі Шевченківського відділення № 7858 позивачем не заявлялись.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів моральної шкоди, суд першої інстанції в рішенні суду взагалі не мотивував своїх висновків, не зазначив норми матеріального права, якими він керувався при вирішенні цієї частини позовних вимог, зазначивши лише в резолютивній частині рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Згідно ст. 1167 ЦК України м оральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Судом встановлено і вказані обставини не заперечувались сторонами, що у травні 2008 року, звернувшись до відповідної установи Ощадбанку за отриманням компенсаційних виплат від знецінення грошових заощаджень, ОСОБА_1, виплати, на які вона правомірно розраховувала, не отримала внаслідок неналежного виконання працівником Ощадбанку своїх посадових обов’язків щодо ідентифікування клієнта банку, у зв’язку з чим працівник банку допустив видачу компенсаційних виплат з належних позивачу рахунків іншій особі. З цих же підстав її не було внесено до інформаційно-аналітичної системи „Реєстр вкладників заощаджень громадян”.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Оскільки апеляційним судом беззаперечно встановлено, що внаслідок неналежного виконання працівником банку своїх посадових обов’язків позивачка вимушена була неодноразово звертатися до різних установ Ощадбанку та інших державних установ з питання неможливості отримання нею грошової компенсації, на яку вона законно сподівалась і мала намір витрати отримані грошові кошти в на лікування хворої дитини, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди з ВАТ «Державний ощадний банк» в особі філії Запорізьке обласне управління ВАТ „Ощадбанк” законними та обґрунтованими.
Доводи ВАТ „Ощадбанк” в особі Запорізьке обласне управління ВАТ „Ощадбанк” щодо відсутності причинного зв’язку між діями їх працівника та неотриманням позивачкою компенсаційних виплат, оскільки у травні 2008 року вона їх все одно б не отримала через відсутність фінансування є безпідставними, оскільки неправомірні дії працівника банку позбавили позивача також можливості отримати грошові кошти наступні періоди проведення виплат в порядку черговості внесення відомостей про вкладників до інформаційно-аналітичної системи „Реєстр вкладників заощаджень громадян”
З урахуванням фактичних обставин справи, характеру і тривалості моральних страждань, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне стягнути з відповідача ВАТ «Державний ощадний банк» в особі філії Запорізьке обласне управління ВАТ „Ощадбанк” на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 500 грн., що є справедливою сатисфакцією спричиненої позивачу їхнім працівником моральної шкоди.
Підстав для стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 судом не встановлено.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ «Державний ощадний банк» в особі філії Запорізьке обласне управління ВАТ „Ощадбанк” про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення зазначеної частини позовних вимог, а в іншій частині рішення необхідно залишити без змін.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ВАТ «Державний ощадний банк» в особі філії Запорізьке обласне управління ВАТ „Ощадбанк” на користь ОСОБА_1 судові витрати, що пропорційні до розміру задоволених позовних вимог, судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн., а всього 45 грн. 50 коп.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 03 вересня 2010 року у цій справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі філії Запорізьке обласне управління ВАТ „Ощадбанк” про моральної шкоди скасувати та постановити в цій частині нове рішення наступного змісту:
?озов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі філії Запорізьке обласне управління ВАТ ?щадбанк” моральної шкоди задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі філії Запорізьке обласне управління ВАТ ?щадбанк” на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 (п’ятсот) гривень.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі філії Запорізьке обласне управління ВАТ ?щадбанк” на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн., а всього судових витрат на суму 45 грн. 50 коп.”
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно, але може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: