Справа № 22ц-1029/2007                                 Головуючий в 1 інстанції Брежнев О.А.

Категорія 44                                                       Доповідач Звягінцева О.М

УХВАЛА

                                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   

26 березня 2007 року        Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С., суддів Звягінцевої О.М., Денисенко Л.Л. при секретарі Андрусь B.C. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Орендного підприємства „Шахта ім. О.Ф. Засядька" про стягнення суми

встановив:

в апеляційній скарзі відповідач ОП „Шахта і. О.Ф. Засядька" оспорює обгрунтованість заочного рішення суду, яким задоволено позовні ставить питання про його скасування за порушенням судом норм матеріального та процесуального права, оскільки вважає, що судом не враховано те, що компенсація за спожиті газ та електроенергію не повинна сплачуватися безпосередньо особі на руки, а повинна перераховуватися до місцевого бюджету, окрім того, виплата цієї компенсації не передбачена колективним договором підприємства, яке не є належним відповідачем по даній справі, та будь-якими чинними нормативними актами.

В засіданні апеляційного суду представник ОП „Шахта і. О.Ф. Засядька" за

довіреністю-ОСОБА_2 підтримав доводи скарги, просив про її задоволення,

скасування судового рішення.                                                                           

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

2.06.2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача- ОП Шахта і. О.Ф. Засядька" і зазначав, що має 40 років підземного стажу роботи на підприємстві відповідача, мешкає в квартирі АДРЕСА_1 з центральним опалюванням.

З червня 2004р. до Зітравня 2006р. ним сплачені комунальні послуги за спожиті електроенергію та газ в сумі 388,78 грн., проте, незважаючи на неодноразові звернення, відповідач відмовляється у добровільному порядку компенсувати сплачені ним суми за вказані послуги, хоча відповідно до вимог ст. 43 Гірничого Закону України зобов'язаний сплачувати вартість цих послуг. Тому просив стягнути з відповідача на його користь 388,78 грн. Заочним рішенням Київського районного суду м. Донецька від 7 липня 2006 р. позов задоволено. Стягнуто з ОП „Шахта ім. Ф.О. Засядька" на користь Талімончука

2

розмірі 388,78 грн., ЗО грн. -витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи, всього 418 грн. 78 коп., на користь держави - судовий збір в сумі 51 грн.

Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального «права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Суд першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно дослідив обставини справи, встановленим фактам і доказам надав належну правову оцінку, застосувавши норми матеріального права, правильно вирішив спір.

Відповідно до вимог ч.8 ст. 43 Гірничого Закону України особи, які мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення, у рахунках за комунальні послуг звільняються від сплати за електричну енергію та газ за рахунок коштів підприємства з видобутку (переробки) вугілля, які перераховують кошти на ці потреби до місцевого бюджету.

При розгляді цієї справи судом встановлено, що позивач дійсно більше 40 років пропрацював у вугільній галузі на підземних роботах (а.с.3-4), у тому числі 40 останніх років- на підприємстві відповідача, з якого звільнений за п. 2 ст. 40 КЗпП України, і має право на безоплатне отримання побутового вугілля.

Оскільки живе у будинку з центральним опаленням, то звільнений за рахунок коштів ОП „Шахта імені О.Ф. Засядька" від сплати за спожиті газ та електричну енергію.

Вказані витрати позивача склали з 1.06.2004 р. до 31.05.2006 року за спожитий газ -108,70 грн. та за електроенергію -280,08 грН.(а.с.2).

Вартість побутового вугілля, яке міг би отримати позивач за вказаний період відповідно до довідки підприємства складає 3168,54 грн.

Задовольняючи позов, суд обгрунтовано виходив з положень ст. 43 Гірничого

Закону України.

Апеляційний суд вважає, що у скарзі фактично йдеться про позбавлення позивача наданої законом галузевої гарантії, тому доводи скарги не можуть бути визнані спроможними, окрім цього, вони не відповідають вимогам чинного законодавства і не спростовують правових висновків суду.

Ст. 43 Гірничого Закону України надає право на звільнення від сплати вказаних витрат за рахунок підприємства незалежно від наявності чи відсутності порядку перерахування коштів підприємством, а обумовлює його лише наявністю права на безоплатне отримання побутового вугілля.

3

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення немає.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь апеляційного суду витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі ЗО грн.

Керуючись п.1 ч.І ст. 307, ст.ст. 308, 313, п.1 ч.І ст. 314, ст. 3J.5 ЦПК України,

апеляційний суд,

ухвалив:

апеляційну скаргу ОП „Шахта і. О.Ф. Засядька" відхилити, заочне рішення Київського районного суду м. Донецька від 7 липня 2006 року залишити без зміни.

Стягнути з Орендного підприємства „Шахта імені О.Ф. Засядька" на користь Апеляційного суду Донецької області на розрахунковий рахунок 31216259700004 , ОКПО 34686537, МФО 8340016 „одержувач" - УДК в м. Донецькі 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.