Справа 22а-266                                                         Головуючий у 1 інстанції Федько СП.

Категорія 36                                                               Доповідач Червинська М.Є.

ПОСТАНОВА

 Іменем України

28 березня 2007 року                                           Апеляційний суд Донецької області в складі

Головуючої: Червинської М.Є. Суддів: Лісового О.О., Сукманової Н.В. При секретарі Баранові В.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 6 листопада 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення грошової допомоги при звільненні,

Встановив:

В вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом. Посилався на те, що проходив службу в органах внутрішніх справ, звільнений зі служби 13.09.1999 року, на час звільнення відповідач виплатив йому грошову допомогу, проте неправильно визначив її розмір. Просив стягнути заборгованість по грошовій допомозі в сумі 6181, 65 гривень.

Постановою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 6 листопада 2006 року позовні вимоги задоволені, з ГУМВС України в Донецькій області на користь позивача стягнута недоплачена грошова допомога при звільненні в розмірі 6181,65 гривень.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що висновки суду не ґрунтуються на вимогах закону, суд безпідставно стягнув

2

заборгованість з ГУМВС України в Донецькій області, в той час як позивач проходив службу у виправній колонії, яка є юридичною особою і не входить в структуру МВС, суд не врахував, що позивачем пропущений строк на звернення до суду.

Суд першої інстанції встановив, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, звільнений з Микитівської виправної колонії 13.09.1999 року, при звільненні позивачу була сплачена грошова допомога в розмірі 2042 гривні. Суд дійшов до висновку, що відповідач неправильно визначив розмір грошової допомоги, оскільки неправильно застосував матеріальний закон, тому суд стягнув на користь позивача матеріальну допомогу в розмірі 50% місячного грошового утримання за кожний календарний рік служби в сумі 6181,65 гривень.

Ухвалою апеляційного суду від 28 лютого 2007 року до участі в справі в якості відповідача залучена Микитівська виправна колонія Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області, яка є юридичною особою та з якої було звільнено позивача.

В судовому засіданні представники відповідачів наполягали на задоволенні апеляційної скарги, позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідача, доводи представників відповідачів, позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню з ухваленням по справі нової постанови з наступних підстав:

Відповідно до вимог п. 4 ч.І ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання. Апеляційний суд вважає, що постанова суду ухвалена з порушенням норм матеріального права, й таке порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Встановлено, що позивач проходив службу в органах міліції, звільнений з Микитівської виправної колонії 13.09.1999 року. На час звільнення позивач отримав грошову допомогу, яка виплачена йому в розмірі 2042 гривні з розрахунку 5-місячного грошового забезпечення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач -ГУМВС України, до складу якого на час звільнення позивача входили виправні колонії, неправильно визначив розмір грошової допомоги, оскільки відповідачем неправильно застосовані вимоги матеріального закону.

Суд посилався на те, що відповідно вимог ч.2 ст. 15 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, при звільненні з військової служби за вислугою строку служби, віком, станом здоров"я, у зв"язку зі скороченням штатів або з організаційними заходами в разі неможливості використання на службі виплачується грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Оскільки відповідач виплатив позивачу грошову допомогу з розрахунку 5 - місячного грошового забезпечення, суд стягнув несплачену суму на користь позивача. Проте з таким висновком погодитись неможливо.

Відповідно до ст. З Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції закону від 21 вересня 1999 року, яка

3

діяла на час звільнення зі служби позивача, до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці строкової і надстрокової служби та військової служби за контрактом Збройних Сил України, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, Служби національної безпеки України, військ цивільної оборони, а також інших військових формувань, що створюються Верховною Радою України, стратегічних сил стримування, які дислокуються на території України, військовослужбовці - жінки, курсанти військових навчальних закладів.

За таких підстав висновок суду першої інстанції щодо неправильного застосування відповідачем при визначенні розміру грошової допомоги позивачу при звільненні з посиланням на вимоги ст. 15 вказаного Закону неможливо вважати обґрунтованим, оскільки вказаний Закон не поширювався на осіб, які проходили службу в органах міліції.

Грошова допомога при звільненні для осіб, на яких поширюється дія Закону України „Про міліцію", на час звільнення позивача була передбачена п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 „Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей". Згідно з ч.І п.10 вказаної постанови, в редакції, яка діяла на час звільнення позивача зі служби, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при звільненні з військової служби або з органів внутрішніх справ виплачується грошова допомога у розмірі 5-місячного грошового забезпечення.

Саме в такому розмірі відповідач визначив грошову допомогу позивачу при звільненні, яка була йому сплачена.

В подальшому в п. 10 зазначеної постанови відповідно до Указу Президента України від 23 червня 2001 року „Про скасування деяких положень пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393" були внесені зміни щодо розміру грошової допомоги, проте такі зміни відбулися після звільнення позивача з органів внутрішніх справ й не можуть бути на нього розповсюджені.

Статтями 5 та 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" не визначався розмір грошової допомоги при звільненні осіб, які проходили службу в органах внутрішніх справ.

Оскільки відповідач довів в судовому засіданні, що при визначенні розміру грошової допомоги при звільненні діяв з дотриманням вимог закону, підстав для висновку про порушення прав позивача на отримання грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового утримання за кожний календарний рік служби та щодо стягнення заборгованості по грошовій допомозі не має.

Керуючись ст. ст. 199, 202 КАС України, апеляційний суд

Постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області задовольнити.

4

Постанову Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 6 листопада 2006 року скасувати.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення грошової допомоги при звільненні відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня набрання законної сили.