ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" серпня 2006 р. Справа № 12/498
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської Г.А.
суддів: Веденяпіна О.А.
Черпака Ю.К.
при секретарі Павловській Л.П. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Бойко Д.Д., довіреність № 167/102 від 18.08.2006 року,
від відповідача: Антощук О.А., довіреність № 3881 від 04.11.2005 року,
розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Тепловоденергія", м. Кам'янець-Подільський
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "15" березня 2006 р. у справі № 12/498 (суддя Шпак В.О.)
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Закритого акціонерного товариства "Тепловоденергія", м. Кам'янець-Подільський
про стягнення 2874440,70 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 15 березня 2006 року у справі № 12/498 позов Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до Закритого акціонерного товариства "Тепловоденергія" про стягнення 2874440,70 грн. задоволено частково. Стягнуто з ЗАТ "Тепловоденергія" на користь позивача 1635727,97 грн. основного боргу; 169469,63 грн. пені; 619506,37 грн. різниці від встановленого індексу інфляції; 163292,44 грн. 3% річних; 25500,00 грн. державного мита та 106,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ЗАТ "Тепловоденергія" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити оскаржуване судове рішення, відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 341412,96 грн. пені та 114500,96 грн. штрафу, а також просить зменшити інфляційні нарахування з 613506,37 грн. до 441027,37 грн. (а.с. 56-57).
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права. Зокрема, зазначає, що суд не врахував, що для стягнення неустойки (пені, штрафу) позовна давність згідно ст. 258 ЦК України носить спеціальний характер і обмежена терміном в один рік. Тому судом при прийнятті рішення не були враховані ст.ст. 258, 259 Цивільного кодексу України, згідно яких позивач втратив право на стягнення пені, штрафу у зв'язку з порушенням строку, в межах якого особа може звертатись до суду з вимогами про захист свого цивільного права або інтересу. Одночасно, апелянт відзначив, що позивач не вірно провів розрахунок суми зростання боргу внаслідок інфляційних процесів за травень 2004 року - листопад 2005 року, оскільки база нарахування інфляції аналогічна базі нарахування пені, штрафних санкцій та річних відсотків, що призвело до надмірного стягнення грошового зобов'язання.
Відповідачем було уточнено вимоги апеляційної скарги. З врахуванням уточнень до апеляційної скарги, ЗАТ "Тепловоденергія" просить змінити рішення господарського суду Хмельницької області у справі № 12/498 та відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 169469,63 грн.. Відповідач знову ж таки вказує на пропущення позивачем строків позовної давності стосовно вимог про стягнення пені. Посилається на судову практику.
Крім того, в уточненнях до апеляційної скарги ЗАТ "Тепловоденергія" визнало проведений позивачем розрахунок суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав уточнені вимоги апеляційної скарги.
Позивач в своєму відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги не визнали, просять суд залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 15.03.2006 року у справі № 12/498 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. З посилання на роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 16.04.1993 року № 01-6/438, зазначають, що якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочки виконання зобов'язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня прострочки виконання зобов'язання за попередні шість місяців з дня подання позову. Крім того, вказують, що строк позовної давності по стягнення пені відповідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не слід обчислювати з моменту невиконання зобов'язання боржником, адже це веде до юридичного нонсенсу, коли управнена сторона або буде зобов'язана звертатися з позовом в межах скороченого строку позовної давності, щоб мати право на стягнення суми основної заборгованості та пені, або при зверненні в межах загального строку позовної давності втрачатиме право на стягнення пені, що, в свою чергу, призведе до обмеження прав кредитора.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено.
24.01.2003 року між Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством "Кам'янець-Подільськ- теплокомуненерго" (покупець), правонаступником якого згідно Статуту є ЗАТ "Тепловоденергія", укладено договір № 06/03-748-ТЕ-34 на постачання природного газу (а.с. 15-18), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується продати покупцю в 2003 році природний газ (надалі - газ), а останній, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу на умовах даного договору (п. 1.1).
Відповідно до п. 2.1. укладеного договору постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2003 року газ в обсязі до 49576 куб. м. Кількість газу, поставлено покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються постачальником, покупцем та підприємством, що здійснювало транспортування газу (п. 3.3). Акти приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків (п. 3.4). Ціна за 1000 куб. м. газу з врахуванням тарифу на транспортування газу по території України з ПДВ становить 241,50 грн. (п. 5.1).
Згідно п. 6.1. оплата за газ та послуги з його транспортування здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на рахунок постачальника протягом місяця поставки 100% вартості фактично спожитих обсягів газу та послуг з його транспортування. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу та послуги з його транспортування здійснюється на підставі акту приймання-передачі до 6 числа, наступного за звітним місяцем. Даний договір набирає чинності з 01.01.2003 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2003 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п. 11.1).
28.03.2003 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору від 24.01.2003 року (а.с. 19), відповідно до якої сторони п. 5.1 договору виклали в наступній редакції: "Ціна за 1000 куб. м. газу без врахування тарифу на транспортування газу по території України становить 157,50 грн.. ПДВ визначається згідно з чинним законодавством України". Дана додаткова угода набуває чинності з 1 січня 2003 року і діє на протязі дії договору.
На протязі дії договору позивач передав відповідачу природний газ в об'ємі 54530,068 тис. куб. м. на загальну суму 8588485,72 грн., що підтверджується узгодженими актами передачі-приймання природного газу від 31.12.2003 року, 30.11.2003 року, 31.10.2003 року, 30.09.2003 року, 31.08.2003 року, 29.07.2003 року, 30.06.2003 року, 31.05.2003 року, 30.04.2003 року, 30.04.2003 року, 31.03.2003 року, 28.02.2003 року та 28.02.2003 року (а.с. 20-32).
Відповідач свої зобов'язання виконав частково, здійснивши розрахунки з позивачем за отриманий природний газ в розмірі 6952757,75 грн.. У зв'язку з цим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем, яка станом на 06.02.2006 року склала 1635727,97грн..
Пунктом 7.2. договору від 24.01.2003 року передбачено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п.6.1 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення остаточного розрахунку за звітний місяць.
Відповідно, позивачем нарахована пеня в сумі 341412,96 грн. за період з 31.01.2005 року по 05.12.2005 року.
Аналіз вищевикладеного свідчить, що на момент пред'явлення позову відповідач мав перед позивачем заборгованість за спожитий газ, тобто між сторонами продовжували існувати правовідносини, які виникли на підставі договору № 06/03-748-ТЕ-34 від 24.01.2003 року.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України до господарських та цивільних відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями цих кодексів, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про застосування до спірних правовідносин положень Господарського та Цивільного кодексів України.
У відповідності із ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Штрафними санкціями в розумінні ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як зазначалося вище, умовами договору було передбачено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у відповідні строки, покупець сплачує на користь постачальника пеню. Будь-яких обмежень щодо строку нарахування пені договором передбачено не було, тобто пеня нараховувалася до моменту пред'явлення позову.
Частиною першою ст. 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлені цим Кодексом.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Згідно п. 11 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 16.04.1993 року № 01-6/438, якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочки виконання зобов'язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо. Деякі нормативні акти передбачають майнову відповідальність боржника у вигляді неустойки в твердій сумі або пені за кожний день порушення зобов'язання. Ці санкції стягують до повного виконання зобов'язання. За цих обставин строк позовної давності слід обчислювати щодо кожного дня прострочки виконання зобов'язання за попередні шість місяців з дня подання позову.
Враховуючи, що позов було пред'явлено 06.02.2006 року, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення пені в сумі 169469,63 грн. за період з 10.08.2005 року по 06.02.2006 року.
Таким чином, господарський суду Хмельницької області дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до Закритого акціонерного товариства "Тепловоденергія" про стягнення 2874440,70 грн..
Доводи ЗАТ "Тепловоденергія" спростовуються вищевикладеним, матеріалам справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Судова колегія вважає, що рішення господарського суд Хмельницької області від 15.03.2006 року у справі № 12/498 є законним, обґрунтованим, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, підстав для його зміни або скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 15 березня 2006 року у справі № 12/498 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Тепловоденергія", м. Кам'янець-Подільський - без задоволення.
2. Справу № 12/498 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Щепанська Г.А.
судді:
Веденяпін О.А.
Черпак Ю.К.
Віддрук: 4 прим.:
1 - до справи,
2,3 - сторонам,
4 - в наряд