СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
05 вересня 2006 року | Справа № 2-21/198.1-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сотула В.В.,
суддів Борисової Ю.В.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
позивача: Шкляр Тетяна Олександрівна, довіреність № б/н від 20.04.06, Дочірнє підприємство Торговельно-енергетична компанія "Ітера-Динамо";
відповідача, не з'явився, ( Підприємство "Курортбуд") ;
розглянувши апеляційну скаргу підприємства "Курортбуд" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 04 липня 2006 року у справі № 2-21/198.1-2006,
за позовом дочірнього підприємства "Торговельно-енергетична компанія "Ітера-Динамо" (вул. Фрунзе, 8,Сімферополь,95000)
до підприємства "Курортбуд" (вул. Д. Ульянова, 16,Сімферополь,95013)
про розірвання договору та стягнення 165829,20 грн.; за зустрічним позовом про стягнення 15883,14 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 липня 2006 року у справі №2-21/198.1-2006 (суддя Чонгова С.І.) задоволено первісний позов дочірнього підприємства "Торговельно-енергетична компанія "Ітера-Динамо".
Суд визнав недійсним пункт 6.4. договору підряду №1-01П/2003 від 04.01.2003, укладеного між дочірнім підприємством "Торговельно-енергетична компанія "Ітера-Динамо" та підприємством "Курортбуд", та розірвав зазначений договір. Також судом стягнуто з відповідача за первісним позовом збитки в сумі 293994,00 грн., та судові витрати по сплаті державного мита в сумі 1700,00 грн. і на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн., а також витрати, пов’язані з проведенням судової експертизи, в сумі 436,00 грн.
Зустрічний позов підприємства "Курортбуд" до дочірнього підприємства "Торговельно-енергетична компанія "Ітера-Динамо" задоволено частково. З дочірнього підприємства "Торговельно-енергетична компанія "Ітера-Динамо" на користь підприємства "Курортбуд" за період з лютого 2004 року по червень 2005 року стягнуті інфляційні витрати в сумі 19825,03грн., 5216,85грн. 3% річних, 256,00грн. державного мита та 9,44грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У задоволенні зустрічного позову в частині вимог про стягнення збитків у сумі 295040,00грн відмовлено.
Підприємство "Курортбуд", не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, припинити провадження в частині первісних позовних вимог та постановити нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на дочірнє підприємство "Торговельно-енергетична компанія "Ітера-Динамо" .
В апеляційній скарзі заявник вказує на невідповідність рішення суду фактичним обставинам справи, неповне з’ясування обставин справи та недоведеність обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Також, на думку сторони, рішення суду постановлено з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Основні доводи апеляційної скарги полягають в наступному:
- суд неправильно застосував до спірних правовідносин загальний строк позовної давності, а не скорочений строк, передбачений статтею 344 Цивільного кодексу Української РСР;
- між сторонами відсутні договірні правовідносини і предмет спору, вказаний факт встановлений рішенням господарського суду АР Крим від 24.02.2004 у справі № 2-2/1778-2004;
- визначаючи недійсним пункт 6.4 договору, суд безпідставно вийшов за межи предмету позову, чим порушив частину 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України;
- судом не були доведені підстави визнання недійсним пункту 6.4 договору , чим порушені статті 203,215 Цивільного кодексу України;
- порушенням норм процесуального права є відхилення судом клопотання про залучення для у часті у справі - ДП „Санаторій „Морський куток” ЗАТ „Укрпрофоздоровниця”.
За розпорядженням голови суду від 29.08.2006 у зв’язку з відпусткою головуючого судді Щепанської О.А. у складі колегії здійснена її заміна на суддю Сотула В.В. Розпорядженням першого заступника голови суду від 05.09.2006 у зв’язку з відпусткою судді Прокопанич Г.К і зайнятістю судді Плута В.М. в іншому судовому процесі у складі судової колегії здійснена їх заміна на суддів Борисову Ю.В. і Гонтаря В.І.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Між дочірнім підприємством "Торговельно-енергетична компанія "Ітера-Динамо" (замовник) і підприємством «Курортбуд»(підрядник) 04.01.2003 був укладений договір підряду № 1-01П/2003 (далі –договір), (арк.с. 127-131,т.1).
Відповідно до пункту 1.1. договору підрядник зобов'язаний виконати згідно з умовами договору роботу, що доручається замовником, а останній зобов'язаний її прийняти і своєчасно сплатити.
Згідно пункту 1.2 вказаного договору підрядчик повинен виконувати ремонт і реконструкцію приміщень клубу-їдальні і корпусів № 4 і № 5 санаторію «Морський куток »в місті Алушта.
При виконанні робіт за договором відповідно до п. 7.1. договору підрядник несе відповідальність за їх якість і терміни згідно з вимогами чинного законодавства України.
В пункті 2.3 договору встановлено, що термін виконання ремонтно-будівельних робіт складає три з половиною місяці з дати перерахування замовником авансового платежу на рахунок підрядника до дати підписання замовником акту прийому об'єкту в експлуатацію.
Відповідно до пункту 5.2 договору до початку виконання робіт замовник перераховує підрядчику аванс у розмірі 10 % від повної вартості робіт і матеріалів , що складає –100 000,00грн.
Зобов'язання по оплаті авансу в сумі 100 000,00 грн. виконане замовником в повному обсязі 27.02.2003, що підтверджується банківськими витягами по платіжним вимогам № 42 від 21.01.2003, № 45 від 06.02.2003, № 48 від 17.02.2003., № 49 від 18.02.2003., № 55 від 27.02.2003 (арк.с. 21-23,т.1 ).
Таким чином, весь об'єм робіт повинен бути закінченим підрядником в червні 2003 року.
Однак, на момент розгляду спору підрядник не приступив до ремонту і реконструкції клубу-їдальні, в повному обсязі не здійснив ремонт і реконструкцію корпусу № 4 санаторію «Морський куток»в місті Алушті.
Згідно висновку повторної комісійної судово-технічної експертизи № 405 від 01.12.2005, проведеної Севастопольським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Бокаріуса, певні роботи по ремонту приміщень корпусу № 5 санаторію «Морський куток»були виконані підрядником неякісно, про що свідчать наступні висновки експерта Так, за дослідженнями експерта, неякісно були здійснені наступні роботи: обличкування стін плиткою, пристрій обмазувальної гідроізоляції, вирівнювання покриттів з плитки підлоги, пристрій килимового покриття, пристрій плінтусів дерев’яних, пристрій обшивки стін гипсокартоном, декоративна штукатурка, водоемульсійне забарвлення та інші (арк.с. 85 зворот, т.2).
Статтею 651 Цивільного кодексу України визначені підстави для розірвання договору, а саме: зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
В силу частини 2 статті 852 Цивільного кодексу України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Судова колегія вважає, що допущені підрядником (відповідачем за первісним позовом) недоліки при виконанні робіт є істотними, оскільки підприємством „Курортбуд” порушені термін їх виконання, об’єм допущених недоліків достатньо великий, у зв’язку з чим замовник значною мірою позбувся того, на що він розраховував при укладенні договору, що вимушує його в теперішній час нести витрати на усунення зазначених недоліків.
При вказаних обставинах, апеляційна інстанція вважає, що позовні вимоги в частині розірвання договору правомірно задоволені судом першої інстанції.
Довід заявника апеляційної скарги про те, що договірні правовідносини між сторонами відсутні у зв’язку з чим провадження у справі підлягало припиненню за відсутністю предмета спору, є помилковим.
В силу статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено судом, своїх зобов'язань на момент розгляду спору в повному обсязі підрядник не виконав, отже, зобов’язання сторін по договору не припинені.
Посилання суду на рішення господарського суду АР Крим від 24.02.2004 у справі № 2-2/1778-2004 є некоректним, оскільки зазначеним рішенням суду стягнута вартість робіт тільки за червень та липень 2003 року.
Крім того, згідно чинному законодавству України, рішення суду не є юридичним фактом, який може бути підставою для припинення виконання зобов'язання.
Також заявник апеляційної скарги помилково вважає, що дочірнім підприємством "Торговельно-енергетична компанія "Ітера-Динамо" пропущено строк позовної давності.
Правила про скорочені терміни позовної давності, встановлені статтею названого 343 Цивільного кодексу Української РСР, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з тим, що предметом позову є розірвання договору і стягнення збитків, а не стягнення вартості неякісно виконаних робіт. Для вказаних вимог встановлений загальний термін позовної давності в три роки, передбачений статтею 71 Цивільного кодексу Української РСР та статтею 257 Цивільного кодексу України. Таким чином , на момент звернення з позовом до суду термін позовної давності не закінчився.
Доводи підприємства „Курортбуд” про те, що позивач за первісним позовом не є власником спірного об’єкта, судом до уваги не приймаються, оскільки відносини між сторонами врегульовані договором, згідно якого сторони мають відповідні права і несуть обов’язки.
У зв’язку з викладеним, необхідність в залученні до участі у даній справі ДП „Санаторій „Морський куток” ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” у суду була відсутня.
Згідно статей 526,525 Цивільного кодексу України, що набрав чинність 01.01.2004, та статей 161,162 Цивільного кодексу Української РСР, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 5.9. спірного договору підрядник має право зупинити роботи у разі затримки розрахунків, однак, при виникненні обставин, незалежних від підрядника та перешкоджаючих виконанню робіт в установлений термін, він може поставити перед замовником питання про їх перегляд. Рішення про перегляд строків виконання робіт оформлюється додатковою угодою.
Як вбачається із матеріалів справи, додаткова угода про зміну термінів виконання підрядних робіт сторонами не укладалась.
Пункт 6.4. спірного договору підряду, яким передбачено, що жодна із сторін не може розірвати цей договір, якщо вона має матеріальну або фінансову заборгованість перед іншою стороною, суперечить статті 344 Цивільного кодексу Української РСР, чинної на момент укладення спірного договору. Згідно частини 2 вказаної норми при наявності в роботі істотних відступів від договору або інших істотних недоліків замовник вправі вимагати розірвання договору з відшкодуванням збитків.
Згідно статті 48 Цивільного кодексу Української РСР угода, що не відповідає вимогам закону , є недійсною.
Оскільки пункт 6.4 спірного договору суперечить вимогам статті 344 Цивільного кодексу Української РСР, тому, суд першої інстанції правомірно, керуючись частиною 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, визнав недійсним пункт договору, розірвання якого є предметом позову.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення судом вимог частини 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України в частині відсутності клопотання сторони є неспроможним, оскільки суд у даному випадку керувався частиною першою вказаної норми, а не другою.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків ( частина 1 статті 611 цього Кодексу).
В силу приписів частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Збитками, згідно частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Як зазначено вище в даній постанові, підрядні роботи виконані підприємством „Курортбуд” неякісно.
Згідно висновку повторної комісійної судово-технічної експертизи № 405 від 01.12.2005 вартість неякісно виконаних підприємством „Курортбуд” ремонтно –будівельних робіт в спальному корпусі № 4 санаторію „Морський куток” складає суму 100712,00 грн., вартість робіт, необхідних для усунення недоліків робіт, неякісно виконаних підрядником в спальному корпусі санаторію № 5 , складає суму 193282 грн. (арк. с. 86, т.2)
Таким чином, загальна сума збитків складає –293994,00 грн.
Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно, на підставі вищезазначених норм закону, стягнути збитки.
З доводом заявника апеляційної скарги про те, що ці збитки не є реальними та не підлягають стягненню , судова колегія погодитися не може.
Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується висновком експерта, вартість всього об’єму, виконаних підприємством робіт, у тому числі виконаних неякісно, стягнута з дочірнього підприємства "Торговельно-енергетична компанія "Ітера-Динамо" на підставі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.02.2004 у справі № 2-2/1778-2004, яке набрало законну силу ( арк.с. 63-64,т.3).
Крім того, стаття 22 Цивільного кодексу України під збитками передбачає також і витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Вказану різновидність збитків законодавець відносить до реальних збитків.
Посилання заявника апеляційної скарги на статтю 203 Цивільного кодексу України є неспроможним, оскільки з 01.01.2004 Цивільний кодекс Української РСР в редакції 1963 року втратив силу.
Підприємством "Курортбуд" заявлено зустрічний позов про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі вартості невиконаних по договору підряду робіт у сумі 295040,00 грн.
За твердженням підрядника, він розраховував на одержання доходів в указаній сумі від сплати вартості виконаних підрядних робіт, розмір якої визначений в пункті 5.1 договору. Однак, дані доходи не одержані останнім по вині замовника, який порушив умови договору, що підтверджується рішенням господарського суду АР Крим від 24.02.2004 у справі № 2-2/1778-2004.
З вищевказаним твердженням апеляційна інстанція погодитися не може з наступних підстав.
Згідно пункту 5.4 договору в процесі виконання робіт замовник щомісячно сплачує підряднику поточні платежі згідно оформлених сторонами актів виконаних робіт, але не пізніше 5днів після їх підписання.
Відповідно до частини 4 статті 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
У частини 1статті 613 цього Кодексу встановлено, що у разі, якщо кредитор не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку, він вважається таким, що прострочив.
Як встановлено судом, роботи на суму 295040,00 грн. підрядником не виконані, отже, зобов’язання по сплаті робіт на суму 295040 грн. у замовника не наступили, оскільки цей обов'язок настає після виконання підрядних робіт і підписання актів виконаних робіт.
Виходячи із викладеного, судова колегія вважає, що вина дочірнього підприємства "Торговельно-енергетична компанія "Ітера-Динамо" в неодержанні підрядником доходів в сумі 295040,00 грн. відсутня, у зв’язку з чим в задоволенні зустрічного позову в указаній частині відмовлено правомірно.
Враховуючи встановлені обставини, рішення господарського суду від 04 липня 2006 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 липня 2006 року у справі № 2-21/198.1-2006 залишити без змін.
Апеляційну скаргу підприємства "Курортбуд" залишити без задоволення.
Головуючий суддя В.В.Сотула
Судді Ю.В. Борисова
В.І. Гонтар