Cправа № 2 – а – 318/10
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
28 жовтня 2010 року Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі : головуючого – судді Верьовочнікова В.М.
при секретарі – Росовській О.Ю.
із участю : - позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м.Жмеринці Вінницької області про стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 13.10.2009 року звернувся з цим позовом до суду і вказав, що він за правовим статусом є дитиною війни, згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання з 1 січня 2006 року щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись, що виплата вказаної соціальної допомоги у 2006-2008 роках йому здійснена у меншому розмірі, просив визнати поважними причини пропущення строку звернення до суду, визнати протиправною відмову відповідача щодо нарахування та виплати державної соціальної допомоги дитині війни, виплаті позивачці щомісячної допомоги мінімальної пенсії за віком, зобов’язати управління ПФУ у м.Жмеринці нарахувати їй недоплачену соціальну допомогу дитині війни у розмірі 30 відсотків надбавки до пенсії з 01.01.2006 року та забезпечити її виплату у повному розмірі в подальшому.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги. Причини свого незвернення до суду в минулий час обґрунтував власними сподіваннями на виконання відповідачем рішень Конституційного Суду України із спірних питань. Просив задоволити позов.
Представник відповідача, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилась. Попередньо подала до суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, а також письмові заперечення позову, в яких вказала, що чинним законодавством не визначено, які органи повинні здійснювати нарахування та виплату вказаного підвищення, за рахунок яких коштів і джерел; зауважила, що відповідно до ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком, на який посилався позивач у власних вимогах, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а тому не має відношення щодо допомоги, призначеної відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни"; вказала, що позивачем пропущений загальний шестимісячний термін звернення до адмістративного суду за захистом порушеного права; послалась на виключні повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту Закону України про Державний бюджет України та забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, у зв’язку з чим просила відмовити у задоволенні позову, залучити до участі в справі Державне казначейство України та покласти на нього обов’язок по виділенню коштів для виплат із подальшим перерахуванням управлінню ПФУ у м.Жмеринці.
Заслухавши пояснення позивача, вивчивши заперечення відповідача, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до змісту ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ст.111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2005 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.41 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ", зокрема, про викладення в новій редакції тексту ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ч.3 ст.22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод при прийнятті нових або внесенні змін до чинних законів, що також підтверджено п.4 та п.7.1 мотивувальних частин р ішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року N 6-рп/2007 та від 22.05.2005 року №10-рп/2008 відповідно.
Враховуючи, що вказані рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, тому дії відповідача щодо відмови у перерахунку розміру допомоги позивачу як дитині війни в період з дня постановлення даних рішень Конституційного Суду України є протиправними.
Згідно ч.3 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Згідно змісту статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права."
Так, при розгляді справи "Кечко проти України" (заява №63134/00) Європейський Суд з прав людини зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду).
Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (п.23 рішення суду рішення у справі "Бурдов проти Росії).
Відповідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову зокрема, про визнання неправомірними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності, а також зобов’язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 має правовий статус дитини війни, відповідачем у 2007-2010 роках щомісячна соціальна допомога як дитині війни позивачу виплачена у меншому від 30 відсотків мінімальної пенсії за віком розмірі. Вказані обставини не заперечені представником відповідача та підтверджуються повідомленням управління ПФУ у м.Жмеринка від 08.10.2010 року (а.с.8), яке суд приймає до уваги, так як воно представлене із дотриманням вимог закону і ніким із сторін не заперечуються.
Суд не приймає до уваги заперечень представника відповідача стосовно того, що виплата соціальної допомоги позивачу як дитині війни повинна здійснюватись відповідно до встановлених Законами України "Про державний бюджет України" на відповідні роки її розмірів, оскільки саме ці положення, зокрема, Законів України "Про державний бюджет України на 2007 рік" та "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" рішеннями Конституційного Суду України 09.07.2007 року та 22.05.2005 року відповідно визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), і втратили чинність з дня схвалення вказаних рішень Конституційним Судом України. При цьому визнана неконституційною редакція ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" залишається нечинною до часу розгляду даної справи судом.
Разом з тим, зазначені рішення Конституційного Суду України 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року не мають зворотної дії у часі, а тому не поширюється на попередні періоди заявлених позивачем вимог, у зв’язку з чим останні у цій частині задоволенню не підлягають.
При цьому, суд приймає до уваги заперечення представника відповідача щодо пропущення ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду. Наведені позивачем причини пропуску такого звернення, пов’язані із його сподіваннями на добровільне усунення відповідачем порушення його права є безпідставними і не визнаються судом поважними, оскільки про відповідне порушення власних прав позивач повинен був дізнатися протягом попередніх років за наслідком належного оприлюднення нормативно-правових актів та відповідних рішень Конституційного Суду України, на які він посилається як на підставу власних вимог, і які є загальновідомими, а також шляхом співставлення сталого розміру отримуваних ним коштів за вказаний період. Враховуючи, що позивач звернувся до суду 13.10.2010 року, поважних причин пропущення визначеного законом шестимісячного строку звернення до адміністративного судом не встановлено, а тому суд визначає з 13.04.2010 року належний строк звернення до суду, у зв’язку з чим в іншій частині позов задоволенню не підлягає. Посилання позивача за змістом позову на вимоги ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" щодо виплат за минулий час без обмеження будь-яким строком сум пенсій, за змістом усієї статті та її назви стосуються виключно нарахованих сум пенсій, а тому не можуть застосовуватись до даного конкретного спору, пов’язаного саме із недостатністю розміру нарахованої соціальної допомоги і вимогами її нарахування.
Суд не приймає до уваги заперечень представника відповідача щодо приналежності застосування поняття та обсягу мінімального розміру пенсії за віком виключно для правовідносин, передбачених Законом України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 ст.28 вказаного Закону, мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитина війни з 13.03.2010 року по час розгляду справи , а дії відповідача щодо відмови у перерахунку вказаного підвищення за цей період є незаконними . Вимоги щодо подальшого зобов’язання відповідача до виплати зазначеної допомоги задоволенню не підлягають за безпідставністю даних вимог, оскільки вони пов’язані із визначеними законом обов’язками діяльності відповідача, а тому не підлягають судовому примусу на майбутній період за відсутності встановлення порушень прав позивача на подальший час .
Враховуючи викладене, керуючись ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини", ст.22 Конституції України, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22.05.2005 року №10-рп/2008, ст. 4, 5, 8, 9, 14, 18, 69, 71, 72, 94, 99, 159-163 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Позов задоволити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у м.Жмеринці Вінницької області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виходячи з державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 13 квітня по 28 жовтня 2010 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судовий збір віднести на рахунок держави.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків її оскарження.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана десяти днів з дня її проголошення, а відсутньою в судовому засіданні стороною – у той же строк з дня одержання її копії, Київському апеляційному адміністративному суду через Жмеринський міськрайонний суд.
С У Д Д Я