|
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
|
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
|
"05" вересня 2006 р. |
Справа № 11/251/06 |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Бєляновського В.В.,
Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В. В.,
при секретарі - Волощук О.О.,
за участю представників:
Від позивача: ОСОБА_3
Від відповідача: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Миколаїв
на рішення господарського суду Миколаївської області
від 06.07.2006 року
у справі № 11/251/06
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Миколаїв
до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Миколаїв
про звільнення нежитлового приміщення
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2006 року приватний підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання звільнити займаний торговельний павільйон НОМЕР_1 загальною площею 13 кв. м. розташований у ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, АДРЕСА_1”.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що строк дії договору НОМЕР_3 від 01.05.2005 року, на підставі якого відповідач користувався спірним нежитловим приміщенням, скінчився 31.03.2006 року, відповідач письмово був повідомлений про припинення договору у зв'язку з закінченням строку його дії, однак займаного приміщення не звільнив. А тому на підставі ст. ст. 20, 283, 291 ГК України та ст. ст. 16, 774, 785 ЦК України позивач просив про задоволення позову.
ПП ОСОБА_1 позов не визнала посилаючись на те, що жодних зобов'язань по найму нерухомого майна між нею та підприємцем ОСОБА_2 не було, об'єкт, про який йдеться у позові, ніколи їй позивачем не передавався, оскільки акт приймання -передачі павільйону не складався, а відтак права та інтереси позивача не можуть бути порушені, а тому права на звернення до господарського суду згідно зі ст. 1 ГПК України позивач не має.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.07.2006 р. у справі (суддя Василяка К.Л.) позов задоволено в повному обсязі з мотиву визнання закінчення строку оренди спірного нежитлового приміщення і доведеності відмови орендодавця від продовження терміну його оренди.
ПП ОСОБА_1 у поданій до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачеві в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які недоведено, порушив норми матеріального права та виклав в рішенні висновки, які не відповідають обставинам справи.
ПП ОСОБА_2 відзив на апеляційну не надіслав, а його представник в усних поясненнях в засіданні суду заперечував проти її задоволення вказуючи на безпідставність викладених у ній доводів і просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 24.09.2004 року виконавчим комітетом Миколаївської міської ради Приватному підприємству „Емія” було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: торговельний комплекс розташований в м. Миколаєві, АДРЕСА_1. В цей же день право власності ПП „Емія” на зазначене нерухоме майно було зареєстровано Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером НОМЕР_2.
28.04.2005 року між ПП „ фірмою „Емія” (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір НОМЕР_5 оренди частини нежитлової споруди загальною площею 256,7 кв. м. розташованої у торговельному комплексі за адресою: м. Миколаїв, АДРЕСА_1, а саме: торговельних павільйонів № № 5, 6, 13, 18, 20, 21 23, 34, 35, 36, 38, 44, 45, 46, строком на 11 місяців.
За умовами п. 4.4.4 даного договору орендарю було надано право надавати без окремого дозволу орендодавця об'єкт оренди (його частину) в суборенду третім особам у межах строку та на умовах цього договору.
Зазначене в даному договорі майно було передано орендареві від орендодавця за актом приймання -передачі від 28.04.2005 року, який є додатком до договору.
01.05.2005 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір НОМЕР_3 оренди об'єкта нерухомості, а саме: торговельного павільйону НОМЕР_1 загальною площею 13 кв. м. розташованого в м. Миколаєві, АДРЕСА_1, для використання в комерційній діяльності орендаря, строком на 11 місяців з дати підписання акту приймання - передачі об'єкту оренди.
25.03.2006 року приватний підприємець ОСОБА_2 надіслав відповідачеві повідомлення про припинення з 31.03.2006 року договору НОМЕР_3 від 01.05.2005 року суборенди торговельного павільйону НОМЕР_1 розташованого у ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, АДРЕСА_1, в зв'язку з закінченням строку суборенди та виклав вимогу повернути орендоване приміщення не пізніше 03.04.2006 року.
Доказом надходження до відповідача зазначеного повідомлення є касовий чек відділення пошти НОМЕР_4 та письмова відповідь останнього, в котрій він повідомив позивача, що договір НОМЕР_3 від 01.05.2005 року ним визнаний удаваним та нікчемним, торговельний павільйон ним придбавався у власність, а пропозицію щодо його повернення вважає неприйнятною та незаконною.
Відповідач ці обставини не спростував.
Таким чином, оскільки відповідач звільнити займаний торговельний павільйон відмовився, позивач за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів звернувся до господарського суду з цим позовом.
Згідно з п.6 ст.283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Тому при розгляді даної справи підлягають застосуванню положення як Господарського, так і Цивільного кодексів України.
Відповідно до п.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає іншій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 3 ст. 774 ЦК України до договору суборенди застосовуються положення про договір оренди.
Частиною 2 ст.774 ЦК України передбачено, що строк договору суборенди не може перевищувати строку договору оренди.
Таким чином, із закінченням 28.03.2006 року строку дії договору оренди НОМЕР_5 від 28.04.2005 року відповідно до ч.2 ст.774 ЦК України припинив свою дію і договір суборенди НОМЕР_3 від 01.05.2005р., укладений між сторонами у справі.
Згідно з ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.
Згідно з ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 48 Закону України “Про власність”, положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на підставах передбачених законом або договором..
На момент звернення до господарського суду з цим позовом позивач користується спірним нежитловим приміщенням на підставі нового договору оренди НОМЕР_5 від 02.04.2006 року укладеного з ПП „Фірма „Елія”, п. 1.3 якого забороняє йому надавати об'єкт оренди в суборенду третім особам.
За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір НОМЕР_3 від 01.05.2005р. є договором суборенди.
Таким чином, після одержання повідомлення позивача про припинення зазначеного договору відповідач повинен був негайно звільнити займаний торговельний павільйон.
Будь -яких належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідач на законних підставах підставно продовжує користуватися спірним нежитловим приміщенням на момент вирішення даного спору, відповідач до суду не надав і їх в матеріалах справи не міститься.
Звертаючись до господарського суду з цим позовом позивач діяв як визнаний відповідачем орендодавець і підстави для визнання правомірним знаходження останнього у торговельному павільйоні, зазначеному у договорі, відсутні.
Заперечення відповідача проти позову обґрунтовано не були прийняті місцевим господарським судом до уваги.
Відсутність акту приймання -передачі орендованого приміщення не є тією обставиною, що може свідчити про неукладеність договору оренди. Наявні у справі матеріали свідчать про те, що відповідач користувався спірним торговельним павільйоном в період дії договору, сплачував за нього орендну плату, продовжує займати його і по теперішній час.
Твердження відповідача про те, що він є власником спірного нерухомого майна спростовуються свідоцтвом про право власності на торговельний комплекс від 24.09.2004 р. та рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.05.2006 року по справі № 10/82/06, яким позивачеві відмовлено в задоволенні позову про визнання договору купівлі -продажу приміщення магазину дійсним.
Посилання відповідача на те, що договір НОМЕР_5 від 28.04.2005 року від імені ПП „фірми „Емія” підписано неуповноваженою особою спростовуються статутом даного підприємства, згідно якого його директор може видавати довіреності іншим особам -представникам на здійснення юридичних дій від імені підприємства. Таку довіреність від 15.04.2005 р. надано позивачем.
Крім того, договір НОМЕР_5 від 28.04.2005 року не є предметом даного спору. Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Отже, вказану презумпцію суд не має можливості спростувати в межах вирішення даного спору. З огляду на викладене судом обґрунтовано було відхилено клопотання відповідача про визнання зазначеного договору з власної ініціативи недійсним поза межами заявлених позовних вимог, оскільки це суперечило б конституційному принципу диспозитивності сторін судового процесу і на підставі ст. 8 Конституції України не може застосовуватися.
Заявлене представником відповідача клопотання про призначення почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_1 на договорі НОМЕР_3 від 01.05.2005 року з урахуванням предмету позовних вимог та тієї обставини, що строк дії даного договору скінчився, позбавлене будь -якого сенсу та направлене на штучне затягування судового процесу, а тому обґрунтовано було відхилено судом.
Твердження відповідача щодо недоведеності факту приналежності спірного павільйону на праві власності ПП „фірмі „Емія” спростовуються наявними в справі свідоцтвом про право власності на торговельний комплекс від 24.09.2004 р. та копією з технічного паспорту на це нерухоме майно.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви відповідача, з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Доводи відповідача, що викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду, не мають відношення до предмету спору у справі та з урахуванням всіх обставин даної справи встановлених судом, не впливають на правильність вирішення даного спору по суті.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 06.07.2006 року у справі № 11/251/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Мирошниченко М.А.
Шевченко В. В.