Справа №22-251                                            Головуючий у 1 інст.Дужич С.П.

                                                                          Доповідач - Собіна І.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 квітня 2007 року                                                                                         м. Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді  Собіни І.М.

Суддів Ковалевича СП.,  Оніпко О.В.

При секретарі судового засідання Сеньків Т.Б.

З участю сторін та адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Рівненського міського суду від 25 грудня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про виселення та застрічним позовомОСОБА_1до ОСОБА_2про виселення,

встановила:

Рішенням Рівненського міського суду від 25 грудня 2006 року позов ОСОБА_2задоволено, а в позові ОСОБА_1відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на незаконність рішення суду, через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

ОСОБА_2 не надала суду доказів систематичного порушення ним правил співжиття і неефективності заходів громадського впливу на його поведінку, а суд задовольняючи позов у своєму рішенні не дав оцінки доказам на які посилався.

До нього не застосовувались заходи громадського впливу.

З 2002 року його стосунки з ОСОБА_3 є безконфліктними.

Суд не надав йому можливості розділити чотирикімнатну квартиру, яку він отримав під час проходження служби у лавах збройних сил України.

2

Просив оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові ОСОБА_2

Колегія суддів, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги прийшла до висновку про її відхилення з таких підстав.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_1 з квартириАДРЕСА_1, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з доведеності фактів порушення ОСОБА_1 правил співжиття, за які до нього тричі протягом 2001, 2002 років застосовувались органом внутрішніх справ заходи запобігання та попередження про неприпустимість систематичного порушення правил співжиття, які зробили неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі.

Зазначені обставини доведені зібраними матеріалами справи а.с. 19, 20 30, 39, 41-51. ОСОБА_1 12 червня 2001 року був офіційно попереджений під розписку і йому було роз'яснено зміст ст. 100 КК України, з ним проводились бесіди профілактичного характеру зокрема, начальником квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне - Коропчуком В.А.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів, приймає до уваги те, що порушення правил співжиття ОСОБА_1 в сім'ї носило характер систематичного фізичного насилля у формі побиття дружини.

Такі дії відповідача негативно відбивалися на морально-психологічному стані неповнолітніх дітей.

Після розлучення у червні 2002 року ОСОБА_1 забравши частину майна подружжя пішов з квартири і з того часу в ній не проживає, періодично навідувався до лютого 2004 року. А із вказаного часу взагалі у квартиру не приходить, проживає з батьками в с Городок Рівненського району.

Що стосується вимог ОСОБА_1 про виселення бувшої дружини з підстав передбачених ст.116 ЖК та поділ майна подружжя, то суд вірно відмовив у їх задоволенні через безпідставність та недоведеність.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

3

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити, рішення Рівненського міського суду від 25 грудня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Сторони мають право оскаржити ухвалу апеляційної інстанції і ухвалу місцевого суду до Верховного Суду України протягом двох місяців починаючи з дня набрання законної сили цією ухвалою, з подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.