Справа № 22-ц-616/2007р. Головуючий 1 інстанції: Труханович В.В.
Категорія - житлові Доповідач: Солодков А.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 березня 2007 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - Малійської С.М.
суддів - Солодкова А.А.,
Кругової С.С. при секретарі - Каплаух Н.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2, помічника прокурора Жовтневого району м. Харкова на рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 05 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, за участю помічника прокурора Жовтневого району м. Харкова, третіх осіб - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Органу опіки та піклування виконавчого комітету Жовтневого району м. Харкова про визнання договору дарування квартири недійсним та визнання права користування житловою площею, -
встановила:
В грудні 2001 року ОСОБА_3. звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати недійсним договір дарування квартири від 10.12.2001 року та визнати її право та право її дитини на житлову площу квартири №АДРЕСА_1 в м. Харкові.
При цьому посилалась на те, що спірна квартира була придбана у листопаді 2000 року на сумісні кошти її бабусі, відповідачки по справі ОСОБА_1. та батьків позивачки. Після придбання спірної чотирьохкімнатної квартири на ім'я ОСОБА_1., з листопада 2000 року в ній стали проживати однією сім'єю ОСОБА_1, ОСОБА_3., її чоловік ОСОБА_5, а після народження у 2001 році і їх дитина ОСОБА_6
11.12.2001 року раніше незнайомий ОСОБА_2. надав ОСОБА_3. договір дарування квартири, на підставі якого її бабуся ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2. спірну чотирьохкімнатну квартиру, та вимагав, щоб вони виселилися з даної квартири.
З 2002 року позивачка не може потрапити до спірної квартири, оскільки ОСОБА_2. змінив замки. З того часу вона вимушена мешкати разом з дитиною у своїх батьків. її особисті речі та речі дитини знаходяться у вказаній квартирі.
Відповідачка ОСОБА_1 позов не визнала та пояснила, що дійсно їй раніше належала однокімнатна квартира по АДРЕСА_2 в м. Харкові. За гроші, отримані після продажу однокімнатної квартири, була придбана чотирьохкімнатна квартира по АДРЕСА_1. В цій квартирі поселились ОСОБА_1, ОСОБА_3. та її чоловік ОСОБА_5, а потім після народження і їхня донька.
Стосунки між ОСОБА_1. та родиноюОСОБА_3 склались погані, в зв"язку з чим вона змушена була звернутись до Жовтневого райвідділу, де й познайомилась з ОСОБА_2., до якого потрапила на прийом. Згодом вона подарувала ОСОБА_2. свою квартиру.
Відповідач ОСОБА_2. позов не визнав та пояснив, що восени 2001 року до нього, як до заступника начальника Жовтневого РВ, на прийом звернулась ОСОБА_1 з письмовою заявою на неправомірну поведінку її онучки. Заява була ним прийнята та передана дільничному інспектору для перевірки. ОСОБА_1 дзвонила та скаржилась на родичів. Згодом вона прийняла рішення подарувати ОСОБА_2. свою квартиру. На теперішній час ОСОБА_2. є власником даної квартири, в якій мешкає разом з ОСОБА_1.
Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_4 до суду не з'явився, просив розглядати справу у його відсутності.
2
Представник третьої особи органу опіки та піклування Жовтневого РВК м. Харкова просив постановити рішення за розсудом суду.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 05 грудня 2006 року позовні вимоги задоволені.
Визнано недійсним договір дарування квартири №АДРЕСА_1 в м. Харкові від 10.12.2001 року, укладений між ОСОБА_1. та ОСОБА_2. Визнано право ОСОБА_3. та її неповнолітньої дитини ОСОБА_6 на проживання у квартирі №АДРЕСА_1 в м. Харкові.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та помічник прокурора Жовтневого району м. Харкова просять рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції. При цьому посилаються на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. При цьому посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними в справі доказами і не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 мала у власності однокімнатну квартиру по вул.. Державинській в м. Харкові, яку продала з метою придбання більшої квартири для мешкання разом зі своєю онукою ОСОБА_3.
У листопаді 2000 року була придбана чотирьохкімнатна квартира №АДРЕСА_1 в м. Харкові для сумісного проживання ОСОБА_1. та сім'ї ОСОБА_3., в якій вони й мешкали від дня її придбання.
У червні 2001 року у ОСОБА_3. народилась донька ОСОБА_6, яка теж стала проживати разом з батьками за вказаною адресою.
Факт проживання малолітньої ОСОБА_6. у спірному будинку підтверджується довідкою дитячої лікарні №2 м . Харкова, згідно якої дівчина перебувала на обліку в дитячій поліклініці №2 Жовтневого району м. Харкова, де вказана її адреса: м. Харків, АДРЕСА_1.
10 грудня 2001 року був укладений договір дарування, згідно якого ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 квартиру №АДРЕСА_1 в м. Харкові (т.1 а.с.5).
В зв'язку з тим, що спірні правовідносини між сторонами виникли до 01.01.2004 року, судом при розгляді даної справи були застосовані вимоги ЦК 1963 року, який діяв на час виникнення цивільних відносин.
Згідно вимог ч.І ст. 48 ЦК України в редакції 1963 року, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір дарування квартири АДРЕСА_1 в м. Харкові, укладений 10.12.2001 року між ОСОБА_1. та ОСОБА_2. повинен бути визнаний недійсним в зв'язку з тим, що ущемляє особисті права неповнолітньої дитини.
Судом першої інстанції встановлено, що неповнолітня ОСОБА_6 разом зі своєю матір'ю ОСОБА_3. мешкала у спірній квартирі та була неправомірно виселена з неї.
Згідно вимог ч.І ст. 156 ЖК України, члени сімї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ч.2 ст. 156 ЖК України, за згодою власника будинку (квартири) член його сімї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сімї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
3
ОСОБА_3. та її неповнолітня донька ОСОБА_6 проживали у спірній квартирі, власником якої була ОСОБА_1 Таким чином судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_3. та неповнолітня ОСОБА_6, як члени родини, мають рівні права з власником будинку стосовно користування житловим приміщенням.
Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не є суттєвими.
Пленум Верховного Суду України в п.1 постанови „Про судове рішення" від 29.12.1976 року №11 (з наступними змінами і доповненнями) роз'яснив, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають істотне значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Посилання ОСОБА_2. в апеляційній скарзі на пропуск строку позовної давності не можуть бути прийняті до уваги судовою колегією, оскільки позивачка звернулась в суд за захистом права в грудні 2001 року, тобто відразу після того як дізналась про порушення свого права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, помічника прокурора Жовтневого району м. Харкова відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 грудня 2006 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя :