Справа №  1-345/2010 р .                                         

                                                                                               

  В И Р О К 

 Іменем України  

    29 жовтня  2010 р.                                       м. Калуш 

 Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області 

 у  складі : головуючого-судді   Бейка М.А. 

       секретаря         Гладенької Л.Ф. 

з  участю : прокурора         Форович С.М. 

потерпілої                 ОСОБА_1 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калуші справу про  обвинувачення  ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, українця, позапартійного, освіта вища, одруженого, на утриманні троє неповнолітніх дітей, приватного підприємця, раніше не судимого, військовозобовязаного, громадянина України, за ст. 172 ч. 1 КК України, суд    

встановив: 

   що підсудній ОСОБА_2 будучи службовою особою скоїв інше грубе порушення законодавства про працю. Злочин скоєно при слідуючих обставинах.  

   Підсудній ОСОБА_2 5 листопада 1997 року зареєстрований у міськвиконкомі як субєкт підприємницької діяльності з правом найму робочої сили. І свою підприємницьку діяльність здійснює в приміщенні крамниці „Тімея” по вул. Каракая, 28, що в м. Калуш. Грубо порушуючи вимоги ст. ст. 24, 24-1 КзПП України та наказ Міністерства праці і соціальної політики № 260 від 8.02.2001 року „Про затвердження форми трудового договору між працівником і фізичною особою та порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою” в липні 2010 року прийняв на роботу на посаду продавця потерпілу ОСОБА_1 з якою трудової угоди не уклав, в центрі зайнятості її не зареєстрував, трудової книжки не оформив і внесків в обовязкову державні фонди не вносив.  

   В судовому засіданні підсудній ОСОБА_2 свою вину в скоєному злочині визнав повністю і пояснив, що з 1997 року займається підприємницькою діяльністю у сфері торгівлі і 5 липня 2010 року прийняв на роботу на посаду продавця потерпілу ОСОБА_1 з оплатою праці 40 грн. на день з випробуванням, але без укладення трудової угоди і реєстрації її в центрі зайнятості. В скоєному розкаюється й просить його суворо не карати. А також просить обмежитись дослідженням доказів і фактичних обставин справи його допитом. 

   Судом дослідження доказів і фактичних обставин справи обмежено допитом підсудного ОСОБА_2, який повністю визнав свою вину в скоєному злочині і не бажає досліджувати в судовому засіданні докази зібрані під час досудового  

слідства, яких він не оспорює і потерпіла й прокурор не заперечують проти цього. А тому судом обмежено дослідження доказів показаннями підсудного ОСОБА_2, які ніким не оспорюються.  

   Таким чином суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_2 в скоєному злочині доведена повністю, а його злочинні дії за ч. 1 ст. 172 КК України кваліфіковано вірно. 

   Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує ступінь суспільної небезпечності скоєного, особу підсудного й обставини, які помякшують і обтяжують відповідальність. Зокрема суд враховує, що підсудний судиться вперше, повністю визнав свою вину і розкаюється в скоєному, на утриманні має троє неповнолітніх дітей, тяжких наслідків від скоєного не наступило і потерпіла просить його суворо не карати. При таких обставинах суд вважає, що його виправлення можливе при сплаті штрафу. 

    На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд   

 засудив: 

    ОСОБА_2  визнати винним за  ст. 172 ч. 1 КК України й призначити йому покарання  650  /шістсот пятдесят/  грн. штрафу.   

   Міру запобіжного заходу попередньо обрану підписку про невиїзд залишити без зміни до вступу вироку в законну силу.  

   Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 15 днів з часу проголошення.  

головуючий: