ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

30.08.06                                                                                           Справа  № 11/149

Львівський апеляційний господарський суд у в складі колегії:

головуючого-судді

Бобеляка О.М.

суддів

Орищин Г.В.

Якімець Г.Г.

розглянувши

матеріали апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-Касонь»(надалі СГ ТзОВ «Берег-Касонь») за №19 від 01.08.2006 року

на рішення

Господарського суду Закарпатської області від 26.07.2006 року

у справі

№ 11/149

за позовом

Відкритого акціонерного товариства (надалі ВАТ) «Берегівський комбінат хлібопродуктів», м.Берегово

до	СГ ТзОВ «Берег-Касонь», с.Запсонь Берегівського району

про	стягнення суми 27 420,00 грн.

з участю представників:

   від позивача –не з’явився

   від відповідача – не з’явився

           Постанову виготовлено в повному обсязі  31  серпня 2006 року.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи згідно ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2006 року, про що свідчать повідомлення про вручення.

Рішенням господарського суду Закарпатської області у справі №11/49 за позовом ВАТ "Берегівський комбінат хлібопродуктів" до СГ ТзОВ "Берег-Касонь" про стягнення суми 27 420,00 грн. позов задоволено частково –стягнуто з СГ ТзОВ "Берег-Касонь" на користь ВАТ "Берегівський комбінат хлібопродуктів" 15 916,50 грн., з яких 11 292,70 грн. борг, 3 614,80 грн. інфляційні втрати, 1 009,00 грн. –3% річних, а також 159,17 грн. відшкодування витрат із сплати державного мита, 68,44 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Приймаючи постанову суд виходив з того, що ст.165 Цивільного кодексу УРСР передбачено, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник повинен провести виконання в будь-який час. Початок перебігу строку позовної давності у даному спорі почався із спливом семиденного строку з дня пред’явлення вимоги кредитором (15.07.2003 р.), тобто з 23.07.2003 р.

На рішення господарського суду Закарпатської області у справі №11/49 СГ ТзОВ "Берег-Касонь" подало апеляційну скаргу №19 від 01.08.2006 р. про скасування вказаного рішення та прийняття нового, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог на тій підставі, що рішення місцевого господарського суду є незаконним. В обґрунтування своїх вимог скаржник в апеляційній скарзі зазначає, зокрема, що позивач мав право оспорювати в судовому порядку погашення заборгованості на протязі 3-х років, оскільки відповідно до вимог ст.71 Цивільного кодексу УРСР загальний строк для захисту права встановлюється в три роки. Як зазначає апелянт, у позивача виникло право пред’явити вимоги до відповідача щодо оплати після 10-30 днів після отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відкрите акціонерне товариство "Берегівський комбінат хлібопродуктів" подало відзив від 24.08.2006 р. на апеляційну скаргу №19 від 01.08.2006 р., в якому повністю заперечує доводи скаржника і просить апеляційний господарський суд залишити без змін рішення господарського суду Закарпатської області, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну, суд встановив наступне.

Відкрите акціонерне товариство "Берегівський комбінат хлібопродуктів" звернулось з позовом до господарського суду про стягнення з СГ ТзОВ "Берег-Касонь", правонаступника колективного Сільськогосподарського підприємства "Косино-Шомське", товарно-матеріальних цінностей, зокрема, муки пшеничної 1-го сорту у кількості 15300 кг та 8000 кг кормосуміші у відповідному асортименті, кількості та якості, які були одержані Сільськогосподарським торговим підприємством "Косино-Шомське" у 1998–1999 рр за договором позики, оформленим накладними, довіреностями.

Позивач подав до місцевого господарського суду заяву від 16.07.2006 р. про зміну предмета позову, в якій просить стягнути з відповідача 11 292,70 грн. –вартість товарно-матеріальних цінностей, 1005,00 грн. – три процента річних, 3 614,80 грн. інфляційних та 2 122,00 грн. пені з простроченої суми.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ "Берегівський комбінат хлібопродуктів" передав колективному Сільськогосподарському торговому підприємству "Косино-Шомське" товарно-матеріальних цінностей:

– 300 кг муки пшеничної 1-го сорту на суму 3076,7 грн., довіреність від 28.12.1998 р. №522737, накладна від 28.12.1998 р. №825899;

– 1000 кг муки пшеничної 1-го сорту на суму 1169,02 грн., довіреність від 16.02.1999 р. №521963, накладна від 17.02.1999 р. №825913;

– 5000 кг  муки пшеничної 1-го сорту на суму 2882,54 грн., довіреність від 15.03.1999 р. №521982, накладна від 15.03.1999 р. №825931;

– 3000 кг  муки пшеничної 1-го сорту на суму 1792,52 грн., довіреність від 14.04.1999 р. №238184, накладна від 14.04.1999 р. №825951;

– 3000 кг кормосуміші на суму 889,45 грн., довіреність від 30.03.1999 р. №238161, накладна від 22.04.1999 р. №358077;

– 2000 кг кормосуміші на суму 1482,42 грн., довіреність від 05.05.1999 р. №877409, накладна від 05.05.1999 р. №358102.

Загальна сума товарно-матеріальних цінностей, які були передані позивачем становила 11 292,70 грн.

Окрім цього, відповідачем у справі були представлені податкові накладні, які підтверджують передачу ВАТ "Берегівський комбінат хлібопродуктів" муки та кормосуміші Сільськогосподарському торговому підприємству "Косино-Шомське".

Господарським судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що накладні та рахунки не містять інформації щодо строку сплати за поставлені товарно-матеріальні цінності. Доказів про здійснення такої оплати СГ ТзОВ "Берег-Касонь" не представило.

У відповідності до ст.154 Цивільного кодексу УРСР, чинного на момент здійснення спірних правовідносин, коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась. Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.

Дії ВАТ "Берегівський комбінат хлібопродуктів" щодо поставки муки та кормосуміші, виписування довіреностей і накладних на відповідні суми, а також прийняття Сільськогосподарським торговим підприємством "Косино-Шомське" зазначених товарно-матеріальних цінностей свідчить про те, що між ними було укладено договір купівлі-продажу у формі згідно ст.154 Цивільного Кодексу УРСР.

Позивач звернувся до Сільськогосподарського торгового підприємства "Косино-Шомське" з вимогою від 15.07.2003 р. сплатити борг за поставлені муку та кормосуміш, яка була залишена без відповіді.

Згідно із ст.165 Цивільного кодексу УРС, чинного на момент звернення позивачем до боржника, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.

Відповідно до приписів ст.71 Цивільного кодексу УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Статтею 76 цього Кодексу встановлено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Згідно із п.6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 р., правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Враховуючи той факт, що строк виконання зобов’язання сплатити відповідну суму за поставлені муку та кормосуміш не були встановлені, а також те, що позивач звернувся до боржника з вимогою про сплату такого боргу 15.07.2003 р., то на момент звернення до господарського суду (26.05.2006 р.) строк позовної давності не збіг.

Оскільки сума основного боргу підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем, господарським судом було зроблено правомірний висновок про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача суми 11 292,70 грн. основного боргу.

Щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних, інфляційних та пені, то апеляційний господарський суд зазначає наступне.

У відповідності до ст.214 Цивільного Кодексу УРСР боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно із п.4 перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 р., Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Статтею 625 вказаного Кодексу передбачена аналогічна статті 214 Цивільного Кодексу УРСР відповідальність боржника за невиконання грошового зобов’язання, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, також слід погодитись з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрати за період з 25.07.2003 р. до травня 2006 року у сумі 3 614,80 грн. та три відсотки річних за період з 25.07.2003 до 17.07.2006 у сумі 1 009,00 грн.

Правильним слід визнати висновок господарського суду про безпідставність вимог позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 2 122,00 грн. на підставі Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями).

Згідно із ст.179 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. У ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Позивач не надав належних та допустимих доказів згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували домовленість між кредитором та боржником про розмір неустойки за невиконання або неналежне виконання зобов’язання за договором купівлі-продажу муки та кормосуміші.

Окрім цього, відповідно ст.72 Цивільного кодексу УРСР скорочені строки давності тривалістю в шість місяців діють, зокрема, за позовами: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому це рішення належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи наведене та керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

суд  ПОСТАНОВИВ :  

1.          Рішення господарського суду Закарпатської області від 26.07.2006 року у справі № 11/149 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3.          Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

4.          Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя                                                                       О.М. Бобеляк

Судді                                                                                                Г.В. Орищин  

                                                                                                                     Г.Г. Якімець