ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2010 року                               м. Київ                                        К-28102/10

 Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е. (доповідач у справі),

Усенко Є.А.

Бившева Л.І.

Маринчак Н.Є.

Костенко М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання дій неправомірними та неправомірним податкове повідомлення-рішення, -

          в с т а н о в и л а :  

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2010 року, у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, посилаючись на те, що при винесенні оскаржуваних судових рішень судами попередніх  інстанцій неправильно застосовано норму матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до наступного висновку.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що спір у справі полягає у правомірності зменшення позивачем суми одержаного доходу на суму витрат на підставі ст. 13  розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян».

Пунктом 22.10 Прикінцевих положень Закону України від 22.05.2003 року №889-ІV «Про податок доходів з фізичних осіб»(далі –Закон №889-ІV) визнано таким, що втратив чинність Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», крім розділу ІV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю.

Розділ ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»визначає особливості оподаткування доходів від зайняття підприємницькою діяльність і не врегульовує особливості оподаткування доходів осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність.

Особливості оподаткування доходів осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, визначаються Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Доходи осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність і які не є найманими  працівниками та не зареєстровані суб’єктами підприємницької діяльності, тобто доходи самозайнятих осіб, оподатковуються за загальними нормами, встановленими Законом №889-ІV, за ставками визначеними пунктом 7.1 статті 7 цього Закону 15%, з урахуванням приписів пункту 22.3 статті 22 Закону, згідно із якими починаючи з 01.01.2004 року та до 31.12.2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, встановлюється на рівня 13% від об’єкта оподаткування (Загальний річних дохід).

Законом №889-ІV для осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність (які не є найманими працівниками та не зареєстровані суб’єктами підприємницької діяльності) не передбачено виключення із загального річного оподатковуваного доходу будь-яких витрат, понесених у зв’язку з отриманням доходу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає вірним висновок суду першої інстанції, підтриманий судом апеляційної інстанції, щодо відмови ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог через те, що визначення податкового зобов’язання відповідачем ґрунтується на Законі.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2010 року - без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства.

Суддя                                                                         С.Е. Острович