КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-2474/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О.
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"21" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого –судді Коротких А.Ю.,
суддів Глущенко Я.Б.,
Федорової Г.Г.,
при секретарі Вечер А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та зобов’язання нарахувати та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу, -
В С Т А Н О В И В :
У травні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу відповідача № 129-о від 16.04.2010 року про звільнення ОСОБА_3, поновлення на посаді начальника контрольно-ревізійного відділу в м. Чернігові, зобов’язання нарахувати та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду –скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.
Колегією суддів встановлено, що позивач з 23.06.2008 року працював на посаді начальника контрольно-ревізійного відділу в м. Чернігові.
З матеріалів справи вбачається, що з 06.04.2010 року по 19.04.2010 року позивач знаходився на лікарняному, що підтверджується копією листка непрацездатності серії АБР № 611250 (а. с. 5).
14.04.2010 року позивачем написано заяву про звільнення його з займаної посади за угодою сторін з 16.04.2010 року, що підтверджується актом від 14.04.2010 року (а.с. 41, 42).
Начальником Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області направлено лист на ім’я голови Головного контрольно-ревізійного управління України № 25-09-16-12/2481 від 14.04.2010 року про погодження питання щодо звільнення позивача, на який останнім надано відповідь листом № 09-18/344 від 16.04.2010 року про погодження звільнення ОСОБА_3 за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України (а. с. 43, 44).
16.04.2010 року винесено спірний наказ Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області № 129-о про звільнення позивача з займаної посади за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України (а. с. 6).
До матеріалів справи долучено акт від 16.04.2010 року (а. с. 45), складений в.о. начальника відділу правової роботи Здором Ю.В., завідувачем сектору кадрів Грек Т.В., старшим інспектором відділу адміністративно-господарського забезпечення Бей-Лось О.Л., про те, що 16.04.2010 року о 16 год. 40 хв. позивачем подано до відділу адміністративно-господарського забезпечення для реєстрації заяву від 15.04.2010 року з проханням вважати недійсною його заяву про звільнення від 14.04.2010 року. Крім того в акті зазначено, що в телефонному режимі позивач повідомив в.о. начальника контрольно-ревізійного відділу в м. Чернігові Лагутенко Л.П. про те, що він з 16.04.2010 року знаходиться на лікарняному, але листка непрацездатності надано не було. Також вказано, що наказ про звільнення позивача був підписаний 16.04.2010 року о 15-00 год., а листи повідомлення щодо отримання трудової книжки і ознайомлення з наказом надіслані останньому на домашню адресу о 16.45 год. З наказом про звільнення позивач відмовився ознайомитись (а. с. 45).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не додержано вимог чинного законодавства при винесенні спірного наказу про звільнення позивача з займаної посади за угодою сторін, такі дії відповідача дають підстави вважати винесений працедавцем наказ необґрунтованим, тобто без встановлення усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись.
Згідно з п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.
Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п. 1 ст. 36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП).
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність в спірних правовідносинах домовленості між сторонами про звільнення позивача за згодою сторін, що підтверджується заявою позивача від 14.04.2010 року та актом від 14.04.2010 року (а.с. 41, 42). Вказана обставина є підставою вважати, що звільнення позивача відбулося в порядку п. 1 ст. 36 КЗпП. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази анулювання такої домовленості при взаємній згоді про це сторін у справі.
Частина 3 ст. 40 КЗпП, відповідно до якої не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, не може бути застосована в даному випадку, оскільки вона не регулює правовідносини, пов’язані з припиненням трудового договору в порядку ст. 36 КЗпП.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За наслідками аналізу матеріалів справи та норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем доведено, а позивачем не спростовано протиправність спірного наказу відповідача № 129-о від 16.04.2010 року.
Суд першої інстанції не надав належної оцінки фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до хибного висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, у зв’язку з чим невірно вирішив спір.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції –скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області –задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010 року –скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та зобов’язання нарахувати та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу –залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Коротких А.Ю.
Судді: Глущенко Я.Б.
Федорова Г.Г.
Повний текст постанови виготовлений 26 жовтня 2010 року.