КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-7415/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Хаюк С.М.
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
"14" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого –судді Коротких А.Ю.,
суддів Глущенко Я.Б.,
Федорової Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 15 м. Житомира до управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира про визнання протиправним та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 2564 від 16.10.2009 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасно сплачені страхові внески в розмірі 4816, 31 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.1.ч.1 ст.197 КАС України, оскільки відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Колегією суддів встановлено, що відповідач є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»та ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є календарний місяць.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач платіжними дорученнями № 127 від 11.02.2009 року на суму 1200 грн.; № 130 від 13.02.2009 року на суму 2500 грн.; № 139 на суму 17609,17 грн.; № 138 на суму 13.21 грн. та № 137 на суму 26854,70 грн. від 19.02.2009 року перерахував страхові внески до Пенсійного фонду України. Зазначені платіжні доручення були передані позивачем на виконання Житомирській філії КБ «Західінкомбанк», що підтверджено вхідним штампом банку.
Проте, Житомирською філією КБ «Західінкомбанк»зазначені платіжні доручення позивача виконано не було, у зв'язку з тимчасовим введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів. Вказані обставини підтверджуються листом Житомирської філії КБ «Західінкомбанк»№ 121 від 16.12.2009 року.
Пунктом 9 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку платежу з банківського рахунку страхувальника.
Згідно з п. 22.4 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обов'язок позивача щодо сплати страхових внесків вважається виконаним в момент прийняття банком платіжних доручень позивача на перерахування страхових внесків, а саме: 11.02.2009 року, 13.02.2009 року та 19.02.2009 року, що підтверджено вхідним штампом банку на них.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими, погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову та доходить висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції –без змін.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира – залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя Коротких А.Ю.
Судді: Глущенко Я.Б.
Федорова Г.Г.