КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-4477/09/2670                            Головуючий у 1-й інстанції:   Кочан В.М.  

Суддя-доповідач:  Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" жовтня 2010 р.                                                                                                        м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

                                    головуючого –судді                      Коротких А.Ю.,

                                    суддів                                           Глущенко Я.Б.,

                                                                                          Федорової Г.Г.,

                                     при секретарі                                 Вечер А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги представника ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України та Міністерства регіонального розвитку та будівництва України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним наказ Міністра будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України Рибака В.В. № 49 "ос" від 1 лютого 2007 року, яким його звільнено з посади начальника контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, у зв'язку із змінами в організації праці (пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України); поновити його на роботі на посаді Начальника контрольно-ревізійного відділу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України з 01 лютого 2007 року; стягнути на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та стягнути на відшкодування моральної шкоди 28 000 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва  від 25 травня 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ № 49 "ос" від 01 лютого 2007 року про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України. Стягнуто з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2007 року по 01.05.2010 року в сумі 118 104,00 гривень. Постановлено вважати звільненим позивача з роботи з 01.05.2010 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу»у зв’язку з досягненням ним граничного віку проходження державної служби. Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 256  КАС України, постанову суду в частині стягнення на користь позивача заробітної плати за один місяць в розмірі 3108,00 гривень виконати негайно. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України та Міністерства регіонального розвитку та будівництва України подав апеляційні скарги, в яких просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.

Згідно з  п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Колегією суддів встановлено, що позивач 16 січня 2006 року був призначений на посаду начальника контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України з присвоєнням йому 5 рангу державного службовця, як такий, що пройшов за конкурсом.

Наказом № 255 "ОС" від 16.10.2006 року в центральному апараті Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України для здійснення контрольно-ревізійної функцій було створено управління контрольно-ревізійної роботи.

18 листопада 2006 року позивача було попереджено про майбутнє звільнення. Згоду на звільнення позивача було отримано від профспілкового органу.

Наказом Міністра будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 49 "ос" від 1 лютого 2007 року позивач був звільнений з посади начальника контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України у зв'язку із змінами в організації праці (пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України).

Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу, підставою для його винесення стали накази Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України «Про затвердження структури центрального апарату Міністерства»від 16 жовтня 2006 року № 255 "ОС" та «Про введення в дію штатного розпису центрального апарату Міністерства»№ 278 "ОС" від 31 жовтня 2006 року.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про державну службу», прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов'язаних із службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються.

За класифікацією посад державних службовців, встановленою статтею 25 Закону України «Про державну службу», посада позивача, начальника самостійного відділу міністерства, віднесена до третьої категорії, а запропонована йому посада провідного спеціаліста міністерства –до п'ятої категорії державних службовців.

Як вбачається зі змісту довідки Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27 грудня 2007 року (том 2, а.с. 200), в період з листопада 2006 року до лютого 2007 року, протягом якого відбувалась процедура звільнення позивача з посади, у новоствореному контрольно-ревізійному управлінні були вакантні посади, що відповідали за категорією посаді, яку займав позивач, але жодна з них без будь-яких обґрунтувань йому запропонована не була.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю»№ 685 від 22 травня 2002 року визначено, що керівник контрольно-ревізійного підрозділу центрального органу виконавчої влади призначається на посаду і звільняється з посади керівником цього органу за погодженням з Головним контрольно-ревізійним управлінням в порядку, визначеному Головним контрольно-ревізійним управлінням.

Однак, звільнення позивача, який був керівником контрольно-ревізійного підрозділу центрального органу виконавчої влади, з Головним контрольно-ревізійним управлінням погоджено не було.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що правові підстави для звільнення позивача у зв’язку із змінами в організації праці були відсутні.

Крім того, позивача було звільнено з роботи під час тимчасової непрацездатності, що є додатковою підставою для визнання спірного наказу про звільнення протиправним та його скасування.

З огляду на вищенаведене, та з урахуванням досягнення позивачем 01 травня 2010 року 60-річного віку, що згідно з вимогами ст.ст. 23, 30 Закону України «Про державну службу»є підставою для припинення державної служби, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову частково та доходить висновку про необхідність залишення апеляційних скарг без задоволення, а постанови суду першої інстанції –без змін.

Доводи апелянтів спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги представника ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України та Міністерства регіонального розвитку та будівництва України –залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

          Головуючий суддя                                                                      Коротких А.Ю.

         Судді:                                                                      Глущенко Я.Б.

                                                                                Федорова Г.Г.