Судове рішення #11747409

Справа № 2- 2104

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01 листопада 2010 року Солом”янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого – судді -          Шереметьєвої Л.А.

             при секретарі -         Мар»єву М.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до  ЗАТ « Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про зміну формулювання причин звільнення, зобов»язання внести зміни до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,суд,-

В С Т А Н О В И В :

       В березні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом і просить  змінити формулювання причин його звільнення з роботи з п.2 ст.41  КЗпП України на ст. 38 КЗпП України, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимішеного прогулу та 20 000гр. в відшкодування моральної шкоди.

       Посилається в позові на те, що працював у відповідача заступником директора Київської дирекції-1.

    Наказом №13-к від 12.01.2010 року він був звільнений з займаної посади за п.2 ст.41 КЗпП України в зв»язку з втратою довір»я.

       Вважає своє звільнення незаконним з наступних підстав.

       Звільнення з цих підстав передбачає вчинення винних дій працівником, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу за наявності трьох необхідних передумов:

       - вчинення працівником винних дій;

       - вчинення винних дій працівником, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності;

        -вчинення працівником винних дій, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього;

       При відсутності будь-якої з вказаних умов звільнення з цих підстав не допускається.

       Жодної з цих  передумов  на момент його звільнення не існувало і жодних винних протиправних дій за період роботи у відповідача він не вчиняв.    

       Звільнення за ст. 41 п. 2 КЗпП можливе лише працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності.

       Посадовою інструкцією заступника директора філії з продажів, з якою його було ознайомлено при переведенні на посаду заступника директора Київської філії, не передбачено  його права на вчинення будь-яких дій, пов'язаних із обслуговуванням грошових, товарних або культурних цінностей.

       Не покладалося на нього обслуговування грошових або товарних цінностей і жодним іншим внутрішнім документом відповідача.    

       Винні дії працівника, як підстава звільнення за ст. 41 п. 2 КЗпП, повинні давати власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я.

       Наказом № 1207 від 09.12.2009 року йому було оголошено догану за вчинення дій, пов»язаних із обліком у внутрішній обліковій системі ЗАТ "УАСК АСКА" платежів, призначення яких було невідоме.

       Якщо припустити, що саме обставини, викладені в даному наказі, за які до нього було застосоване дисциплінарне стягнення, стали підставою для втрати довір»я до нього, вони не могли бути підставою для такого висновку,   оскільки ці дії вчинялися ним за розпорядженням директора Київської дирекції—1 ЗАТ "УАСК АСКА" Васильєвої Н.П.

       З його точки зору, не може власник або уповноважений ним орган, як передбачено пунктом 2 ст.41 КЗпП, втратити довір»я до працівника в зв»язку з діями, вчиненими цим працівником за вказівкою самого уповноваженого власником органу.

       Більше того, за своїми посадовими обов»язками він зобов»язаний виконувати  розпорядження керівництва Головної компанії та директора філії та встановлена відповідальність за їх невиконання.

      Виходячи з цього, вважає, що відповідач при його звільненні діяв незаконно, закон не дає власнику чи уповноваженому ним органу звільняти з роботи працівника з приведених ним підстав, які не підпадають під таку категорію осіб, просить змінити формулювання причин звільнення та стягнути з відповідача середній заробіток за період часу з моменту незаконного звільнення і до ухвалення рішення судом.

       Крім того,  незаконним звільненням з вини відповідача йому завдані значні моральні страждання.

       26.01.2010 року в зв'язку з неможливістю самостійного працевлаштування він зареєструвався у Солом'янському районному центрі зайнятості населення м. Києва.

       Так, після звільнення з ЗАТ "УАСК АСКА" він неодноразово намагався самостійно влаштуватися на роботу, однак йому роботавці відмовляли у працевлаштуванні з причин його звільнення відповідачем з підстав втрати довір»я.

       Ці відмови мали місце  в Фізкультурно-оздоровчому
центрі «Голосієво», Підприємстві з іноземними інвестиціями у формі
ТОВ «Основа солсиф», ТОВ «Альфред».

       Виходячи з цього, просить стягнути з відповідача в відшкодування моральної шкоди 20 000гр.

       Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала. Посилається на те, що в кінці листопада 2009 року бухгалтерією Головного офісу був заявлений факт неправильного рознесення страхових платежів за деякими договорами страхування в Київській філії. Серед таких договорів був  Договір страхування автомобіля  позивача.  

       Договір був укладений 12.03.2009 року і страховий платіж за ним складав 12 603гр.60 коп. і підлягав сплаті до 16.03.2009 року. Однак вказаний платіж позивачем сплачений не був, але в програмі обліку страхових платежів та страхових документів на цей договір бухгалтером Київської філії був рознесений платіж, який надійшов від іншої особи.

       Після виявлення цього порушення рознесення платежів керівництвом компанії було винесено розпорядження №1175, яким були витребувані пояснення з цього приводу від директора філії та позивача, як заступника директора. В своїх поясненнях вони повідомили, що не мали наміру причинити шкоду компанії, а хотіли лише допомогти рознести невідомі платежі.

       Після цього неправильно рознесені платежі були анульовані бухгалтерією компанії, а позивачу та директору філії було оголошено  догану.  

Після анулювання компанією неправильно рознесених платежів керівництвом компанії було доручено зв»язатися з клієнтами, договори страхування яких після відзиву платежів значилися, як несплачені.

       До них звернулася страхувальник ОСОБА_3, яка повідомила, що неодноразово страхові платежі сплачувала, передаючи кошти в руки позивачу на загальну суму 18 833гр.17 коп., однак на рахунок компанії надійшло лише 4 798гр.44 коп.

       15.12.2009року до компанії надійшла заява страхувальника ОСОБА_4 на виплату страхового відшкодування. При підготовці документів на виплату було з»ясовано, що договір значиться як несплачений.

       Коли про це повідомили страхувальнику, він був здивований, повідомив, що платив кошти позивачу, а  через декілька днів відкликав заяву про виплату страхового відшкодування, т.я. позивач відремонтував йому автомобіль власними коштами.

       11.01.2010 року після виявлення службою безпеки компанії раду службових порушень з боку позивача, був виданий наказ генерального директора ЗАТ «ЖСК АСКА» про витребування у нього пояснень, однак він їх не надав.

       В зв»язку з цим керівництвом компанії було прийняте рішення про звільнення позивача  за ч.2 ст.41 КЗпП України.

       Вважає,що звільнення позивача з роботи відповідає вимогам закону, а тому просить в позові відмовити.

        Вважає також, що моральних страждань позивач з вини підприємства не зазнавав, а тому і відсутні  підстави для задоволення його вимог про відшкодування моральної шкоди.

        Заслухавши пояснення сторін,свідків, дослідивши  матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи  з наступного.

       Встановлено, що на підставі наказу № 29-к від 14.03.2006 року позивач був прийнятий на роботу до Київської філії ЗАТ «УАСК»АСКА» на посаду начальника відділу Управління страхування майна.

       Наказом № 266-к від 01.04.2009 року переведений на посаду заступника директора Київської дирекції-1.

       Наказом № 13-к від 12.01.2010 року  звільнений з займаної посади на підставі п.2 ст. 41 КЗпП України.

/ а.с.18 /

       Відповідно до п.2 ст.41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір”я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

       З точки зору закону власник вправі звільнити працівника з роботи за власною ініціативою лише за умови, що є підстави, з якими закон пов»язує виникнення цього права на розірвання трудового договору.

       При цьому підлягає з»ясуванню судом, з яких підстав проведене звільнення працівника згідно з наказом /розпорядженням/, і перевіряти їх відповідність законові.

       З наказу про звільнення позивача вбачається,що в ньому взагалі відсутнє посилання на обставини, які стали підставою для втрати довір»я до нього.

       Ці підстави були обґрунтовані представником відповідача в судовому засіданні та викладені в запереченнях на позов.

       Що стосується рознесення невідомих платежів/ страхові внески, які надійшли на рахунок компанії без приведення прізвища страхувальника та номера договору / по певних договорах, позивач посилався на те, що це є звичною практикою відповідача, яка була започаткована ще до його працевлаштування у відповідача і продовжувалася до його звільнення.

       Ці обставини підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, колишній працівник Київської дирекції-1 ЗАТ»УАСК»АСКА».

       Не заперечував, що дійсно декілька разів страхувальники, в т.ч. ОСОБА_3,  вносили страхові платежі безпосередньо в дирекції, він отримував їх, видавав квитанції, а кошти віддавав головному бухгалтеру ОСОБА_6, а вона здавала їх у банк.

       Чому ці кошти не пройшли по банку, невідомо.

       Приховати прийняті кошти у страхувальників він  не міг, т.я. їм видавалися квитанції з чекової книжки, які є бланками суворої звітності і пронумеровані, а він не був відповідальною особою за ведення чекових книжок, а, виходячи з цього, не матеріально-відповідальною особою.

       Обставин страхування свого автомобіля у відповідача, на які посилався представник відповідача, не заперечував.

       Свідок ОСОБА_6 пояснила, що саме вона була відповідальною особою за ведення чекової книжки в Київській дирекції ЗАТ «УАСК»АСКА», і була закріплена відповідальною за її ведення наказом.           Не заперечувала, що, окрім неї, страхові платежі в дирекції приймали і інші особи, які не були відповідальними за ведення чекової книжки, яким вона видавала квитанції з неї на прийняття коштів, а в подальшому вони передавали їй кошти, прийняті ними, а вона здавала їх у банк та перераховувала на рахунок компанії.

       Як могло трапитися, що позивач не відзвітувався перед нею за отримані кошти по квитанціях з чекової книжки, не знає.

       Сторони в судовому засіданні не заперечували, що страхові платежі від страхувальників приймали не тільки визначені для цього особи, а й особи, які не мали на це права.

        Що стосуються підстав для звільнення позивача з роботи за п.2 ст.41 КЗпП України, викладених в поясненнях представника відповідача та запереченнях на позов,  суд зважає на  наступне.

       З точки зору п.2 ст.41 КЗпП України звільнення з підстав втрати довір”я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності /зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо/, вчинив умисно або необережно дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати довір”я до нього.

       Представник відповідача в судовому засіданні не заперечувала, що позивач не є матеріально-відповідальною особою, як і особою, яка за своїми посадовими обов»язками  обслуговує грошові або товарні цінності.

       Ці обставини підтверджуються і посадовою інструкцією позивача, як заступник директора філії/дирекції/ з продаж.

/ а.с. 5-8; 72-75 /

       З цього випливає, що позивач не відноситься до категорії осіб на підприємстві, які безпосередньо обслуговують грошові або товарні цінності, зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом, а тому і не може бути звільнений з цих підстав.

       Що стосується допущених позивачем порушень, які були встановлені відповідачем при проведенні перевірки та озвучені представником відповідача в суді, вони могли бути підставою для звільнення позивача з роботи  з інших підстав, а не з визначених відповідачем.

       Судом також встановлено, що 12.01.2010 року позивач звертався до керівництва з заявою про звільнення його з роботи за згодою сторін.

/ а.с. 17 /

       В зв»язку з відсутністю    компромісу з цього питання   звільнення з цих підстав проведено не було.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            

       Виходячи з того, що вище суд прийшов до висновку про відсутність у відповідача підстав для звільнення позивача з роботи, та з врахуванням його  вимог,суд приходить до висновку про їх задоволення та зміну формулювання причин його звільнення з роботи з п. 2 ст.41 КЗпП України на ст.38 КЗпП України.

         Згідно з ч.3 ст.235 КЗпП України у разі визнання формулювання причин звільнення неправильним або таким,що не відповідає чинному законодавству, орган,який розглядає трудовий спір, зобов”язаний змінити формулювання причин і вказати в рішенні причину звільнення.

        Якщо неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення  про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

       Встановлено, що після звільнення з роботи позивач з не зміг самостійно працевлаштуватися і з 26.01.2010 року  був зареєстрований в Солом»янському районному центрі зайнятості населення м. Києва, а 02.02.2010 року отримав статус безробітного.

       Тричі за направленням центру зайнятості позивачу було відмовлено в прийнятті на роботу, а саме: Фізкультурно-оздоровчому
центрі «Голосієво», Підприємстві з іноземними інвестиціями у формі
ТОВ «Основа солсиф», ТОВ «Альфред» з підстав звільнення його з попереднього місця роботи.

/ а.с.12 – 15 /

       Виходячи з цього,суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

       З довідки відповідача вбачається,що середньоденна заробітна плата позивача на момент звільнення складала 257гр.54коп.

       Вимушений прогул складає 206 днів.

       Таким чином, до сплати йому належить 53 053гр.24 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

/   206  днів х 257.54 = 53 053.24 /

       Позивач просить також стягнути з відповідача 20 000гр. в відшкодування моральної шкоди.

       Згідно зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі,якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань,втрати нормальних життєвих зв”язків та потребують додаткових зусиль для організації свого життя.

       Враховуючи обставини та підстави звільнення позивача з роботи, неможливість працевлаштування в зв»язку зі звільненням з підстав, викладених в п.2 ст.41 КЗпП України, суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень позивача в частині завдання йому моральних страждань і приходить до висновку про часткове задоволення його вимог.  

       Керуючись ст.ст.41п.2, 233, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст.57-60,209, 212-215 ЦПК України,суд,-

В И Р І Ш И В :  

        Позов задовольнити частково.

        Змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади заступника директора з продаж Київської дирекції – 1 ЗАТ» Українська акціонерна страхова компанія АСКА» з п.2 ст. 41 КЗпП України на ст.38 КЗпП України.

        Стягнути з  ЗАТ» Українська акціонерна страхова компанія АСКА»   на користь  ОСОБА_1  53 053гр.24 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1000 гр. в відшкодування моральної шкоди,а всього  54 053гр.24 коп.  

        Зобов»язати  ЗАТ »Українська акціонерна  страхова компанія АСКА» внести в трудову книжку ОСОБА_1 відомості про зміну формулювання причин звільнення з роботи.

       В решті позову відмовити.

       Стягнути з  ЗАТ» Українська акціонерна страхова компанія АСКА»  540гр.53 коп. судового збору та 120 гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення на користь держави.

        Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

                                                                                                                                                                               

                  Суддя

     

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація