Справа № 2-а-175/2010р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 28 жовтня  2010 року            Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:

    головуючого – судді Корха О.І.,

    при секретарі – Александровій Н.Л.,

    представника позивачки – ОСОБА_1 – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Корюківка у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни,  -

в с т а н о в и в:

    Позивачка  звернулась до суду з цим позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона  народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року (посвідкою серії УА №НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1.) виданою Сядринською сільською радою, Корюківського району, Чернігівської області. Позивачці призначена та виплачується пенсія за віком (посвідчення № НОМЕР_2 від 02.08.1991 року). Відповідно до ст. 1 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року вона є дитиною війни. Згідно ст. 6 зазначеного Закону з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Виплата підвищення до пенсії мала здійснюватись відповідачем. Відповідно до ст.71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006р. дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік. Проте рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. положення, що призупиняли дію ст.6 Закону, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення. Заборгованість перед позивачкою  органів пенсійного фонду по виплаті пенсії за період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року становить – 1273 (одна тисяча двісті сімдесят три) гривні 50 копійок. Джерелом доходів позивачки є отримання пенсії за віком. Розмір пенсійних виплат, виплачених відповідачем не в повному обсязі ледь перевищує прожитковий мінімум, а необхідність захисту своїх прав у судових органах України протягом 2010 р., спричинили значні витрати на отримання правової допомоги і, як результат призвело до погіршення майнового стану позивачки.

    Позивачка просить, враховуючи її майновий стан, звільнити її від сплати державного мита; визнати дії/бездіяльність відповідача – протиправними; зобов’язати УПФ України в Корюківському районі здійснити йому виплату 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.04.2010р. по 30.09.2010р., яка становить - 1273 (одна тисяча двісті сімдесят три) гривні 50 копійок.

У судове засідання позивач не з’явився,подав до суду доручення яким уповноважив представляти його інтереси в суді ОСОБА_2.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що просить справу розглянути без участі позивача, так як за станом здоров’я та через похилий вік позивач не зможе з’явитися в судове засідання, позовні вимоги підтримує  в повному обсязі. Також просить позов розглянути без участі представника відповідача.

Представник відповідача управління Пенсійного Фонду України в Корюківському районі в судовому засіданні позов не визнав, просить суд відмовити в задоволенні позову.

            Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають  частковому задоволенню за наступних підстав. По справі встановлено, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року (посвідкою серії УА №НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1.) виданою Сядринською сільською радою, Корюківського району, Чернігівської області. Позивачці призначена та виплачується пенсія за віком (посвідчення № НОМЕР_2 від 02.08.1991 року). Відповідно до ст. 1 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року вона є дитиною війни. Згідно ст. 6 зазначеного Закону з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Виплата підвищення до пенсії мала здійснюватись відповідачем. Відповідно до ст.71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006р. дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік. Проте рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. положення, що призупиняли дію ст.6 Закону, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення. З тверджень позивачки заборгованість перед позивачкою  органів пенсійного фонду по виплаті пенсії за період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року становить – 1273 (одна тисяча двісті сімдесят три) гривні 50 копійок. Джерелом доходів позивачки є отримання пенсії за віком.

Ст.46 Конституцією України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення  їх у разі повної, часткової  або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, і також у старості і в інших випадках, передбачених законом. Таким чином щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою реалізації конституційного права на соціальний захист громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни.

    За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого  нормативно-правового акта, який би визначав або встановлював цей розмір немає. Розмір підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону складає 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ст.7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення  державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду. За умови відсутності у Державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни, це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів з яких має виплачуватись зазначена надбавка. Однак, суд вважає, що дана обставина не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка передбачена Законом.

    Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актів національного законодавства не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги. Виплата підвищення до пенсії мала здійснюватись відповідачем, що також не заперечується. Відповідно до ст.22 Конституції України, якими передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Положення ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2006р.» від  20.12.2005р, однак у зв’язку з виключенням п.17 ст.77 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006р.» відповідно до ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2006р.» від 19.01.2006 року дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено.      

Згідно п.12 ст.71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 року положення, що призупиняли дію ст.6 Закону, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення.

          Пунктом 41 розділу ІІ ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. положення статті 6 Закону, було викладено в новій редакції (яка набрала чинності 01.01.2008 року): «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або до щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним з законів».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року положення, що призупиняли дію ст.6 Закону, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення.

 Згідно ч.2 ст.152 Конституції України, Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом  України рішення про їх неконституційність.

   Суд вважає, що невиплачена позивачу щомісячна державна соціальна допомога, як дитині  війни підлягає стягненню, враховуючи те, що право на отримання щомісячної  доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не залежить від розміру доходів одержувача чи наявності фінансування з бюджету, має безумовний характер, тому підлягають задоволенню вимоги позивача, щодо стягнення  виплати недоплаченої пенсії, як дитині війни з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року за виключенням виплаченого  підвищення до пенсії за вказаний період.

    Відповідно до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.  Керуючись вищезгаданим рішенням Конституційного суду України та чинним законодавством України, позивачем було направлено письмове звернення до відповідача з вимогою здійснити нарахування належної йому, як дитині війни соціальної державної допомоги у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за 2006 – 2010 роки, та забезпечити її виплату. Однак відповідач відмовив позивачу у його гарантованому Конституцією України та ст.6 Закону праві, з врахуванням даної обставини слід вважати, що позивач дізнавсь про порушення його прав з  вказаного листа.

На думку суду вирахування суми недоплаченої  частини щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни позивачки за період вказаний позивачкою в позові повинен обраховуватись відповідачем.

За таких обставин позов підлягає  частковому задоволенню. Звільнити сторони від сплати державного мита на користь держави, тому ці витрати слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.21,24,46,152 Конституції України, ст.1,6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  ст.ст. 7-14, 71, 88, 99,100, 122, 158-163,167 КАС України, суд, –

                                                                   п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни – задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного Фонду України в Корюківському районі,   Чернігівської області в частині відмови нарахувати пенсію ОСОБА_1 з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року – протиправними.

Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Корюківському районі,   Чернігівської області нарахувати пенсію ОСОБА_1 з підвищенням її розміру, як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року і здійснити відповідні  виплати на користь позивача за виключенням виплаченого  підвищення до пенсії за вказаний період.

        В задоволенні решти позовних вимог  - відмовити.

        Судові витрати віднести на рахунок держави.

Копію постанови направити сторонам до відому.

            Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Корюківський районний суд Чернігівської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі апеляційної  скарги.

Суддя                                                Корх О.І.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана                2.11.2010 року.