Справа № 2-а-295/2010р.

П О С Т А Н О В А

29 жовтня  2010  року          Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:

    головуючого – судді  Корха О.І.,

    при секретарі –  Александровій Н.Л.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні у м. Корюківка у приміщенні суду  справу за позовом  ОСОБА_1  до управління праці та соціального захисту населення Корюківської райдержадміністрації Чернігівської області про визнання дій відповідача протиправними та зобов»язати здійснити перерахунок та виплату недоотриманої  щорічної допомоги на оздоровлення, про поновлення строку звернення до суду,-

в с т а н о в и в:

20 жовтня  2010 року позивачка звернулася  до суду з даним позовом посилаючись на те, що  вона є інвалідом ІІ групи, віднесена до 1 категорії постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. Згідно зі ст. 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі-Закон)  їй повинна виплачуватись щомісячна допомога на оздоровлення  в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.  Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.  В серпні місяці 2010 року вона звернулися до відповідача з письмовою заявою про виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі відповідно до Закону, а також здійснити виплату недоотриманої частини щорічної допомоги на оздоровлення за минулі роки, за які виплачувалась щорічна допомога на оздоровлення у розмірі, нижчому ніж це передбачено Законом. 28 серпня  2010 року вона отримала відповідь з управління праці та соціального захисту населення Корюківської райдержадміністрації Чернігівської області  на її заяву.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 Відповідач не конкретизував, які саме вимоги ст.95 Конституції України та Бюджетного кодексу України враховані при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення. Таким чином управління праці та соціального захисту населення порушує норми конституції, згідно зі ст.8 в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Отже, при конкуренції правових норм мають діяти норми Закону, а не підзаконного акту, в даному випадку постанови КМУ. Всупереч положень статті 22 Конституції України, якими передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006р. були внесені зміни до абзацу третього частини четвертої ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року вказані зміни були визнані неконституційними.  Виплата щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік  склала також  120 грн. Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  були внесені зміни до ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які також згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року вказані зміни були визнані неконституційними. Рішень Конституційного  суду, якими б було визначено неконституційними положення ЗУ « Про державний бюджет на 2009 рік» та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  не було. А тому виходячи з цього розмір щорічної допомоги на оздоровлення для інвалідів ІІ групи, віднесених до 1 категорії постраждалих  внаслідок аварії на ЧАЕС має складати п’ять мінімальних заробітних плат, як це зазначено в ст. 48 ЗУ«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тому позивачка просить суд зобов’язати відповідача виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних зарплат. Зобов’язати відповідача також здійснити виплату недоотриманої частини щорічної  допомоги на оздоровлення з 2006 по 2009 роки. Також позивачка  просить поновити пропущений  строк звернення до суду за захистом порушених прав за 2006 та 2007 роки, як таких які є результатом незаконного правового акту органа державної влади і на які не поширюється позовна давність застосовуючи п.4 ст.268 ЦК України..

Позивачка в судове  засідання не з’явилася в позові зазначила про те, що просить справу розглядати без її участі,  позов підтримала  повністю, просить суд його задовольнити.

Представник відповідача  подав до суду свої письмові заперечення на позов та пояснив, що він заперечує в задоволенні позову позивача, просить суд відмовити в задоволенні даного позову та застосувати положення ст..99 КАС України.
    Судом встановлено, що 20 жовтня  2010 року позивачка звернулася  до суду з даним позовом посилаючись на те, що  вона є інвалідом ІІ групи, віднесена до 1 категорії постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. Згідно зі ст. 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі-Закон)  їй повинна виплачуватись щомісячна допомога на оздоровлення  в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.  Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.  

Також позивачка  просить поновити пропущений  строк звернення до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.  Керуючись вищезгаданим рішенням Конституційного суду України та чинним законодавством України, в серпні місяці 2010 року позивачка звернулися до відповідача з письмовою заявою про виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі відповідно до Закону, а також здійснити виплату недоотриманої частини щорічної допомоги на оздоровлення за минулі роки, за які виплачувалась щорічна допомога на оздоровлення у розмірі, нижчому ніж це передбачено Законом. 28 серпня  2010 року вона отримала відповідь з управління праці та соціального захисту населення Корюківської  райдержадміністрації Чернігівської області  на її заяву. Однак відповідач відмовив позивачці у її гарантованому Конституцією України та ст.6 Закону праві, з врахуванням даної обставини слід вважати, що позивачка дізналась про порушення її прав з  вказаного листа. Тому  на думку суду не має  необхідності поновлювати позивачці строк звернення до суду за захистом порушених її прав, свобод та інтересів так як вона звернулася до суду не порушуючи шестимісячний строк з моменту коли дізналась про порушене право позивача..

Що стосується позовних вимог позивачки  щодо визнання дії управління праці та соціального захисту населення Корюківської райдержадміністрації Чернігівської області  щодо відмови та не проведення перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2006 року  та 2007 року ОСОБА_1 – противоправними та зобов’язанні управління праці та соціального захисту населення Корюківської райдержадміністрації Чернігівської області  провести перерахунок та забезпечити виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік та за 2007 рік, відповідно до ч.4 ст.48 Закону України Про статус і соціальних захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку  п»яти  мінімальних  заробітних плат за виключенням вже виплачених сум в вказаний період, то на думку суду вказані позовні вимоги позивачки за період 2006 року та 2007 року підлягають відмові в задоволенні судом за таких обставин.

По справі встановлено, що позивачки отримала від відповідача щорічну допомоги на оздоровлення за 2006 рік в сумі 120 гривень, а саме  12.07.2006 року та за 2007 рік в сумі 120 гривень, а саме  26.03.2007 року.

Законом України «Про державний бюджет на 2007  рік» статтю 48 Закону України про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було зупинено.

При цьому судом враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 положення  Закону України«Про державний бюджет на 2007  рік»

що призупиняли дію статті 48 Закону України про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнано такими, що не відповідають конституції України ( є неконституційними).

Відповідно до резулятивної частини рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнані неконституційними положення Закону України«Про державний бюджет на 2007  рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 09.07.2007 року.

Оскільки щорічна одноразова допомога на оздоровлення за 2006 рік  та за 2007 рік були виплачені позивачу до прийняття Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року №6-рп/2007 , а саме щорічну допомоги на оздоровлення за 2006 рік в сумі 120 гривень, тобто  12.07.2006 року та за 2007 рік в сумі 120 гривень,  тобто  26.03.2007 року, тому дії відповідача в вказаний період вважаються законними і позов в даній частині підлягає відмові в задоволенні.

Натомість оскільки щорічна одноразова допомога на оздоровлення за 2008 рік  та за 2009 рік були виплачені позивачу після прийняття Конституційним Судом України рішень від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008   , а саме щорічну допомоги на оздоровлення за 2008 рік в сумі 120 гривень, тобто  13.06.2008 року та за 2009 рік в сумі 120 гривень,  тобто  11.11.2009 року, тому дії відповідача в вказаний період вважаються  не законними і позов в даній частині підлягає задоволенню.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                

 Відповідач не конкретизував, які саме вимоги ст.95 Конституції України та Бюджетного кодексу України враховані при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення. Таким чином управління праці та соціального захисту населення порушує норми Конституції, згідно зі ст.8 в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Отже, при конкуренції правових норм мають діяти норми Закону, а не підзаконного акту, в даному випадку постанови КМУ. Всупереч положень статті 22 Конституції України, якими передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006р. були внесені зміни до абзацу третього частини четвертої ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року вказані зміни були визнані неконституційними.  Виплата щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік  склала також  120 грн. Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  були внесені зміни до ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які також згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року вказані зміни були визнані неконституційними. Рішень Конституційного  суду, якими б було визначено неконституційними положення ЗУ « Про державний бюджет на 2009 рік» та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  не було. А тому виходячи з цього розмір щорічної допомоги на оздоровлення для інвалідів ІІ групи, віднесених до 1 категорії постраждалих  внаслідок аварії на ЧАЕС має складати п’яти мінімальних заробітних плат, як це зазначено в ст. 48 ЗУ«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи вищевказане на думку суду позов позивачки підлягає  частковому задоволенню, а саме підлягають задоволенню  вимоги позивачки про визнання противоправними дій відповідача  - управління праці та соціального захисту населення Корюківської райдержадміністрації Чернігівської області  щодо відмови та не проведення перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2008 року  та 2009 року ОСОБА_1 - противоправними. Також підлягають задоволенню позовні вимоги позивачки в частині зобов’язання управління праці та соціального захисту населення Корюківської райдержадміністрації Чернігівської області  провести перерахунок та забезпечити виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік та за 2009 рік, відповідно до ч.4 ст.48 Закону України Про статус і соціальних захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку  п»яти  мінімальних  заробітних плат за виключенням вже виплачених сум в вказаний період.

В решті позову слід відмовити.

Так як позивачка є потерпілою від ЧАЄС і звільняється від сплати державного мита, а позов задовольняється судом, тому  судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ч.4 ст.48 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.1,8,22,55 Конституції України,  ст. ст. 5,6, 17-19,71,94,99,104-108 КАС України,  суд –    

                  п о с т а н о в и в:

   Позов ОСОБА_1  до управління праці та соціального захисту населення Корюківської райдержадміністрації Чернігівської області про визнання дій відповідача протиправними та зобов»язати здійснити перерахунок та виплату недоотриманої  щорічної допомоги на оздоровлення, про поновлення строку звернення до суду – задовольнити частково.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Корюківської райдержадміністрації Чернігівської області  щодо відмови та не проведення перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2008 року  та 2009 року ОСОБА_1 - противоправними.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Корюківської райдержадміністрації Чернігівської області  провести перерахунок та забезпечити виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік та за 2009 рік, відповідно до ч.4 ст.48 Закону України Про статус і соціальних захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку  п»яти  мінімальних  заробітних плат за виключенням вже виплачених сум в вказаний період.

В решті позову відмовити.

Звільнити сторони від сплати державного мита відповідно законодавства і ці витрати віднести на рахунок держави.

Копію рішення направити сторонам до відому.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення постанови в повному обсязі апеляційної скарги до Корюківського районного суду.

            Суддя                     О.І. Корх

    Постанову складено  в повному обсязі 3.11.2010 року