Справа №2-а-673/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 жовтня 2010 року Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області
в складі: головуючої - судді Гордієць Л.В.
при секретарі – Олійник Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ніжині справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Ніжині Чернігівської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом в якому вказала, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року є дитиною війни. Згідно ст.6 вказаного Закону їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але, всупереч вимогам Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, рішенню Конституційного Суду України від 09.07.07 року та від 22.05.2008 року відповідач такі виплати в 2007-2010 роках не проводив.
Тому, в позові до суду просила визнати протиправною відмову відповідача щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, зобов'язати відповідча здійснювати нарахування вказаної допомоги постійно згідно Закону, поновити строк позовної давності, оскільки про порушене право їй стало відомо від інших постраждалих та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за 2007-2010 роки в сумі 6917,5 гривень.
До суду позивачка надала заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутність та підтримала позовні вимоги.
Представник відповідача до суду не з'явився, але відповідач надав до суду письмове заперечення на позов та письмове клопотання про розгляд справи у відсутність представника відповідача.
В письмовому запереченні на позов відповідач зазначив, що надбавка до пенсії позивачу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2007 році виплачувалася з урахуванням Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, а з січня 2008 року виплачувалася з урахуванням законів України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року за № 107- VI , «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835-VI у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки зміни до державного бюджету за ці роки не вносилися, і в такому ж розмірі виплачується з січня 2010 року.
Просив відмовити в задоволенні позову з наведених вище підстав та не поновлювати строк звернення до суду позивача за період з 01.01.2007 року по 22.03.2010 року, оскільки він пропущений без поважних причин.
Суд, вивчивши матеріали справи приходить до слідуючого висновку.
З першої сторінки паспорту позивача видно, що вона народилася в 1937 році, а тому, відповідно до ст.1 Закону України №2195-4 від 18.11.2004 року “Про соціальний захист дітей війни” (далі Закон №2195) позивач є дитиною війни.Згідно зі ст.6 Закону №2195, з 01 січня 2006 року позивачу повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Статтею 6 Закону № 2195-IV ( в редакції до 28.12.2007 року) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлено ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”.
Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V, а саме п.12 ст.71, було зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону № 2195-IV та ст.111 встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону № 2195-IV виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії іх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте, рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення на 2007 рік дії ст.6 Закону №2195-IV. Рішення Конституційного суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними, тобто, з зазначеного часу почали діяти положення ст.6 Закону №2195-IV, а тому дії відповідача щодо невиплати надбавки до пенсії позивача згідно ст. 6 Закону №2195-IV за період з 09 липня 2007 року по 31грудня 2007 року є протиправними, а за період з січня 2007 року і до 09 липня 2007 року протиправності в діях відповідача не вбачається, оскільки виплата соціальної допомоги за зазначений період проводилася згідно діючого на той час закону України « Про державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року за № 107-1V (підпункт 2 пункту 41 розділу 11) внесені зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якими передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто, у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року N 10-рп/2008 зазначені зміни визнані неконституційними, тобто вказаним рішенням Конституційного Суду України було поновлено перелік пільг та соціальних гарантій дітям війни, а саме - виплату надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком і в подальшому виплата такої надбавки не зупинялася. За таких обставин відповідач, починаючи з 22 травня 2008 року діяв всупереч ч.2 ст.19 Конституції України, оскільки із вказаного часу повинен був здійснювати доплату надбавки до пенсії позивача у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а за період з січня 2008 року і до 22 травня 2008 року протиправності в діях відповідача не вбачається, оскільки виплата соціальної допомоги за зазначений період проводилася згідно діючого на той час закону України « Про державний бюджет України на 2008 рік».
Тобто вказаним рішенням Конституційного суду було поновлено перелік пільг та соціальних гарантій дітям війни, а саме - виплату надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком і в подальшому виплата такої надбавки не зупинялася.
Щодо вимог позивача в частині визнання протиправною відмову відповідача щодо виплати йому щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату недоплаченої соціальної допомоги за період з 2007 року по 19 березня 2010 року включно, то суд ухвалою від 13 жовтня 2010 року ці вимоги залишив без розгляду як такі, що вийшли за межі строків звернення до суду з даним позовом.
Отже, з 22 березня 2010 року по 20 вересня 2010 року включно позивачу повинна була нараховуватись надбавка до пенсії у відповідності до ст.6 Закону №2195 у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Тому дії відповідача за вказаний період щодо відмови у виплаті позивачу щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком слід визнати протиправними та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу за вказаний період щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсі їза віком з урахуванням отриманих ним сум.
Вимоги позивача про стягнення конкретно визначеної грошової суми задоволенню не підлягають, оскільки суд не може на себе взяти функцію здійснення перерахунку.Дані повноваження надані відповідачу.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати і виплачувати позивачу вказану надбавку до пенсії, то такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки ст.6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважнень порушені її права, свободи або інтереси, тобто, коли право особи є порушеним на момент звернення особи до суду, а не право, яке виникне в подальшому, в майбутньому.
Керуючись ст.ст. 94, 99, 100, 158-163 КАС України, ст.ст.19, 22, 46, 152 Конституції України, ст.ст. 1, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, суд,-
ПО С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовільнити частково.
Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в м.Ніжині Чернігівської області у виплаті ОСОБА_1, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 20 березня 2010 року по 20 вересня 2010 року включно та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Ніжині Чернігівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 за вказаний період щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням отриманих нею сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Ніжинський міськрайонний суд - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: